УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Заполовського В.Й.,
суддів Миніч Т.І., Забродського М. І.,
при секретарі судового засідання Никончук О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства ( ВАТ ) „ Житомирський завод хімічного волокна" про стягнення розрахунку при звільненні, компенсації за затримку виплати заробітної плати, компенсації за порушення термінів розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства ( ВАТ ) „ Житомирський завод хімічного волокна" на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 01 жовтня 2008 року, -
встановила :
У липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь заборговану заробітну плату та вихідну допомогу, компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, середньомісячний заробіток за кожен місяць затримки розрахунку при звільненні за період з 04.03.2008 року по фактичний день розрахунку або до постановления судового рішення, а також про стягнення моральної шкоди.
Зазначав, що працював у відповідача з 04.08.2006 року по 03.03.2008 року. Звільнений з роботи у зв'язку зі скороченням чисельності працівників по пункту 1 ст. 40 КЗпП України.
При звільненні відповідач, усупереч вимогам ст. 116 КЗпП, не виплатив йому заборгованої заробітної плати та вихідної допомоги. Тому, згідно ст. 117 КЗпП, відповідач зобов'язаний виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Також відповідач повинен сплатити йому компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати.
Справа №22ц/ 34 Головуючий у суді 1 -ї інст. Колупаєв В.В.
Категорія 53 Суддя-доповідач Заполовський В.И.
Крім цього бездіяльністю відповідача йому заподіяна моральна шкода, розмір якої визначає в сумі 10 000 грн.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 01 жовтня 2008 року позов задоволено частково.
Стягнуто з відкритого акціонерного товариства (ВАТ) „Житомирський завод хімічного волокна" на користь позивача 6242, 40 грн. заборгованості по розрахунку при звільненні з роботи; 14 420 грн. середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні; 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди та на користь держави 215, 12 грн. судового збору, 30 грн. витрат за інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.
В решті позов залишено без задоволення за безпідставністю.
В апеляційній скарзі відповідач порушує питання про скасування оскаржуваного рішення, як такого, що постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову у позові в повному обсязі.
Посилається на те, що судове засідання, на якому було ухвалено вказане рішення, проведено без фіксування процесу технічними засобами, чим допущено порушення вимог ст. 197 ЦПК України. Також судом порушені вимоги ст. 215 ЦПК, зокрема у мотивувальній частині рішення не зазначено мотивів, з яких суд вважав доведеним факт невиплати позивачу заробітної плати. Суд безпідставно відмовив у приєднанні до справи довіреності позивача на отримання його заробітної плати іншою особою, яка спростовує доводи позивача щодо невиплати йому заробітної плати та вихідної допомоги при звільненні. Резолютивна частина рішення суперечить мотивувальній в частині задоволення вимог позивача про стягнення компенсації за час затримки розрахунку при звільненні. Суд не взяв до уваги фактичні дані, що містяться в платіжних відомостях, про проведення розрахунку з позивачем в день звільнення.
Крім цього, суд безпідставно стягнув на користь позивача і моральну шкоду.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з відповідачем з 04.08.2006 року по 03.03.2008 року (а.с. 6 - 7, 13, 14, 15).
Частиною 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно ч.1 ст. 117 КЗпП України - в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір
підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
ОСОБА_1 в день звільнення працював, що. стверджується оглянутим в суді апеляційної інстанції табелем обліку робочого часу за березень місяць 2008 року.
В порушення ч.1 ст. 116 КЗпП України, в день звільнення позивачу відповідачем виплата всіх сум - 6242, 40грн., що належали йому при звільненні, з яких 4182, 40грн. заборгована заробітна плата та 2060грн. вихідна допомога, не проведена.
Зазначене стверджується довідкою відповідача про середньомісячний заробіток ОСОБА_1, який складає 2060грн. ( а.с. 5), платіжними відомостями на видачу заробітної плати за березень 2008 року ( а.с. 22, 24, 25).
Отримання вказаних коштів позивачем заперечується. Як пояснив останній, в платіжних відомостях підпис про отримання зазначених коштів виконаний не ним, а іншою особою. Це визнано в суді апеляційної інстанції представником відповідача. Остання пояснила, що кошти, які належали до виплати позивачу, отримані ОСОБА_2 за наданою ОСОБА_1 довіреністю. Зазначені обставини підтвердив свідок ОСОБА_2, допитаний апеляційним судом.
Разом з тим, в процесі апеляційного розгляду справи встановлено, що довіреність на отримання належних коштів, ОСОБА_1 ОСОБА_2 не видавалася, підпис в зазначеній довіреності від імені ОСОБА_1. виконаний не ним, а іншою особою, що встановлено висновком почеркознавчої експертизи №1/1442 від 03.01.2009 року.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем, в порушення вимог ст. 116 КЗпП України, не було проведено розрахунку з позивачем в день його звільнення з роботи. Тому суд правильно стягнув заборговану суму коштів при звільнейні з роботи на користь позивача.
Також є обгрунтованим рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку (відповідно до ст. 117 КЗпП України) у розмірі 14420грн. Вказаний розмір судом визначено правильно, виходячи з розміру середньомісячного заробітку та часу затримки розрахунку. Апеляційна скарга не містить доводів щодо розміру зазначеного відшкодування.
Суд також дійшов до правильного висновку про те, що внаслідок порушення відповідачем трудових прав позивача, призвело до моральних страждань, що змусило позивача застосувати додаткові зусилля для організації свого життя. В зв'язку з чим суд обгрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 1000грн. на відшкодування моральної шкоди.
Вказаний розмір визначено правильно з врахуванням тривалості цих негативних наслідків та можливості відновлення порушеного права. Цей розмір відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що судом проведено судове засідання, на якому було ухвалено вказане рішення, без фіксування процесу технічними засобами, висновків суду не спростовують та на правильність оскаржуваного рішення не впливають.
З врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, дана належна оцінка зібраним по справі доказам, постановлене законне та обґрунтоване рішення.
А тому підстав для скасування рішення суду немає.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Житомирський завод хімічного волокна" відхилити.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 01 жовтня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.