У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 22 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 вересня 2008 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 17 липня 1999 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_3. Від шлюбу народилася донька ОСОБА_2. 5 листопада 2004 року шлюб розірвано. З 2004 роду відповідачка та донька мешкають за іншою адресою, ніж він, однак донька зареєстрована за його місцем проживанням. Відповідачка добровільно не бажає зареєструвати доньку за фактичним місцем проживання. Діями відповідачки йому завдається матеріальна шкода, оскільки протягом майже чотирьох років він безпідставно сплачує комунальні послуги. Порушуються його права як власника, оскільки він має певні обмеження щодо розпорядження квартирою. Порушуються і права його доньки, оскільки фактичне місце проживання не співпадає з місцем її реєстрації. Просив визнати неповнолітню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1, що належить йому на праві власності, зняти її з реєстрації за цією адресою та зобов'язати ОСОБА_3звернутися з заявою про реєстрацію дитини за місцем проживання відповідачки.

Рішенням Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 22 липня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 19 вересня 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_1. звернувся до Верховного Суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від           22 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 вересня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і ухвалити нове рішення, яким анулювати реєстрацію місця проживання неповнолітньої ОСОБА_2 за адресою квартира АДРЕСА_1та зобов'язати відповідачку ОСОБА_3звернутися з заявою про реєстрацію дитини за своїм місцем проживання.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

  У відповідності до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час  розгляду  справи  в  касаційному   порядку суд перевіряє  в  межах  касаційної  скарги  правильність застосування судом першої  або  апеляційної  інстанції  норм  матеріального  чи процесуального  права  і  не  може  встановлювати або (та) вважати доведеними  обставини,  що  не  були  встановлені  в  рішенні   чи відкинуті   ним,   вирішувати   питання   про   достовірність  або недостовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що мати дитини не має власного житла, де могла б зареєструвати дитину та гарантувати їй право на житло.  У той же час, діти - члени сім'ї власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником. Дитина є малолітньою і вона не проживала у спірній квартирі понад встановлений законом строк з поважних причин.

Ст. 156 Житлового кодексу України встановлено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Судом встановлено, що шлюб між сторонами розірвано. Відповідачка проживає з дитиною окремо від позивача, свого житла не має. Позивач є батьком дитини і вона має право користування житлом, що належить йому. Оскільки дитина є малолітньою, місце її проживання визначають батьки. Дитина проживає з матір'ю, не користується квартирою батька не за власним бажанням, а з поважних причин.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 22 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 вересня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.