УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 року Справа № 10358/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 червня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до начальника Стрийського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області Грицика Ярослава Васильовича про зобов'язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

Ще в липні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до начальника Стрийського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області Грицика Ярослава Васильовича (далі - МВ ГУМВС та Начальник, відповідно) про зобов'язання відповідача надати інформацію про власника квартири №3 його будинку та винести постанову про адміністративне правопорушення, у зв'язку із неналежним виконанням працівниками МВ ГУМВС своїх обов'язків при розгляді його заяви про злочин від 03.06.2010 (далі - Заява). Також, просив суд винести окрему ухвалу якою попередити працівників міліції про недопустимість виконання незаконних вказівок.

Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 червня 2013 року в справі №2а-1198/10 у задоволенні заявленого позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив ОСОБА_1, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по суті позову. У поданій апеляційній скарзі покликається на обставини викладені в позовній заяві та вказує, що такі безпідставно не взяті до уваги судом першої інстанції. Також, зазначає, що доводи відповідача про належне реагування на його заяву про злочин є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому апеляційний суд, у відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги позивача не можуть бути задоволенні, оскільки таким чином суд втрутиться у дискреційні функції державного органу, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими з таких міркувань.

Частиною2 ст.4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З наведених вимог закону вбачається, що публічно-правовим спором за КАС України є публічно-правовий спір, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій.

При цьому відповідно до ст.ст.110, 234, 236 КПК України (чинного на час виникнення спірних відносин) дії органів дізнання, слідчого, прокурора можуть бути оскаржені до суду.

Згідно з вимогами ч.1 та ч.2 ст.3 КПК України провадження в кримінальних справах на території України здійснюється за правилами цього Кодексу. При провадженні в кримінальній справі застосовується кримінально-процесуальний закон, який діє відповідно під час дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи.

Завданнями кримінального судочинства відповідно до ст.2 КПК України є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Рішенням Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року №6-рп/2001 визначено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не можуть бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери.

04 грудня 2011 року Конституційний Суд України прийняв рішення №19-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень ст.ст.97, 110, 234, 236 КПК України, ст.ст.3, 4, 17 КАС України в аспекті ст.55 Конституції України.

Вказаним рішенням Конституційного Суду України, вирішено, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.

Як вбачається із матеріалів справи, даний спір виник у зв'язку з рішеннями, діями та бездіяльністю відповідача під час проведення перевірки Заяви в порядку ст.97 КПК України (а.с.54), а тому такий у вказаних відносинах виконував не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції й спори, що пов'язані з такими повноваженнями не належать до юрисдикції адміністративних судів.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

При цьому ч.1 ст.203 цього ж Кодексу визначає, що постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Такі обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та постановлення ухвали про закриття провадження у цій справі.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 червня 2013 року скасувати та закрити провадження у цій справі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін