АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
1[1]
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді: Боголюбської Л.Б.,
суддів: Дзюбіна В.В., Осіпової Л.О,
при секретарі судового засідання: Ковбі А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу прокурора Панова В.Є. на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року в кримінальному провадженні № 12013110100007616 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Миколаєві,
зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, раніше
неодноразово судимий, останній раз вироком Суворовського
районного суду м. Одеси від 27 листопада 2009 року за ч.2
ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі та звільнений 19.08.2010
року в зв'язку з відбуттям покарання, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України,
за участю сторони обвинувачення: прокурора Ємця А.А.,
сторони захисту: обвинуваченого: ОСОБА_1,
захисника адвоката ОСОБА_2, -
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року ОСОБА_1 засуджений за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та на нього покладено виконання обов'язків, передбачених п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 15.04.2013 року приблизно о 14 годині 00 хвилин, маючи злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом віджиму вхідних дверей складського приміщення ТОВ «Еліт Менеджмент Груп», розташованого по вул. Щербакова, 53-ж в м. Києві, проник всередину приміщення, де виявив велику кількість виробів з металу, які вирішив таємно викрасти.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4. не повідомляючи про свої злочинні наміри, найняв в якості вантажників ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які мали завантажити металопрокат, а також для перевезення металопрокату найняв вантажний автомобіль марки «MAN-L2000» реєстраційний номер НОМЕР_1., водієм якого був ОСОБА_7
15 квітня 2013 року приблизно о 14 годині 30 хвилин, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на особисте збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_4 направив вказаний автомобіль під керуванням ОСОБА_7 до складського приміщення ТОВ « Еліт Менеджмент Груп», де разом із ОСОБА_8, ОСОБА_6 розпочали завантажувати до автомобіля металопрокат, а саме: три швелери довжиною 5 метрів, два швелери довжиною 4 метри, лист металу розміром 1,25x2,35 метри, п'ять листів металу розмірами 1x2 метри, арматуру різного діаметру та довжини, які належать ТОВ «Еліт Менеджмент Груп», загальною вартістю 17 778 гривень 54 копійки. При цьому ОСОБА_4 запевняв ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що він діє за дорученням власника складського приміщення.
В ході завантаження в автомобіль зазначеного металопрокату, приблизно о 15 годині 00 хвилин до місця вчинення злочину прибув наряд патрульно-постової служби міліції, працівники якої затримали ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник. Таким чином, ОСОБА_4 з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.
Дії ОСОБА_9 як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у приміщення, вчинене повторно, кваліфіковано за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор, який здійснює процесуальне керівництво в даному кримінальному провадженні, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та правильність правової кваліфікації кримінального правопорушення, просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв'язку із неправильним звільненням обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 за ч.3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки.
На обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням не було враховано ступінь тяжкості злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово засуджувався за аналогічні злочини, а також ставлення обвинуваченого до вчиненого, яке на думку апелянта, не є щирим каяттям, бо, як таке, воно носило формальний характер.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, доводи захисника та обвинуваченого, які заперечували проти апеляційної скарги прокурора та просили вирок суду залишити без зміни, дослідивши обставини, які стосуються даних про особу обвинуваченого, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до положень ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки під час судового провадження в суді першої інстанції суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, і учасники судового провадження у такому випадку позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, перегляду в апеляційній інстанції підлягає лише рішення суду першої інстанції про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1 та звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому покарання призначається у межах, установлених у санкції статті ( санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Проте, колегія суддів уважає, що судом першої інстанції вимоги вказаної статті належно дотримані не були, бо висновки про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання судом не вмотивовані.
Так, як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 неодноразово судимий за злочини проти власності, та звільнившись після відбуття покарання за останнім вироком, маючи не погашені судимості, знову вчинив аналогічний злочин, що об'єктивно свідчить про його схильність до вчинення корисливих кримінальних правопорушень, тобто про підвищену суспільну небезпечність обвинуваченого.
З огляду на викладене, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, колегія суддів уважає, що підстави для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням відсутні.
Разом з тим, за матеріалами кримінального провадження ОСОБА_1 на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем перебування на теперішній час в благодійній організації «Православна обитель милосердя», де проходить програму послуху.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, стадію його вчинення, та наведені дані про особу обвинуваченого, визнаючи обставиною, що пом'якшує покарання, щире каяття ОСОБА_1, колегія суддів уважає за можливе призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, яке буде необхідним і достатнім для виправлення обвинувачення та попередження вчинення нових злочинів.
Керуючись ст.ст. 404, 405, п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора, який здійснює процесуальне керівництво в кримінальному провадженні, задовольнити частково.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року відносно ОСОБА_1 в частині призначення покарання - скасувати.
Призначити ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, за якою він визнаний винним, покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 11 лютого 2015 року, взявши його під варту в залі суду.
Зарахувати в строк відбування покарання час перебування ОСОБА_1 під вартою з 31 липня по 26 вересня 2014 року включно.
В решті вирок залишити без зміни.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ учасниками судового провадження протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення апеляційної інстанції, а засудженим - в той же строк з моменту вручення копії вироку.
С У Д Д І:
_______________ ________________ _______________
Боголюбська Л.Б. ДзюбінВ.В. Осіпова Л.О.
Справа № 11-кп/796/1325/2014, Категорія КК: ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185
Головуючий в 1-й інстанції Лінник О.П.
Доповідач Боголюбська Л.Б.