АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 640/616/14-ц Головуючий 1 інст. - Ніколаєнко І.В.

Провадження № 22ц/790/1925/15 Доповідач - Макаров Г.О.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Макарова Г.О.,

суддів: Котелевець А.В., Кіпенка І.С.,

за участю секретаря - Рязанової С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - Жили Павла Сергійовича на рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання припиненим кредитного договору та договору застави автотранспортного засобу та вилучення запису з реєстру,третя особа: ПАТ «ОТП Банк», -

встановив:

17 січня 2014 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулось до суду з позовом у якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № CL507-701/470/2008 від 15 серпня 2008 року в розмірі 2109246,10 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 15 серпня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП банк" правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір № CL507-701/470/2008.

Згідно умов Кредитному договору, а також на підставі Кредитної заявки ОСОБА_2 від 15 серпня 2008 року Банк надав Відповідачу кредит в сумі 50218,00 USD, строк остаточного повернення 17 серпня 2015 року.

Відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку вказані кредитні кошти у строки, зазначені в Кредитному договорі (зокрема, в п. 1.6. Кредитного договору, з підпунктами), а також сплатити відповідну плату за користування Кредитом, в порядку та на умовах, що визначені Кредитним договором (зокрема, в п.п. 1.4., 1.5. Кредитного договору, з підпунктами). Згідно з п.п. 1.5.1. частини 2 Кредитного договору повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів здійснюється відповідачем щомісяця у розмірі та строки визначені Графіком Платежів (додаток №1 до Кредитного договору).

В порушення зазначених вище умов Кредитного договору, відповідачем не погашені належні до сплати суми кредиту.

Також у своєму позові ТОВ "ОТП Факторинг Україна" зазначило, що станом на 09.01.2014 p. заборгованість Відповідача по тілу кредиту за Кредитним договором складає 47133,47 Доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 09.01.2014 року (1 Долар США=7,993 гривень) складає 376737, 82 гривень. Згідно з п. 1.4 частини 2 Кредитного договору за користування кредитом Позичальник зобов'язаний сплатити Банку відповідну плату. У відповідності до п. 3 частини 1 Кредитного договору, для розрахунку відсотків за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка у розмірі 12,75 % річних. Станом на 09.01.2014 року заборгованість Відповідача по нарахованим та не сплаченим відсоткам складає 76863, 49 гривень.

Згідно з п. 3.1.1. ст. 3 частини 2 Кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, Позичальник (Відповідач) зобов'язаний сплатити Банку (Позивачу) пеню в розмірі 1% (один відсоток) від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, за кожен день прострочки, пеня сплачується додатково до прострочених сум. Таким чином, за несвоєчасне повернення кредиту відповідачу нарахована пеня в розмірі 1 655 644, 79 гривен.

Між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" 12 листопада 2010 pоку, у відповідності до ст.ст. 512, 514, 1077 - 1079, 1082, 1084 Цивільного кодексу України укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю б/н.

Згідно з умовами вищевказаного договору Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" прийняло на себе зобов'язання, в тому числі, за кредитним договором № ML708/080/2008 від 16.04.2008 року.

Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" перейшли всі права Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" щодо права вимоги до Боржника за кредитним договором № CL507-701/470/2008 від 15 серпня 2008 року.

01 жовтня 2014 року, ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом в якому просив суд визнати припиненими кредитний договір № CL507-701/470/2008 від 15 серпня 2008 року та договір застави автотранспортного засобу № PCL-701/470/2008 від 15.08.2008 року, укладені між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2, а також вилучити запис з Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо обтяження, на підставі договору застави № PCL-701/470/2008 від 15.08.2008 року, автомобіля Toyota Land Cruiser PRADO, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску - 2008, колір - чорний, кузов № НОМЕР_2, тип - легковий (правовстановлюючий документ - свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3, виданий ВРЕР № 1 ГУМВС України 13.08.2008 року), що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 зазначив, що 15 серпня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП банк" правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір № CL507-701/470/2008. Цільове використання кредиту - купівля автомобіля марки «Toyota Land Cruiser PRADO». Отже, відповідач зазначив, що кредитний договір № CL507-701/470/2008 від 15 серпня 2008 року в розумінні ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", є договором про надання споживчого кредиту.

В якості забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань перед банком за кредитним договором, між ним та Банком був укладений договір застави автотранспортного засобу № PCL-701/470/2008 від 15.08.2008 року. На виконання вимог вказаного договору було внесено запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про обтяження предмету застави.

За умовами п. 1.5 кредитного договору № CL507-701/470/2008 від 15 серпня 2008 року повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на Поточний рахунок. Отже, у кредитному договорі сторони встановили строки виконання ОСОБА_2 зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, що виникло на основі договору. Відповідно до п. 1.9 частини 2 Кредитного договору, сторонами було погоджено в умовах кредитного договору право Банку вимагати від Позичальника повернення всієї суми наданого кредиту у випадках невиконання останнім будь-якого із зобов'язань, встановлених кредитним договором, в тому числі зобов'язань щодо погашення кредиту в строк, встановлений в п. 1.5 Договору та в Графіку платежів до договору.

Оскільки ОСОБА_2 пропустив терміни здійснення щомісячних платежів за кредитним договором, ПАТ "ОТП Банк" 10.12.2009 року звернулось до Київського районного суду м. Харкова із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № CL507-701/470/2008 від 15 серпня 2008 року в розмірі 438154,88 коп. Проте ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 01.06.2011 року по справі № 2018/2-866/11 вказана позовна заява була залишена без розгляду. Позивач за первісним позовом у межах встановленого законодавством трирічного строку позовної давності не скористався своїм правом та не звернувся після залишення відповідної позовної заяви без розгляду повторно до компетентного суду з позовною заявою про дострокове погашення кредиту позичальником. Тобто зобов'язання за кредитним договором № CL507-701/470/2008 від 15 серпня 2008 року, укладеним між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2, фактично припинились, оскільки його погашення відбулось зі спливом давності. Оскільки спливли строки давності з основної вимоги про повернення суми кредиту та відсотків за користування кредитом, спливла і позовна давність стосовно вимог про стягнення неустойки та накладення стягнення на заставлене майно. Тобто договір застави автотранспортного засобу № PCL-701/470/2008 від 15.08.2008 року є припиненим і мають бути застосовані всі наслідки такого припинення.

Представник ТОВ "ОТП Факторинг Україна" в ході судового розгляду збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором станом на 04.12.2014 року в розмірі 4007283,34 грн., що складає - заборгованість за кредитом у розмірі 47133,47 доларів США з перерахуванням за курсом НБУ 15,185623 становить 715751,11 грн., - заборгованість по відсоткам у розмірі 9616,35 доларів США, що становить 146030,27 грн., - пеня у розмірі 3145501,96 грн. Позовні вимоги за первісним позовом підтримав в повному обсязі, заперечував проти задоволення вимог зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору застави автотранспортного засобу припиненими та вилучення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, крім того надав до суду письмові заперечення.

Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги за зустрічним позовом підтримав в повному обсязі, крім зазначених вимог, просить суд припинити обтяження легкового автомобіля «Toyota land Cruiser PRADO», державний номерний знак НОМЕР_1, яке зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 14.03.2014 року за № 14238730, проти задоволення вимог первісного позову ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заперечував, надав до суду письмові заперечення та заяву про застосування строків позовної давності.

Представник ПАТ "ОТП Банк" в судовому засіданні проти задоволення зустрічного позову заперечував.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2014 року в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено повністю. Визнано припиненим кредитний договір № CL507-701/470/2008 від 15 серпня 2008 року, укладений між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" та громадянином ОСОБА_2. Визнано припиненим договір застави автотранспортного засобу № PCL-701/470/2008 від 15.08.2008 року, укладений між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" та громадянином ОСОБА_2. Вилучено запис з Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо обтяження, на підставі договору застави № PCL-701/470/2008 від 15.08.2008 року, автомобіля Toyota Land Cruiser PRADO, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску - 2008, колір - чорний, кузов № НОМЕР_2, тип - легковий (правовстановлюючий документ - свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3, виданий ВРЕР № 1 ГУМВС України 13.08.2008 року) та припинити обтяження вказаного автомобіля, яке зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 14.03.2014 року за № 14238730, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності. Стягнуто з ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - Жила П.С. просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, оскільки суд першої інстанції невірно визначив початок перебігу строку позовної давності та необґрунтовано відмовив в задоволенні позову та задовольнив зустрічний позов, при цьому не прийняв до уваги, що п. 1.9 Умов Кредитного договору передбачає лише права кредитора вимагати від позичальника дострокового виконання боргових зобов'язань, а не обов'язок, при цьому суд керуючись ст. ст. 266, 267, 593 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», зробив помилковий висновок та ухвалив рішення не надавши відповідної правової оцінки.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - Жили П.С. задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Статтями 10, 11, 58, 60, 61, 179, 212, 213 Цивільного процесуального кодексу України, передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно розтлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване встановленням таких фактів та відповідних їм правовідносин:

15 серпня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" та громадянином ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № CL507-701/470/2008, відповідно до якого банк надає ОСОБА_2 кредит в розмірі 50 218 доларів США під 12,75 % річних, з кінцевим терміном повернення 17 серпня 2015 року. Цільове використання кредиту - купівля автомобіля марки Toyota Land Cruiser PRADO. 12 листопада 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого ПАТ "ОТП Банк" відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло на себе зобов'язання в тому числі і за вищевказаним кредитним договором. Отже, правовідносини стосовно кредитного договору з 12.11.2010 року почали тривати між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ОСОБА_2

Відповідно до положень п.п. 19, 22, 23 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Продукцією є будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. Споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Згідно з ч. 1 ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів" договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

З огляду на наведене, суд першої інстанції вважав, що кредитний договір № CL507-701/470/2008 від 15 серпня 2008 року, укладений між банком та ОСОБА_2, має всі суттєві властивості споживчого кредиту.

В якості забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань перед банком за кредитним договором, між нами був укладений договір застави автотранспортного засобу № PCL-701/470/2008 від 15.08.2008 року.

Відповідно до п. 1.1 договору застави, для забезпечення повного і своєчасного виконання заставодавцем ОСОБА_2 боргових зобов'язань, визначених у статті 2 цього договору, заставодавець цим надає заставодержателю Банку в заставу предмет застави, визначений у статті 3 цього договору. Відповідно до статті 3 договору застави предметом застави за цим договором є: Toyota Land Cruiser PRADO, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску - 2008, колір - чорний, кузов № НОМЕР_2, тип - легковий (правовстановлюючий документ - свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3, виданий ВРЕР № 1 ГУМВС України 13.08.2008 року). Відповідно до п. 3.3. договору застави, заставна вартість предмету застави складає 272563 грн.

На виконання вимог вказаного договору було внесено запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про обтяження предмету застави.

На підставі договору від 12 листопада 2010 року про відступлення права вимоги, ПАТ "ОТП Банк" передає та відступає ТОВ "ОТП Факторинг Україна" сукупність прав, належних банку за Договорами забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, правом звертати стягнення на заставлене майно. Отже, правовідносини стосовно договору застави з 12.11.2010 року почали тривати між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ОСОБА_2

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами п. 1.5 кредитного договору № CL507-701/470/2008 від 15 серпня 2008 року повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу Банка або безготівковим перерахуванням на Поточний рахунок.

Отже, у кредитному договорі сторони встановили строки виконання ОСОБА_2 зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на підставі договору.

Згідно з п. 1.9 кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником (ОСОБА_2.) своїх боргових чи інших зобов'язань за цим договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п. 2.3. та ст. 3 цього Договору) чи іншими укладеними з Банком договорами та/або умов Документів забезпечення. При цьому, зобов'язання Позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати відправлення Банком на адресу Позичальника відповідної Вимоги та повинно бути проведено Позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання Позичальником відповідної вимоги. У випадку невиконання Позичальником Боргових зобов'язань понад 38 (тридцять вісім) календарних днів Банк має право в односторонньому порядку розірвати цей договір шляхом відправлення на поштову адресу Позичальника листа про розірвання цього Договору. Цей Договір вважається розірваним з моменту відправлення на поштову адресу Позичальника вищевказаного листа.

Тобто, судом першої інстанції було встановлено, що сторонами було погоджено в умовах кредитного договору право Банку вимагати від ОСОБА_2 повернення всієї суми наданого кредиту у випадках невиконання останнім будь-якого із зобов'язань, встановлених кредитним договором, в тому числі зобов'язань щодо погашення кредиту в строк, встановлений в п. 1.5 Договору та в Графіку платежів до договору.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено в ст. 1050 Цивільного кодексу України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України).

Оскільки ОСОБА_2 пропустив терміни здійснення щомісячних платежів за кредитним договором, ПАТ "ОТП Банк" 10.12.2009 року звернувся до Київського районного суду м. Харкова із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № CL507-701/470/2008 від 15 серпня 2008 року в розмірі 438154,88 коп., тобто фактично з вимогою про дострокове повернення частини кредиту, що залишилася та сплати відсотків. Згодом позовні вимоги були уточнені шляхом збільшення суми стягнення до 477609 грн. 40 коп.

Проте ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 01.06.2011 року у справі № 2018/2-866/11 вказана позовна заява була залишена без розгляду.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що Банк реалізував наявне у нього право вимоги до позичальника про дострокове повернення кредиту, що залишився та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).

Згідно з положеннями ст.ст. 264, 265 Цивільного кодексу України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Суд вказав, що початок перебігу строку позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором розпочинається з наступного дня після пред'явлення позову Банком - тобто з 11.12.2009 року.

Проте Банк (а також ТОВ "ОТП Факторинг Україна") у межах встановленого трирічного строку (з 11.12.2009 року по 11.12.2012 року) не скористався своїм правом та не звернувся після залишення відповідної позовної заяви без розгляду повторно до компетентного суду з позовною заявою про дострокове погашення кредиту позивачем.

Отже, ПАТ "ОТП Банк", а також ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (оскільки відповідно до ст. 262 Цивільного кодексу України, заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності) було пропущено трирічний строк позовної давності, який закінчився 11.12.2012 року. Саме у межах строку позовної давності Банк (а також ТОВ "ОТП Факторинг Україна) втратив право вимагати від ОСОБА_2 виконання зобов'язань за кредитним договором.

Заперечуючи проти задоволення зустрічного позову, представником позивача за зустрічним позовом було надано до суду заяву, яка датована січнем 2014 року від ОСОБА_2 щодо продажу автомобіля, який є предметом застави. На його думку вказана заява свідчить про визнання боржником свого боргу та про переривання перебігу позовної давності. Проте суд не погодився з таким висновком оскільки відповідно до положень п.п. 4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10, визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності. У зв'язку із тим, що строк із звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості із ОСОБА_2 за кредитним договором № CL507-701/470/2008 від 15 серпня 2008 року сплинув ще 11.12.2012 року, отже його дії, вчинені у січні 2014 року не можуть свідчити про переривання перебігу позовної давності.

Крім того, положеннями п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" забороняється кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

З огляду на наведене, зі спливом позовної давності матеріальне суб'єктивне право припиняє своє існування. Тобто зобов'язання за кредитним договором № CL507-701/470/2008 від 15 серпня 2008 року, укладеним між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2, припинились оскільки його погашення відбулось зі спливом давності.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" в задоволенні його позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 266, 267 Цивільного кодексу України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Оскільки спливли строки давності з основної вимоги про повернення суми кредиту та відсотків за користування кредитом, спливла і позовна давність стосовно вимог про стягнення неустойки та накладення стягнення на заставлене майно.

Згідно з положеннями п. 1 ч.1 ст. 593 Цивільного кодексу України, право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про заставу", застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.

Пунктом 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року, встановлено наступне. Так, оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та вимоги Цивільного кодексу щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

В силу наведених обставин та положень, судом встановлено, що укладений між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" та ОСОБА_2 договір застави автотранспортного засобу № PCL-701/470/2008 від 15.08.2008 року є припиненим, і, як наслідок, наявність запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого мана щодо автомобіля Toyota Land Cruiser PRADO, реєстраційний номер НОМЕР_1 є неправомірною, безпідставною та порушує права позивача за зустрічним позовом на право приватної власності, а, отже, запис має бути вилученим із вказаного реєстру.

Враховуючи, що згідно ч. 2 ст. 37 ЦПК України, усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив, судова колегія вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - Жили П.С. не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та про задоволення зустрічного позову ОСОБА_2

Такий висновок є обґрунтованим, оскільки суд дійшов його на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, та наявних в ній доказів, яким дана відповідна оцінка. Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.

Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом судової перевірки та не дістали об'єктивного підтвердження.

Наведені у рішенні мотиви визнання цих доводів безпідставними, судова колегія вважає обґрунтованими, такими що відповідають матеріалам справи.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуємого судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319, 321, 322, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - Жили Павла Сергійовича - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді: -