КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2015 р. Справа№ 910/16109/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Мельниченко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Сидоренко Ю.А. (за довіреністю № 10/00-22 від 21.01.2015р.) ;

від відповідача : Целевич О.Ю. ( за довіреністю б/н від 17.10.14р.) ;

від третьої особи: не з'явився ;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельні мережі "Асконі"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2014р.

у справі № 910/16109/14 (суддя: Бойко Р.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельні мережі "Асконі"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1.Приватної фірми "Кассандра"

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркет сервіс"

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет"

про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №1-0043/12/11-КL від 28.12.2008 року в розмірі 122 660 936,04, з яких прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів - 1 000 000,00 грн., поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів - 115 113 001,37грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 5 357 218,56 грн., поточна заборгованість за нарахованими процентами - 1 170 716,11 грн., а також стягнути пеню в розмірі 287 317,40 грн.

У вересні 2014 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з заявою про збільшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1-0043/12/11-КL від 28.12.2012 року в сумі 123 865 441,97 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.10.2014р. у справі №910/16109/14 позов задоволено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельні мережі "Асконі" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" заборгованість по поверненню кредитних коштів у розмірі 116 133 001 грн. 37 коп., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами у розмірі 6 847 220 грн. 88 коп. та пеню у розмірі 885 219 грн. 72 коп.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи свідчать, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе грошові зобов'язання за кредитним договором №1-0043/12/11-KL від 28.12.2012 р., у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельні мережі "Асконі" звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в яких просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2014р. у справі № 910/16109/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що суд першої інстанції неналежним чином повідомив відповідача про час та місце розгляду справи. Зазначив також, що крайній строк виконання зобов'язань за умовами кредитного договору не настав, а сам договір є чинним та дійсним до повного остаточного виконання зобов'язань сторонами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2015 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу ТОВ "Торгівельні мережі "Асконі" та призначено розгляд справи № 910/16109/14 на 10.02.2015р.

10.02.2015р. через відділ документального забезпечення суду від представника третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, про причини неявки представник відповідача суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи, всі представники сторін були повідомлені належним чином.

Представником позивача у судовому засіданні було надано клопотання про продовження строків розгляду справи. Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила клопотання задовольнити, розгляд справи відкласти на 24.02.2015р.

24.02.2015р. у судовому засіданні представником відповідача надано клопотання про залучення до в якості третіх осіб, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ТОВ «Маркет Сервіс» та ТОВ «Фудмаркет»

Ухвалою від 24.02.2015 року колегією суддів, клопотання було задоволено, та залучено в якості третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Маркет Сервіс» та ТОВ «Фудмаркет», розгляд справи відкладено до 03.03.2015 рік.

03.03.2015 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання, 03.03.2015 року представники відповідача та треті особи 1, 2, 3 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином.

Колегія суддів порадившись на місці ухвалила, клопотання відповідача задовольнити, розгляд справи відкласти на 10.03.2015р.

10.03.2015 року представники відповідача та третіх осіб 1,2 та 3 в котре не з'явились, про час та місце розгляду справи, всі представники сторін були повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім того, статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Виходячи зі змісту ст. 77 ГПК України та аналізу змісту позовних вимог по даній справі, Київський апеляційний господарський не бачить підстав для чергового відкладення розгляду справи, оскільки розгляд справи вже неодноразово відкладався, з урахуванням того, що розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, зокрема ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, чергове безпідставне відкладення призводить лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи.

Оскільки, сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте сторони не скористались своїми правами, передбаченими статтями 22 ГПК України, а явка сторін - не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 10.03.2015р. за відсутності представників відповідача та третіх осіб 1,2 та 3.

У судовому засіданні представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28.12.2012 р. між Банком (кредитор) та Товариством (позичальник) було укладено кредитний договір №1-0043/12/11-KL (т.1 а.с. 9) до якого в подальшому було внесено зміни згідно договорів про внесення змін №1 від 30.09.2013 р., №2 від 28.11.2013 р. та №3 від 26.12.2013 р. ("Договір") (.1 а.с.26-32).

За умовами зазначеного договору, кредитор відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію, в рамках якої надає позичальнику кредитні кошти (надалі - "кредит") окремими частинами (надалі - "вибірки"), на засадах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в межах визначеної цим договором граничної суми коштів (кредитного ліміту), а позичальник зобов'язується вчасно погашати кредитору заборгованість за кредитом, а також сплачувати на користь кредитора проценти та комісії в розмірі, в строки (терміни) та на умовах, визначених цим договором. Максимальна заборгованість позичальника за цим договором (загальна сума усіх вибірок) не може перевищувати кредитний ліміт в сумі 131 100 000,00 грн. (п.п.1.1, 1.2 договору кредитор)

Пунктами 1.4, 1.5 договору кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 26.12.2014 р. включно. Надання кредиту/вибірок буде здійснюватися в межах суми вільного (невикористаного) залишку кредитного ліміту відповідно до умов цього договору з встановленням графіку погашення кредиту, але, в будь-якому випадку, заборгованість за кредитом має бути повністю погашена не пізніше кінцевого терміну як він визначений згідно з п. 1.4 цього договору.

В положеннях п.п. 1.5.1, 1.5.2 Договору сторонами було погоджено графіки погашення кредиту.

Згідно пунктів 2.3 та 2.6 договору кредит надається шляхом перерахування кредитором коштів з відповідного внутрішньобанківського позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий у кредитора, в сумі, що буде зазначена в акцептованій кредитором заявці на отримання вибірки, зразок якої наведений в додатку 1 до цього договору. Погашення заборгованості за кредитом здійснюється згідно з відповідним графіком погашення кредиту, встановленим у п.п. 1.5.1-1.5.3 цього договору, шляхом переказу позичальником грошових коштів на транзитний внутрішньобанківський рахунок, вказаний у п. 4.1 цього договору. У разі непогашення позичальником заборгованості за кредитом згідно з п.п. 1.5.1-1.5.3 цього договору сума заборгованості за кредитом, що підлягала погашенню, вважається простроченою та переноситься на відповідний рахунок обліку простроченої кредитної заборгованості.

За умовами пунктів 3.1-3.3 договору, за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти, що нараховуються на суму фактичної заборгованості позичальника за кредитом за фактичний строк існування заборгованості за кредитом з періодичністю, визначеною в п. 3.3 цього договору. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту та не враховується день повного погашення заборгованості за кредитом, використовується річна процентна ставка в розмірі, зазначеному в п. 3.2 цього договору, та приймається рік, що складається з фактичної кількості календарних днів у відповідному році - 365 або 366 днів. За користування кредитом позичальник сплачує проценти за фіксованою процентною ставкою, яка встановлюється на весь період дії цього договору в розмірі 11,15% річних. При повному остаточному погашенні заборгованості за кредитом проценти за користування кредитом нараховуються кредитором до дати повного остаточного погашення заборгованості за кредитом. Сплаті такі проценти підлягають в день повного остаточного погашення заборгованості за кредитом (кінцевий де термін погашення заборгованості за кредитом (п. 1.4 цього договору)).

Згідно п. 5.2.2 договору, протягом дії цього договору позичальник зобов'язаний забезпечувати своєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі, на яку така заборгованість перевищуватиме кредитний ліміт, встановлений для відповідного періоду його дії згідно з графіком, вказаним в п. 1.5 цього договору, та в повному обсязі погасити заборгованість за кредитом не пізніше кінцевого терміну, зазначеного в п. 1.4 цього договору, здійснювати сплату процентів та комісій, а також можливої неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків, завданих, зокрема, внаслідок невиконання (неналежного виконання) позичальником своїх обов'язків за цим договором.

Відповідно до п. 7.2.1 договору при настанні випадку порушення зобов'язань кредитор, на свій розсуд, має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та/або комісій, можливої неустойки (штрафу, пені), відшкодування збитків тощо протягом 30 (тридцяти) робочих днів від дати відправлення кредитором відповідного письмового повідомлення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору 28.12.2012 р. позивачем на підставі заявки відповідача від 28.12.2012 р. .(т.1 а.с.36) було надано кредитні кошти загальним розміром 124 925 001,37 грн., що підтверджується меморіальним ордером №723048 від 28.12.2012 р. ,(т.1 а.с.37), а відповідачем за період з 28.12.2012 р. по 31.01.2014 р. здійснено часткове повернення кредитних коштів у розмірі 8 792 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.(т.1 а.с.38-59) та довідкою про розрахунок заборгованості за кредитним договором (а.с.33 том1)

За період користування кредитними коштами (з 28.12.2012 р. по 06.08.2014 р.) на підставі умов договору та визначеної ним процентної ставки було нараховано проценти у загальному розмірі 21 167 854,18 грн., а відповідачем здійснено часткову сплату таких процентів у розмірі 14 320 633,30 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками. .(т.1 а.с.38-59)

З матеріалів справи вбачається, що листами №951/3.3 та №952/3.1 від 10.04.2014 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість, що склалась станом на 09.04.2014 р. у зв'язку із невиконанням останнім обов'язку по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування ними у розмірах 400 000,00 грн. та 2 093 403,97 грн., відповідно.(т.1 а.с.66,67)

В подальшому, 12.06.2014 р. листом №3126/3.1 Банк звернувся до Товариства з вимогою про дострокове виконання зобов'язання за змістом якої у зв'язку із невиконанням останнім грошових зобов'язань по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування в силу положень п.п. 7.1.1, 7.2.1 Договору вимагав дострокового повернення кредиту, сплаті відсотків та нарахованої пені.(т.1 а.с.68)

Оскільки відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення кредитних коштів у розмірі 116 133 001,37 грн., сплаті процентів за користування кредитними коштами у розмірі 6 847 220,88 грн. та сплаті нарахованої за прострочення виконання грошового зобов'язання пені у розмірі 885 219,72 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що матеріалами справи належним чином доведено, а відповідачем не спростовано, що останній у встановлений строк свого обов'язку по кредитному договору не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Укладений між сторонами кредитний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем належним чином було виконано своїх зобов'язань за договором №1-0043/12/11-KL від 28.12.2013р. та надано відповідачу кредитні кошти на загальну суму 124 925 001,37 грн. (заявка, меморіальний ордер, банківські виписки), здійснення часткового повернення їх відповідачем у розмірі 8 792 000,00 грн. та існування його прострочення по сплаті чергових платежів згідно графіку станом на 12.06.2014 р. у розмірі 800 000,00 грн. у зв'язку з чим позивач правомірно скористався своїм правом та згідно п. 7.2.1 договору направив на адресу відповідача лист №3126/3.1 від 12.06.2014 р. з вимогою достроково повернути кредитні кошти та сплатити нараховані проценти за користування ними.

Починаючи з 28.02.2014 року відповідач припинив виконання умов кредитного договору та заборгованість за кредитними коштами не погашав, внаслідок чого станом на 07.08.2014 року заборгованість за кредитом становила 116 133 001,37 грн. Відповідачем вказана сума заборгованості не спростована, доказів її погашення суду не надано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач мав право звернутись до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості, оскільки взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та процентів за користування ними відповідач не виконав, що є підставою відповідно до вимог ст. 530 ЦК України та приписах п.п. 1.5,2.6,3.1,7.2.1. кредитного договору для звернення з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач користувався кредитними коштами у період дії договору, а тому позивачем правомірно було обраховано суму процентів за користування такими коштами згідно встановленої в договорі ставки у загальному розмірі 21 167 854,18 грн. за період з 28.12.2012 р. по 06.08.2014 р. з урахуванням здійснення відповідачем часткового повернення кредитних коштів.

Як вбачається з банківських виписок, за період користування кредитним коштами за договором відповідачем було перераховано на користь позивача грошові кошти у розмірі 14 320 633,30 грн. в якості часткової сплати нарахованих процентів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції, що заборгованість відповідача по сплаті на користь позивача процентів за користування кредитними коштами становить 6 847 220,88 грн., що відповідачем не спростовано.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази погашення відповідачем заборгованості, отже, судом першої інстанції вірно була встановлена наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача заборгованості по кредиту у розмірі 116 133 001,37 грн. та процентів за користування кредитними коштами, нарахованих станом на 06.08.2014 р., у розмірі 6 847 220,88 грн. на підставі договору.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 885 219,72 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За умовами пункту 8.2 договору за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, несвоєчасну сплату процентів та/або комісій за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діятиме протягом відповідного порушення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня сплачується окремо від процентів, комісій та штрафу, що підлягають сплаті відповідно до цього договору.

Як вбачається з позовних вимог, позивач просив стягнути пеню, розрахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за прострочення по сплаті процентів по кожному платежу окремо у загальний період з 03.03.2014 р. по 06.08.2014 р. у розмірі 281 661,52 грн. та за прострочення по сплаті кредиту по кожному платежу окремо у загальний період з 03.03.2014 р. по 06.08.2014 р. у розмірі 603 558,20 грн.

Колегія суддів перевіривши розрахунок , погоджується з висновком суду першої інстанції, що він є вірним, а тому вимоги про стягнення з відповідача пені, нарахованої за прострочення по сплаті кредиту та процентів, у загальному розмірі 885 219,72 грн., підлягають задоволенню.

Неогрунтованим є посилання відповідача на те, що строк виконання зобов'язання не настав, оскільки відповідно до п.1.5.1.1. настала відкладальна обставина і настання строку погашення заборгованості перенесено на 26.12.2015 року.

Відповідно до вищезазначеного пункту 1.5.1.1 договору сторони дійшли згоди, що настання зазначеної обставини можливо за умови належного погашення позичальником заборгованості за кредитом відповідно до графіку погашення кредиту та належної сплати боржником процентів і комісій згідно з умовами договору, проте відповідач в порушення умов договору з 28.02.2014 року припинив виконання зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, процентів за користування у зв'язку з чим у позивача на підставі п.п.7.2.1 виникло право вимагати дострокового погашення заборгованості.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що додаткової угоди щодо перенесення строків виконання зобов'язання між сторонами не укладалось.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 02.10.2014 року у справі № 910/16109/14, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельні мережі "Асконі" на рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2014 року у справі № 910/16109/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2014 року у справі № 910/16109/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/16109/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко