Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 березня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого: Дроботі В.В.

суддів: Фазикош Г.В., Бисаги Т.Ю.

при секретарі: Чучка Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_1 на рішення Іршавського районного суду від 19 грудня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

Зазначеним рішенням ОСОБА_1 відмовлено у позові до ОСОБА_2, треті особи Іршавська міська рада, відділ архітектури та містобудування Іршавського району, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області про усунення перешкод у користуванні домоволодінням та земельною ділянкою.

В апеляційній скарзі позивачка просить рішення скасувати, ухваливши нове, яким задовольнити її вимоги. Вказує на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Окрім того, судом безпідставно не прийняті до уваги докази, які надані нею у підтвердження позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлені слідуючі факти та обставини.

Позивачка та відповідачка є власниками суміжних будинковолодінь та земельних ділянок в м. Іршава Закарпатської області.

Відповідачка 1 травня 1999 року успадкувала житловий будинок АДРЕСА_1 і з того часу є його власником (а.с. 39).

На підставі рішення виконкому Іршавської міської ради № 73 від 21 травня 1996 року, будівельного паспорту, погодженого з головним архітектором району, дозволу №3 відділу будівництва та архітектури Іршавського району вона побудувала та будує господарсько-побутові споруди у даному дворогосподарстві: літню кухню та гараж (а.с. 115-121).

Отже, забудова земельної ділянки відповідачки, як визнала інспекція ДАБК у Закарпатській області, здійснена у період 1996-2000 роках (а.с. 132, 135).

Позивачка за договором дарування набула право власності на суміжний житловий будинок з надвірними спорудами через чотири роки після даного будівництва, а саме: у листопаді 2004 року. Право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 вона набула у березні 2009 року (а.с. 5-8).

Жодних спорів між власниками суміжних будинковолодінь протягом 1999-2004 років, тобто між ОСОБА_2 та подружжям ОСОБА_3, а також протягом 2004-2012 років, тобто між ОСОБА_2 та новим власником, яким є позивачка, не було.

Позивачка у липні 2014 року звернувшись до суду з даним позовом, а згодом доповнивши його, просила усунути порушення її прав шляхом покладення на відповідачку обов'язку:

- перенести гараж на відстань від її житлового будинку згідно норм ДБН, санітарних та протипожежних норм,

- перенести сарай для домашньої худоби, птиці та кролятники на відстань не менше ніж 15 м. від житлового будинку,

- перенести виноградник відповідно до норм ДБН та санітарних норм, а його конструкцію - на відстань не менше 1 м. від межі (а.с. 3-4, 24-25).

Наявність гаража та сараю з кролятниками на існуючих відстанях, за твердженням позивачки, порушували її немайнові права, а виноградник та його конструкція на існуючих відстанях порушували її майнові права, як власника житлового будинку.

Є доведеним, що на час ухвалення оскаржуваного рішення відповідачка виконала припис Іршавського районного управління Головного управління Держсанепідемслужби у Закарпатській області № 385 від 23 травня 2014 року і перенесла належний їй курятник на відстань 20 м. від дворогосподарства позивачки.

Вказані обставини стверджені листом комісії Іршавської міської ради № 01-8/870 від 9 вересня 2014 року (а.с. 11, 12, 114).

Оскільки на час ухвалення рішення судом першої інстанції відповідачка добровільно усунула допущені нею порушення п. 3.25а ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» у вимогах ОСОБА_1 про перенесення курятника відмовлено обгрунтованно.

З листа територіального управління Держсанепідемслужби № 87 від 24 лютого 2015 року видно, що зазначений вище припис щодо перенесення кролятника на відстань не менше 15 м. від літньої кухні позивачки відповідачка виконала лише частково, перенісши його на відстань 12 м.

Отже, для виконання вказаних норм ДБН 360-92 їй слід перенести дану господарську споруду принаймні ще на 3 м.

Враховуючи наведене, вимоги ОСОБА_1 у цій частині підлягають до задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає до зміни.

Що стосується інших вимог, то рішення щодо них зміні чи скасуванню не підлягає.

Як зазначено вище, гараж у своєму господарстві відповідачка будує на підставі рішення Іршавського міськвиконкому №73 від 21 травня 1996 року, дозволу архітектури №3 від 21 лютого 2000 року, будівельного паспорту на будівництво господарсько-побутових будівель, розробленого Іршавським районним архітектором. В даний час він недобудований, у зв'язку з чим в експлуатацію не зданий.

При цьому прив'язку гаражу до існуючих будівель на своїй земельній ділянці та до межі ділянки попередніх суміжних землекористувачів (подружжя ОСОБА_3) відповідачка здійснила згідно ситуаційного плану розроблено госпрозрахунковим проектно-виробничим архітектурно-планувальним бюро, та погодженого з головним архітектором Іршавського району(а.с. 115-121).

Про відсутність будь-яких порушень технічних норм та вимог чинного законодавства з боку відповідачки при будівництві гаражу повідомила і інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області листом № 08-11/1165-7 від 30 жовтня 2014 року на адресу Іршавської міської ради (а.с. 135).

Враховуючи цей висновок, а також рішення міськвиконкому №73, яким не передбачалось погодження будівельного паспорту щодо гаражу з органами ДНС України, колегія не приймає до уваги лист Іршавського районного відділу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області №43 від 16 січня 2015 року.

При доведеності цих обставин рішення суду в частині відмови у вимогах про перенесення гаражу зміні чи скасуванню не підлягає.

Листом Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України № 439 від 20 листопада 2014 року стверджено, що винограднику, який позивачка вимагає пересадити на інше місце, більше ніж 70 років.

Отже, він був посаджений та плодоносив у той період, коли ані позивачка, ані відповідачка власниками спірних дворогосподарств не були. Оскільки відповідачка своїми діями чинне законодавство та права позивачки не порушувала, на неї не можна покласти обов'язок по перенесенню виноградника разом з конструкцією, що його утримує, на інше місце.

Окрім того, на думку колегії суддів, перенесення насадження такого віку в інше місце призведе до його загибелі.

У зв'язку з викладеним підстав для задоволення скарга у цій частині позовних вимог колегія не вбачає.

Що стосується інших доводів апеляційної скарги колегія суддів відзначає наступне.

З планів та ескізів забудов земельних ділянок видно, що розміри ділянок з боку АДРЕСА_1 були і є занадто малими, що виключало можливість дотримання забудовниками норм ДБН 360-92. Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень (фасадна частина ділянки позивачки - 13,88м, відповідачки - відповідно 13,48м) (а.с. 98, 100).

Така конфігурація земельних ділянок призвела до щільності їх забудови попередніми власниками житловими будинками та господарськими спорудами. Наприклад, житловий будинок позивачки знаходиться впритул до суміжної межі, тобто земельної ділянки відповідачки, а отже ця відстань не відповідає нормативам чинних ДБН 360-92 (а.с. 100-103).

Враховуючи вказану ситуацію колегія окрім вимог позивачки про перенесення кролятника на відстань, що забезпечуватиме її право на безпечне довкілля, передбачене ст. 293 ЦК, інші вимоги у відповідності до приписів ст. 3 та ч. 2 ст. 15 ЦК захистити не вправі.

Викладене вище, в силу вимог ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Іршавського районного суду від 19 грудня 2014 року змінити.

Зобов'язати ОСОБА_2 перенести кролятник у дворогосподарстві по АДРЕСА_1 з існуючої відстані на 3 м. від вікна літньої кухні ОСОБА_1, мешк. АДРЕСА_2, тобто не менш ніж на 15 м. від цієї господарської споруди.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили після його проголошення, але може бути оскаржено протягом 20 днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Закарпатської області В.В. Дроботя