ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 року Справа № 876/10624/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участі секретаря судового засідання: Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 19 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Самбірської міської ради Львівської області, Виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області про визнання протиправними та скасування рішень та визнання належним користувачем,-

В С Т А Н О В И В:

В березні 2012 року позивач - ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Самбірської міської ради Львівської області, Виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області, в якому просив визнати незаконними та скасувати рішення Виконавчого комітету Самбірської міської ради від 15.09.1995 року «Про передачу в приватну власність та надання у власність, користування земельних ділянок» в частині припинення права користування земельною ділянкою загальною площею 4 058 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, рішення Виконавчого комітету Самбірської міської ради від 18.12.2008 року №30 «Про погодження місця розташування земельних ділянок, надання дозволу на складання проектів відведення та ведення проектно-пошукових робіт» в частині зміни конфігурації земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка була закріплена за ним та визнання його належним землекористувачем земельної ділянки площею 3 819 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Під час розгляду справи судом проведено заміну позивача ОСОБА_3 його правонаступником - ОСОБА_2.

Свої вимоги мотивує тим, що проживає в АДРЕСА_1. З 1953 року її батьки, а згодом і вона користується земельними ділянками площею 1 000 кв.м. для обслуговування житлового будинку та площею 4 058 кв.м. за цільовим призначенням: город, сад. 15.09.1995 р. ОСОБА_3 виробив Державний акт на право власності на земельну ділянку. Згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки у її користуванні знаходиться земельна ділянка площею 4 058 кв.м., у власності 1000 кв.м. За результатами розгляду заяви позивача про передачу у приватну власність земельної ділянки, рішенням виконавчого комітету Самбірської міської ради від 15.09.1995 року «Про передачу у приватну власність та надання у власність, користування земельних ділянок» припинено її право користування земельною ділянкою загальною площею 4 058 кв.м. по АДРЕСА_1, Львівської області. Рішенням Самбірської міської ради від 18.12.2008 року за №30 «Про погодження місця розташування земельних ділянок, надання дозволу на складення проектів відведення та ведення проектно-пошукових робіт» змінено конфігурацію земельної ділянки по АДРЕСА_1, Львівської області, хоч згоди на вилучення земельної ділянки позивач не давала. Земельна ділянка площею 4 058 кв.м. залишається у її користуванні, оскільки вилучення не проводилось. Постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 24.06.2011 року визнано протиправними дії державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель по складенню протоколу про адміністративне правопорушення від 27.05.2011 р. відносно ОСОБА_3 за самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,3819 га із земель житлової та громадської забудови в АДРЕСА_1, шляхом посадки картоплі та вирощування кормових культур; скасовано постанову від 31.05.2011 року про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 170 грн. На її численні заяви щодо відновлення прав на користування земельною ділянкою площею 4 058 кв.м., Самбірською міською радою їй було відмовлено.

Постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 19 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконним рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області від 15 вересня 1995 року «Про передачу в приватну власність та надання у власність, користування земельних ділянок» в частині припинення ОСОБА_3 права користування земельною ділянкою площею 4 058 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п.1.29).

Визнано незаконним рішення Самбірської міської ради №30 від 18 грудня 2008 року «Про погодження місця розташування земельних ділянок, надання дозволу на складання проектів відведення проектно-пошукових робіт» в частині зміни конфігурації земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка була закріплена за ОСОБА_3 (п.4).

Визнати ОСОБА_2 належним землекористувачем земельної ділянки площею 4 058 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, Львівської області.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що виконавчим комітетом Самбірської міської ради Львівської області при прийнятті п.п. 1.29 рішення від 15 вересня 1995 року №б/н «Про передачу у приватну власність та надання у власність, користування земельних ділянок» про припинення ОСОБА_3 права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 4 058 кв.м. були грубо порушені вимоги ст.ст. 27, 29 Земельного Кодексу України (в ред. 1990 року), а Самбірською міською радою Львівської області при прийнятті п. 4 рішення від 18 грудня 2008 року за №30 «Про погодження місця розташування земельних ділянок, надання дозволу на складення проектів відведення та ведення проектно-пошукових робіт», яким змінено конфігурацію земельної ділянки по АДРЕСА_1, Львівської області, не дотримано вимоги ст.ст. 116, 141, 143 ЗК України (2001 року), оскільки жодних законних підстав не було і для цього в оспорюваних рішеннях не наведено. Крім того, фактичне вилучення земельної ділянки із користування ОСОБА_2 (правонаступник ОСОБА_3.) не проводилось. А тому такі дії відповідачів є протиправними і такими що грубо порушують права ОСОБА_2, як правонаступника ОСОБА_3, на користування земельною ділянкою у м. Самборі, по АДРЕСА_1, загальною площею 4 058 кв.м., як належного землекористувача.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є правильними виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що рішенням виконавчого комітету Самбірської міської ради від 15 вересня 1995 року №б/н «Про передачу у приватну власність та надання у власність, користування земельних ділянок», за результатами розгляду заяви ОСОБА_3, було вирішено: п.п. 1.29 припинити право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 4 058 кв.м.; п.п. 2.29 передати безоплатно у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1 000 кв.м..

Відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серія ІІІ-ЛВ № 012449, виданим на підставі рішення виконкому Самбірської міської ради Львівської області від 15 вересня 1995 р. видно, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 1 000 кв.м. в межах згідно з планом, яка розташована на території м. Самбора по АДРЕСА_1, Львівської області, для обслуговування житлового будинку.

Також, з плану зовнішніх меж земельної ділянки Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІІ-ЛВ № 012449 видно, що земельна ділянка площею 3 819 кв.м., яка примикає до земельної ділянки площею 1 000 кв.м. і яка перебуває у власності ОСОБА_3, передана в землі запасу, а земельна ділянка площею 173 кв.м. відмежована червоною лінією.

Згідно п. 4 рішення Самбірської міської ради від 18 грудня 2008 року №30 «Про погодження місця розташування земельних ділянок, надання дозволу на складення проектів відведення та ведення проектно-пошукових робіт» змінено конфігурацію земельної ділянки по АДРЕСА_1, Львівської області.

Листом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Львівській області від 03.08.2009 року №2086 підтверджується, що Держземінспекцією під час перевірки дотримання вимог земельного законодавства при прийнятті рішень Самбірською міською радою з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель, встановлено що рішення від 18 грудня 2008 року №30, яким змінено конфігурацію земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка закріплена за ОСОБА_3, який згоди на її вилучення не давав, прийняте Самбірською міською радою з порушенням вимог земельного законодавства (ч. 1 ст. 151 ЗК України), оскільки вилучення земельних ділянок проводиться за згодою землекористувача. Голові Самбірської міської ради направлено клопотання про приведення у відповідність до вимог земельного законодавства рішення Самбірської міської ради від 18 грудня 2008 року №30.

З матеріалів справи також видно, що постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 24.06.2011 року у справі №2-а-491/2011 встановлено, що після передачі ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га земельна ділянка площею 0,3819 га залишилася у його користуванні, оскільки вилучення даної земельної ділянки не було проведено органами державної влади у відповідності до ч. 2 ст. 149 ЗК України, яка передбачає, що вилучення земельних ділянок проводиться за згодою землекористувачів на підставі рішень міських рад, відповідно до їх повноважень.

А як встановлено ч. 1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов»язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно ч. 2 ст. 255 КАС України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Так, порядок вилучення земельних ділянок встановлено статтею 149 ЗК України.

Відповідно до частин 1, 2 цієї статті земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні (ч. 3 ст. 149 ЗК України).

Згідно з частиною 10 статті 149 ЗК України у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Частиною 1 статті 151 ЗК України передбачено, що особи, зацікавлені у вилученні (викупі), виборі земельних ділянок, зобов»язані погодити з власниками землі і землекористувачами та органами державної влади або органами місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, розміри земельних ділянок, передбачені для вилучення (викупу), умови їх вилучення (викупу), а також розміри земельної ділянки, передбачені для її передачі (надання), умови її передачі (надання) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об»єктів та умови проживання населення і охорону довкілля.

З матеріалів справи видно, що вилучення земельної ділянки загальною площею 4 058 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 проводилось без погодження із землекористувачем, що суперечить нормам чинного законодавства, оскільки така ділянка закріплена за гр. ОСОБА_3, який не давав дозволу на її вилучення, а тому вилучення такої земельної ділянки з постійного користування є незаконним. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання ОСОБА_2 належним користувачем земельної ділянки площею 3 819 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб»єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Позовні вимоги в цій частині випливають із встановлення факту, що мають юридичне значення, що належить розглядати в порядку Цивільного судочинства.

А згідно з п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів приходить до висновку, що провадження в частині визнання ОСОБА_2 належним користувачем земельної ділянки підлягає закриттю.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору помилково встановив фактичні обставини справи та надав їм не належну правову оцінку через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою позовні вимоги слід задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 203, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 19 листопада 2013 року у справі № 1318/978/12 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області від 15 вересня 1995 року №б/н «Про передачу в приватну власність та надання у власність, користування земельних ділянок» в частині припинення ОСОБА_3 права користування земельною ділянкою площею 4 058 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.29).

Визнати незаконним та скасувати рішення Самбірської міської ради від 18 грудня 2008 року №30 «Про погодження місця розташування земельних ділянок, надання дозволу на складання проектів відведення проектно-пошукових робіт» в частині зміни конфігурації земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка була закріплена за ОСОБА_3 (п.4).

Провадження в частині позовних вимог щодо визнання ОСОБА_2 належним землекористувачем земельної ділянки загальною площею 3 819 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 - закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: О.М. Довгополов

В.В. Святецький

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.03.2015 року.