У Х В А Л А

Іменем України

03 березня 2015 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

Головуючого - судді Фазикош Г. В.

суддів - Дроботі В. В., Власова С. О.

з участю секретаря - Чучки Н. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат ОСОБА_2, на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 9 вересня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - виконком Ужгородської міської ради, про усунення перешкод в користуванні підвальним приміщенням, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 9 вересня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні підвальним приміщенням АДРЕСА_2 шляхом зобов'язання надати доступ до вказаного підвального приміщення.

На це рішення відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Вказує на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши присутніх учасників процесу, дослідивши зібрані у справі матеріали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно статті 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (Правила утримання жилих будинків та при будинкових територій, затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р. N 76).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року № 4-рп/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

З матеріалів справи слідує, що позивачка ОСОБА_3 є власницею квартири АДРЕСА_1, а відповідач власником квартири № 8 в цьому будинку.

Відповідно до матеріалів даної судової справи, а також матеріалів інвентарної справи на будинок АДРЕСА_1, дослідженої апеляційним судом в судовому засіданні, у цьому будинку є підвальне приміщення, у тому числі під № 9 площею 22, 10 кв. м.

Судом встановлено, що у 2002 році виник спір між сторонами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо користування підвальним приміщенням, який закінчився мировою угодою, затвердженою ухвалою Ужгородського міського суду від 14 листопада 2002 року (а.с.3). За умовами цієї мирової угоди відповідач ОСОБА_1 зобов'язався надати позивачці ОСОБА_3 ключ від дверей в коридор загального користування, через який здійснюється вхід в його квартиру та підвал. В 2012 році ОСОБА_1 порушив умови мирової угоди закривши спільний прохід та привласнивши підвальне приміщення.

У подальшому ОСОБА_1 пред'явив позов до виконкому Ужгородської міської ради про визнання права власності на спірне приміщення підвалу. Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 19 березня 2014 року в задоволенні цього позову було відмовлено (а.с.10-12). При цьому, апеляційний суд послався на умови вказаної вище мирової угоди, а також на недоведеність того, що ОСОБА_1 добросовісно заволодів підвальним приміщенням і продовжує відкрито, безперервно володіти цим майном протягом десяти років.

Судом встановлено, що спірне підвальне приміщення є допоміжним, призначене для забезпечення обслуговування будинку і знаходитися у спільній власності всіх власників квартир багатоквартирного будинку. Достатніх, допустимих доказів переведення цього спірного приміщення із нежитлового у житлове, на чому наголошує апелянт, в матеріалах справи немає. За цих обставин, перешкоди, які створює відповідач ОСОБА_1 позивачці ОСОБА_3 у користуванні цим приміщенням є неправомірними.

Задовольняючи позов суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, визначив характер правовідносин та прийшов до висновку про необхідність усунення створених перешкод.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає, а доводи апеляційної скарги, на думку колегії суддів, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтею 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат ОСОБА_2, - відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 9 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий ____________

Судді ____________

____________