ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
26 лютого 2015 року м. Київ В/800/121/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Винокурова К.С. (доповідач)
Кочана В.М.
Мойсюка М.І.
Олексієнка М.М.
Пасічник С.С.
розглянувши заяву ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2014 року (К/800/63356/14), постановленої за результатами касаційного розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_6 до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-
в с т а н о в и л а :
У березні 2014 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом в якому просила:
- визнати незаконною бездіяльність Виконавчого комітету Автозаводської районної Ради м. Кременчука в частині не повідомлення при працевлаштуванні до нього в 2010 році, про наявне у позивача за колективним договором 2010 - 2013 рр. право на отримання матеріальної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати для вирішення соціально-побутових проблем;
- зобов'язати Виконавчий комітет Автозаводської районної Ради м. Кременчука нарахувати та виплатити за 2011 рік матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати.
Постановою Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 30 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2014 року на підставі пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6
Не погоджуючись із вказаною ухвалою Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_6 надіслала до суду заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2014 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2015 року заяву ОСОБА_6 про перегляд судового рішення залишено без руху та надано строк на усунення вказаних недоліків до 16 лютого 2015 року.
Зазначені недоліки вчасно усунуті позивачем.
У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2014 року скаржник ставить питання про її скасування, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
При цьому ОСОБА_6 в обґрунтування заяви посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2014 року у справі № К/800/55615/14, в якій, на думку заявника, по іншому ніж в оскаржуваній ухвалі застосовано частину 1 статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати.
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.
Статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України визначено підстави для подання заяви про перегляд судових рішень.
Відповідно до положень зазначеної статті заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;
3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.
У судових рішеннях, на які посилається заявник, відсутнє неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, яке відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України може бути підставою для перегляду судових рішень в адміністративній справі Верховним Судом України.
Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 липня 2014 року, про перегляд якої ставиться питання, відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 вересня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року.
Вказаними судовими рішеннями відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6 до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука про визнання незаконною бездіяльності відповідача в частині неповідомлення при працевлаштуванні про наявне у позивача за колективним договором право на отримання матеріальної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати для вирішення соціально-побутових проблем та зобов'язання нарахувати та виплатити за 2011 рік матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди вказували про те, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається лише на підставі заяви працівника, а оскільки ОСОБА_6 не подавала відповідну заяву про нарахування та виплату такого виду матеріальної допомоги, тому дії відповідача є правомірними оскільки відсутні підстави для нарахування позивачу зазначеної допомоги.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2014 року у справі № К/800/55615/14, на яку посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування судами норм матеріального права, судом касаційної інстанції залишено без змін постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року, якою позовні вимоги задоволено та зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачеві матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати.
Предметом судового розгляду в даному випадку був спір щодо розміру виплаченої позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Позиція відповідача щодо розміру виплаченої допомоги обґрунтовувалась відсутністю коштів.
Суди апеляційної та касаційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, ґрунтували свої рішення на тому, що відповідачем не надано достовірного підтвердження відсутності коштів на виплату спірної матеріальної допомоги та не доведено правомірності своїх дій щодо відмови позивачу у виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати як того вимагає ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2014 року у справі № К/800/55615/14, оскільки зазначене судове рішення не підтверджує доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчить про інші обставини справи, за наслідками оцінки яких суд дійшов протилежного правового висновку.
Отже, правовідносини у справі, про допуск якої заявлено позивачем, не є подібними до тих, що зазначені в рішенні наданому для порівняння, що виключає можливість допуску справи до провадження Верховного Суду України.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України для перегляду судового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України адміністративної справи за позовом ОСОБА_6 до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: К.С. Винокуров
В.М. Кочан
М.І. Мойсюк
М.М. Олексієнко
С.С. Пасічник