КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2015 р. Справа№ 910/5692/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Коротун О.М.

за участю представників сторін

від позивача: Ульянов Р.А. - представник за дов. №01-03/01 від 20.01.2015 року;

від відповідача: Степанський С.О. - представник за дов. №09-05/1 від 09.05.2014 року, Куранда Є.О. - представник за дов. б/н від 30.03.2012року;

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Представництва "Пржедзіборство інженерії охрони сродовіска "Екоклар" СП З О.О." (Przedsiebiortwo inzynierii ochrony srodowiska "Ekoklar" SP. Z O.O.)

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2014 року

у справі № 910/5692/14 (суддя: Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваспецстрой"

до Представництва "Пржедзіборство інженерії охрони сродовіска "Екоклар" СП З О.О." (Przedsiebiortwo inzynierii ochrony srodowiska "Ekoklar" SP. Z O.O.)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Софор"

про стягнення грошових коштів в солідарному порядку.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акваспецстрой" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Представництва "Пржедзіборство інженерії охрони сродовіска "Екоклар" СП З О.О." (Przedsiebiortwo inzynierii ochrony srodowiska "Ekoklar" SP. Z O.O.) (далі - відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Софор" (далі - третя особа) про стягнення в солідарному порядку пені в розмірі 437 166,53 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Позовні вимоги були мотивовані тим, що всупереч умовам Договору, з урахуванням внесених до нього змін за додатковою угодою № 2 від 21.02.2013 року, поставку товару Постачальник на користь Покупця в повному обсязі не здійснив, а відтак, за твердженнями позивача, відповідач, як особа, що несе повну відповідальність за дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Софор" з поставки товару за договором поставки № 24/07-03 від 24.07.2012 року та поручається за останнього в цій частині згідно угоди б/н від 21.08.2013 року до Угоди про створення консорціуму, має сплатити на користь Покупця штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої, за розрахунками позивача, складає 437 166,53 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2014 року у справі №910/5692/14 позов задоволено частково. Стягнуто з "Представництва "Пржедзіборство інженерії охрони сродовіска "Екоклар" СП З О.О." (Przedsiebiortwo inzynierii ochrony srodowiska "Ekoklar" SP. Z O.O.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваспецстрой" грошові кошти: 433688,13 грн та судові витрати - 1945,54 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Представництво "Пржедзіборство інженерії охрони сродовіска "Екоклар" СП З О.О." (Przedsiebiortwo inzynierii ochrony srodowiska "Ekoklar" SP. Z O.O.) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2014 року у справі №910/5692/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Крім того, апелянт зазначає, що оскільки жодної специфікації, на постачання окремої партії товару підписано не було відповідач не міг порушити строк виконання зобов'язання.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 року апеляційну скаргу Представництва "Пржедзіборство інженерії охрони сродовіска "Екоклар" СП З О.О." (Przedsiebiortwo inzynierii ochrony srodowiska "Ekoklar" SP. Z O.O.) задоволено. Рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2014 р. у справі №910/5692/14 скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено в позові. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваспецстрой" на користь Представництва "Пржедзіборство інженерії охрони сродовіска "Екоклар" СП З О.О." (Przedsiebiortwo inzynierii ochrony srodowiska "Ekoklar" SP. Z O.O.) 4336, 88 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Рішенням Вищого господарського суду України від 30.12.2014 року по даній справі касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваспецстрой" задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 року у справі №910/5692/14 скасовано в частині позовних вимог про стягнення 433688,13 грн. пені з передачею справи в цій частині позову на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Вищий господарський суд України скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду зазначив, що суд не скористався правом на вихід за межі позовних вимог, передбаченим п.1 ст.83 ГПК України, та не визнав вказаний договір недійсним у відповідній частині, відтак, передчасно дійшов висновку про необґрунтованість задоволення позовних вимог про стягнення пені.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 21.01.2015 року апеляційну скаргу Представництва "Пржедзіборство інженерії охрони сродовіска "Екоклар" СП З О.О." (Przedsiebiortwo inzynierii ochrony srodowiska "Ekoklar" SP. Z O.O.) було прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник третьої особи у судове засідання 05.03.2015 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвал від 21.01.2015 року та 26.02.2015 року на відповідні адреси.

Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Згідно з п. 3.9.2. вищевказаної Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, третя особа не скористалася належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 05.03.2015 року, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника третьої особи за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2014 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Представництва "Пржедзіборство інженерії охрони сродовіска "Екоклар" СП З О.О." (Przedsiebiortwo inzynierii ochrony srodowiska "Ekoklar" SP. Z O.O.) - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

02.02.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акваспецстрой" та Представництвом "Пржедзіборство інженерії охрони сродовіска "Екоклар" СП З О.О." (Przedsiebiortwo inzynierii ochrony srodowiska "Ekoklar" SP. Z O.O.) було укладено угоду про створення консорціуму (далі - Угода), предметом якого є створення консорціуму для сумісної участі у тендері за запрошенням до участі у тендері OdUIP-IFB-W-B1, та у випадку укладення договору, для виконання договору OdUIP-IFB-W-B1 з будівництва напірної каналізаційної системи з PS7A PS6A для комунального підприємства "Агентства програм розвитку Одеси" Одеської міської ради.

24.07.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акваспецстрой" (покупець) та представництвом "Пржедзіборство інженерії охрони сродовіска "Екоклар" СП З О.О." (Przedsiebiortwo inzynierii ochrony srodowiska "Ekoklar" SP. Z O.O.) (постачальник), було укладено договір поставки №24/07-03 (далі - договір поставки), предметом якого є зобов'язання постачальника поставити покупцю товар індивідуальні характеристики (додаток №3), графік розміщення замовлення (додаток №2) на виробництво якого, номенклатура, асортимент, сортамент, одиниця виміру та кількість якого визначається у загальній специфікації до договору (додаток №1), попередньо узгодженої та затвердженої замовником по договору під назвою CONTRACT № ODUIP-W-B1 "CONSTRUCTION OF PRESSURE SEWER FROM PS7A TO PS6A" від 28.03.2012 року, укладеному між покупцем в консорціумі з компанією PIOS "Ekoklar" Ltd. з одного боку та комунальним підприємством "Агентство програм розвитку м. Одеса", який фінансується коштами Міжнародного банку реконструкції та розвитку (далі - контракт), (додаток №8), а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплачувати за товар на умовах, які вказані в договорі.

21.02.2013 року між позивачем, відповідачем-1, як контролером, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Софор", як постачальником, було укладено додаткову угоду №2 до договору поставки, згідно положень якої контролер передає, а постачальник приймає на себе всі права та обов'язки контролера, які виникли у останнього, як постачальника, з факту укладення ним з покупцем договору поставки №24/07-03 від 24.07.2012 року (з додатковою угодою №1 до нього від 19.12.2012 року та всіма погодженими сторонами додатками), щодо поставки товару для виконання покупцем зобов'язань з контракту №ODUIP-W-Bl "CONSTRUCTION OF PRESSURE SEWER FROM PS7A TO PS6A" від 28.03.2012 року, який укладено покупцем з Комунальним підприємством "Агентство програм розвитку м. Одеса". Права та обов'язки контролера переходять до постачальника в момент підписання додаткової угоди.

21.02.2013 року між позивачем, відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Софор" укладено специфікацію та графік поставки товару, як додатки до Додаткової угоди №2 до Договору поставки.

У відповідному графіку поставки товару зазначені строки постачання та кількість товару. Так, товар загальною кількістю 3048 м.п. з яких: 1200, 616, 616 та 616 м.п. має бути поставлений в період з березня по червень 2013 року включно.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, в березні 2013 року постачальником поставлено, а покупцем було прийнято товар за договором кількістю 840 м.п., що підтверджується видатковою накладною №0000000082 та актом приймання від 31.03.2013 року; в червні 2013 року постачальником поставлено, а покупцем прийнято товар за Договором кількістю 687,262 м.п., що підтверджується видатковими накладними №№:0000000288, 0000000714, 0000000685 та актами приймання від 03.06.2013 року та 19.06.2013 року; в липні 2013 року постачальником поставлено, а покупцем прийнято товар за договором кількістю 12 м.п., що підтверджується видатковою накладною №0000000704 та актом приймання від 01.07.2013 року. Також в липні 2013р. постачальником поставлено, а покупцем прийнято товар за договором кількістю 104,738м.п., що підтверджується видатковою накладною №0000000705 та актом приймання від 11.07.2013 року; в серпні 2013 року постачальником поставлено, а покупцем прийнято товар за договором кількістю 540 м.п., що підтверджується видатковою накладною №0000000918 та актом приймання від 15.08.2013 року; в вересні 2013 року постачальником поставлено, а покупцем прийнято товар за договором кількістю 384 м.п., що підтверджується видатковою накладною №0000001208; в листопаді 2013 року постачальником поставлено, а покупцем прийнято товар за договором кількістю 336 м.п., що підтверджується видатковою накладною №0000001584 (наявні в матеріалах справи). Всього по графіку постачання поставлено товару за договором на 2904 м.п.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника щодо не підписання специфікації на постачання партії товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Контролер передає, а Постачальник приймає на себе всі права та обов'язки Контролера, які виникли у останнього, як постачальника, з факту укладення ним з Покупцем договору поставки № 24/07-03 від 24.07.2012 року (з додатковою угодою № 1 до нього від 19 грудня 2012 року та всіма погодженими сторонами додатками), щодо поставки товару (п. 1 додаткової угоди № 2 до Договору).

Доказів поставки товару Tовариству з обмеженою відповідальністю "Софор" в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на користь покупця за договором в повному обсязі та строки, які визначені в графіку постачання до додаткової угоди №2 до договору поставки ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції надано не було.

Згідно ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

21.08.2013 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду б/н до Угоди, згідно п. 1 якої визначено, що доповнено п. 4.2.2. Угоди про те, що Екоклар робить підбір для поставки для цілей виконання контракту OdUIP-W-Bl обладнання, визначене в п.п. 3-10 додатку № 1 та додатку № 7 до договору поставки N 24/07-03 від 24.07.2012 року загальної специфікації та організує поставку зазначеного обладнання через TOB "Софор" у відповідності до умов договору поставки N 24/07-03 від 24.07.2012 року і несе повну відповідальність за зазначені дії та дії Tовариства з обмеженою відповідальністю "Софор" зі здійснення поставок (поручається за останнього в цій частині).

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач, в силу п. 4.2.2. Угоди та ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, несе повну відповідальність за дії Tовариства з обмеженою відповідальністю "Софор" зі здійснення поставок та поручається за останнього в цій частині за Договором поставки.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В пункті 6.2. Договору поставки сторони погодили, що за порушення термінів поставки постачальник сплачує штрафну неустойку у вигляді штрафу на користь покупця у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, від вартості непоставленого товару чи поставленого з порушенням строків.

Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»).

Враховуючи вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок пені погоджується з розрахунком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог в цій частині, а саме стягненню підлягає 433688,13 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На виконання вимог Вищого господарського суду України та керуючись приписами ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд дослідивши умови пункту 6.2 договору поставки від 24.07.2012 року №24/07- 03 дійшов висновку щодо відсутності підстав для визнання вказаної частини договору недійсною, керуючись ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції можуть застосовуватися у розмірі, визначеному умовами договору. При цьому їх розмір може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до сими невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій самі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (ст.546 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

При цьому, Київський апеляційний суд враховує, що визначена учасниками процесу спірна умова договору яка передбачає стягнення пені за прострочку поставки продукції не суперечить законодавству, що підтверджується встановленням законодавцем аналогічного виду відповідальності за те ж саме порушення в п 2. ст. 231 Господарського кодексу України.

Так, пунктом 2 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2014 року у справі №910/5692/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Представництва "Пржедзіборство інженерії охрони сродовіска "Екоклар" СП З О.О." (Przedsiebiortwo inzynierii ochrony srodowiska "Ekoklar" SP. Z O.O.) - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Представництва "Пржедзіборство інженерії охрони сродовіска "Екоклар" СП З О.О." (Przedsiebiortwo inzynierii ochrony srodowiska "Ekoklar" SP. Z O.O.) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2014 року у справі №910/5692/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/5692/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

О.М. Коротун