АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2833/15 Справа № 2-719/12 Головуючий у 1 й інстанції - Скиба С.А. Доповідач - Григорченко Е.І.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Судді-головуючого: Григорченка Е.І.

Суддів колегії: Кочкової Н.О., Каратаєвої Л.О.

при секретарі Левцунові І.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 червня 2014 року у справі за позовом Кредитної спілки «Аккорд» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ОСОБА_5 звернулася з апеляційною скаргою на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 червня 2014 року, де ставить питання про його скасування, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 червня 2014 року стягнено з ОСОБА_5 на користь Кредитної спілки «Аккорд» заборгованість за кредитним договором № Авалон/Дз3039/1 від 22.06.2007 року - 16375,35 грн., яка складається з : заборгованості за кредитом - 4484,88грн., за відсотками - 7405,59 грн., штрафні санкції - 4484,88 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.06.2007 року між позивачем та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № Авалон/Дз3039/1 на суму 10000 гривень . Відповідачка зобов'язалася щомісячно сплачувати спілці частину кредиту і нараховані проценти.

Відповідач своїх зобов'язань у повному обсязі не виконала. На час пред'явлення позову ОСОБА_5 має заборгованість за кредитом у розмірі 16375,35 грн.

За таких обставини, враховуючи вимоги законодавства, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, стягнувши з відповідача на користь банку заборгованість за кредитом, оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, апеляційний суд не находить підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку. Висновки суду підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями учасників процесу.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст. ст. 256, 257, 259, 261, 267, 526, 530, 610, 612, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції не застосував позовну давність, не можуть бути підставою для скасування рішення суду з наступних підстав.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно Положення про кредитування членів кредитної спілки, затвердженого протоколом від 04 лютого 2004 року № 1 засідання Спостережної ради КС «Аккорд», з яким ознайомлений відповідач при підписанні кредитного договору /а.с. 6/, вбачається, що термін позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків та пені встановлений тривалістю 10 років, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 259 ЦК України і свідчить про дотримання банком строків позовної давності.

Отже, сторони досягли згоди та уклали договір, в якому передбачили, що позовна давність, установлена законом, збільшена за домовленістю сторін до 10 років, це відповідає вимогам ч. 1 ст. 259 ЦК України та свідчить про дотримання кредитною спілкою строків позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, як позичальник, свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту не виконує.

Право кредитора, в даному випадку, вимагати від боржника повернення кредиту, передбачене ст.1050 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором.

Посилання апелянта на те, що позивач не направив листа про необхідність погасити заборгованість, не є підставою для скасування рішення суду та відмови у позові, оскільки, згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов'язаний щомісячно погашати заборгованість за кредитом і відсотками. Відповідач за кредитним договором не погашає кредит і не сплачує відсотки, хоча обізнаний про наявність у нього заборгованості за кредитним договором. Наявність заборгованості надає право кредитору для погашення заборгованості у судовому порядку.

Допущені судом порушення вимог норм процесуального права, на які посилається позивач щодо змісту рішення суду і т.п., не вплинули на законність правильного по суті рішення суду.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки вони зводяться до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки, і висновків суду не спростовують.

Районний суд розглянув справу у відповідності із вимогами ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України про змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства, в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду.

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий Е.І.Григорченко

Судді Н.О.Кочкова

Л.О. Каратаєва