Справа № 504/2907/14-ц>

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2015смт. Комінтернівське

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

судді - Рудніцького В.А.,

при секретарі - Кривошеєнко В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Комінтернівське Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та вселення,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просить суд зобов'язати відповідача ОСОБА_2 не чинити їй перешкоди у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1, та вселити її у вказаний житловий будинок, посилаючись на неможливість вирішення даного спору в позасудовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат ОСОБА_3 підтримала заявлені позовні вимоги та просила суд задовольнити їх в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послалася на те, що позивачу ОСОБА_1 та її колишньому чоловіку ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1.

ОСОБА_4 після розірвання шлюбу з позивачем одружився з відповідачем ОСОБА_2 та разом з нею вселився і проживає у спірному будинку.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 04 червня 2013 року ОСОБА_4 було зобов'язано не чинити позивачу перешкоди у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1, та вселено її у вказаний житловий будинок.

Натомість, під час виконання вказаного рішення відповідач ОСОБА_2 почала чинити позивачу перешкоди у користуванні належною їй власністю.

В даний час відповідач ОСОБА_2 не пускає її в будинок та перешкоджає користуватися належний майном, чим грубо порушує її право власника.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що спірний житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 не є спільною сумісною власності позивача ОСОБА_1 та її колишнього чоловіка ОСОБА_4, оскільки їх право спільної сумісної власності не зареєстроване у встановленому законом порядку. Крім того, на його думку, позивач звернулася до суду не з метою захисту своїх житлових прав, а з метою отримання доступу до спірного житлового будинку та проведення його технічної інвентаризації. Позовні вимоги він вважає безпідставними та просить суд відмовити в їх задоволенні.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 23 квітня 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є власниками спільної сумісної власності - житлового будинку з господарчими будівлями і спорудами, розташованого по АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

З 2004 року у вказаному будинку постійно проживає ОСОБА_4 та ОСОБА_2, з якою він 05 вересня 2007 року зареєстрував шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів відділу реєстрації актів цивільного стану Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області зроблено актовий запис за №60.

Проживаючи в житловому будинку, розташованому по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 постійно чинять позивачу ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належною їй власністю, у зв'язку із чим, позивач зверталася до суду з метою захисту своїх прав власника.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 04 червня 2013 року ОСОБА_4 було зобов'язано не чинити позивачу перешкоди у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1, та вселено її у вказаний житловий будинок.

Натомість, під час виконання вказаного рішення відповідач ОСОБА_2 чинить позивачу перешкоди у користуванні належною власністю, посилаючись на те, що судом не було вирішено питання щодо її зобов'язання не чинити позивачу перешкод у користуванні власністю, у зв'язку із чим, позивач була вимушена повторно звернутися до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ч.1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача щодо безпідставності позовних вимог через те, що право власності на спільне сумісне майно не зареєстроване в реєстраційній службі у встановленому законом порядку, оскільки в ході судового розгляду справи було встановлено, що зареєструвати право власності на спірно майно неможливо без проведення технічної інвентаризації вказаного будинку. Однак, провести технічну інвентаризацію житлового будинку не є можливим через те, що відповідач чинить позивачу перешкоди у користуванні будинком, в тому числі і в проведенні технічної інвентаризації.

Крім цього, відповідно до абзацу 2 пункту 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Суд також не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що позивач вводить суд в оману та не збирається проживати в спірному будинку, а має намір лише отримати доступ до будинку з метою проведення технічної інвентаризації, оскільки це не протирічить нормам діючого законодавства та не порушує прав інших співвласників спірного майна.

Відповідно до ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Під час розгляду справи, сторонами не було надано до суду жодних доказів, які б свідчили про наявність між сторонами будь-яких домовленостей щодо користування спільною сумісною власністю, у зв'язку із чим, суд приходить до висновку, що співвласники спільної сумісної власності, повинні користуватися нею відповідно до положень ч.1 ст. 369 ЦПК України - спільно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, оскільки вони є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи.

На підставі ст.ст. 368, 369, 386, 391 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 59-61, 209, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1.

Вселити ОСОБА_1 в житловий будинок АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 243,60 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: