ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 вересня 2006року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого – судді Шипуліної Т.М,
суддів:. Карася О.В., Костенка О.М., Сергейчука О.А., Степашко О.І.,
при секретарі:Бойченко Ю.П.,
за участю: представників позивача – Оніщенко О.П., Качинського І.І., представників відповідача – Коваленка А.П., Шепілова О.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 червня 2005 року по справі № 29/22 за позовом ЗАТ «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., заслухавши пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія:
В С Т А Н О В И Л А :
В листопаді 2004 року ЗАТ «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт» звернулося з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 002582626/0 від 08.11.2004 року, яким на підставі п.7.4.5 р.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачем було визначено суму податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі основного платежу – 537019,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 268509,50 грн., всього 805528,50 грн.
Вказував, що відповідачем при винесені спірного податкового повідомлення-рішення порушено п.3-в Указу Президента України «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності», оскільки відповідач законних підстав для проведення додаткової позапланової перевірки не мав, у чинному законодавстві відсутнє поняття «додаткова позапланова перевірка».Крім того, висновки акту перевірки суперечать нормам Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки податкові накладні виписані ТОВ «Трейд» відповідають п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, в акті перевірки не зазначено про те, що ТОВ «Трейд» не був зареєстрований у податковому органі за своїм місцезнаходженням та не мав на момент укладання угоди цивільної правоздатності, тому позивач правомірно відповідно до п.п.7.2.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» відніс відповідну суму до податкового кредиту.
При цьому, позивач вказував на те, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки підписано невідомою особою, так як не зазначено прізвище та ініціали особи, що приймала вказане рішення.
За таких обставин, просили позов задовольнити.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 09 березня 2005 року, в задоволені позовних вимог ЗАТ «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення – відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07 червня 2005 року, рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове, яким позовні вимоги ЗАТ «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт» задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 002582626/0 від 08.11.2004 року.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач 07 липня 2005 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 07 листопада 2005 року на підставі розділу VIIПрикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України направив її до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2006 року касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.
В касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі суду першої інстанції з підстав порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга ДПІ у Голосіївському районі м. Києва підлягає задоволенню, постанова апеляційного суд – скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що між ЗАТ «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт» та ТОВ «Трейд» протягом 2002 року було укладено ряд договорів купівлі-продажу товарів
Суми податку на додану вартість по вищевказаним договорам включені до складу податкового кредиту у відповідні звітні періоди про що свідчать декларації з податку на додану вартість у відповідні періоді, витяги з книг придбання товарів.
В розрахунок за товар позивач передав ТОВ «Трейд» векселі, розрахунок грошовими коштами не здійснювався.
Згідно повідомлення відділу реєстрації та єдиного міського реєстру Харківського міськвиконкому № 197 про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності–юридичної особи: державна реєстрація ТОВ «Трейд» скасована виконавчим комітетом Харківської міської ради 21.09.1998р на підставі рішення арбітражного суду. За даними Державного комітету статистики ТОВ «Трейд» вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій України з датою ліквідації - 21.09.1998р.
Позивачем до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Трейд» віднесено за червень 2002 року – 373333,00 грн., за серпень 2002 року – 163686,00 грн.
Відповідачем проведено позапланову документальну перевірку обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість КП «Київська механізована дистанція вантажно – розвантажувальних робіт» за період 2002 рік, за результатами якої складено акт № 067/26-7/21633666 від 05.11.2004 року, на підставі якого Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва 08.11.2004р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 002582626/0, яким позивачу, відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 805528,50 грн., у тому числі 537019 – основного платежу та 268509,50 грн. – штрафних санкцій.
У ході перевірки встановлено, що між позивачем та ТОВ «Трейд» укладено договори купівлі–продажу на умовах товарного кредиту від 25.05.2002р. № 29/05-02, від 02.08.2002р. № 02/08-02, від 18.09.2002р. № 18/9, на виконання яких між сторонами складено акт виконаних робіт, позивач розрахувався простими векселями, про що складено акти прийому–передачі, ТОВ «Трейд» на адресу позивача виписало податкові накладні, на підставі яких позивачем віднесено суму ПДВ до складу податкового кредиту.
Також, у ході перевірки встановлено, що згідно відповіді ГВПМ ДШ у Київському районі міста Харкова проведення зустрічної перевірки ТОВ «Трейд» по взаєморозрахунках з КП «Київська механізована дистанція вантажно–розвантажувальних робіт» не можливо у зв’язку із скасуванням державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності ТОВ «Трейд».
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з положень Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та інших нормативних актів.
Так, згідно з п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та підтверджений відповідно податковими накладними. Підпункт 7.5. ст.7 зазначеного Закону визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій:
а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату
товарів (робіт, послуг);
б) дата отримання податкової накладної.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Оскільки, ТОВ «Трейд» на дати здійснення господарських операцій було ліквідовано та вилучено з Державного реєстру, первинні документи (у т.ч. накладні, акти виконаних робіт), складені від імені неіснуючої юридичної особи не можна вважати такими, що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. і не можуть фіксувати факт здійснення господарської операції за вище переліченими договорами.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачем було порушено підпункт 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати, пов’язані з придбанням товарів у 2002р. у ТОВ «Трейд» не належать до складу валових витрат.
Відповідно до п.п.7.2.3. п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця (платника податку) у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом і повинна відповідати вимогам п.п.7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону.
Підпунктом 7.2.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, перелік яких встановлений зазначеним підпунктом.
Податкові накладні оформлені з порушеннями порядку виписування, зокрема, які не відповідають п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону не дають права платнику податку на включення сум ПДВ до податкового кредиту звітного періоду, та не підтверджують податковий кредит як цього вимагає п.7.4.5. п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» (а основна вимога зазначеного пункту це виписування податкової накладної платником податку на додану вартість).
Відповідно до пп. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у передбаченому Законом порядку.
Таким чином, ТОВ «Трейд» на момент виписки податкової накладної, а саме у червні 2002 року, серпні 2002 року, не було платником податку на додану вартість в розумінні ст.9 Закону. Зазначена юридична особа взагалі не існувала.
Підпунктом 7.4.5 Закону встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, тобто позивач, без встановлених законом підстав, включив до податкового кредиту у червні 2002 року - 373333,00 грн., у серпні 2002 року -163686,00 грн. Податкові накладні, що видані не зареєстрованою у встановленому порядку у податковому органі особою, не надає права відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму такого податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно до п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та підтверджений відповідно податковими накладними.
Відповідно до п.17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до позивача правомірно застосовано штрафні санкції — п’ятдесят відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання).
З огляду на зазначене, висновок суду апеляційної інстанції щодо прийняття відповідачем спірного повідомлення-рішення на підставі висновків незаконного акту та відсутність підстав для проведення позапланової перевірки на увагу не заслуговують, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства та встановленим по справі обставинам і тому з ним погодитись не можна.
Враховуючи наведене, колегія прийшла до висновку, що визнати законною і обґрунтованою постанову апеляційної інстанції не має підстав.
В той же час, суд першої інстанції встановив обставини справи відповідно до наданих доказів у їх сукупності з дотриманням норм процесуального права та правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.
Відповідно до ст. 226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 226, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія –
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 червня 2005 року скасувати, а рішення Господарського суду м. Києва від 09 березня 2005 року – залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий:_______________________Шипуліна Т.М.
Судді:_______________________Карась О.В.
_______________________Костенко О.М.
_______________________Сергейчук О.А.
_______________________Степашко О.І.
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 вересня 2006року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого – судді Шипуліної Т.М,
суддів:. Карася О.В., Костенка О.М., Сергейчука О.А., Степашко О.І.,
при секретарі:Бойченко Ю.П.,
за участю: представників позивача – Оніщенко О.П., Качинського І.І., представників відповідача – Коваленка А.П., Шепілова О.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 червня 2005 року по справі № 29/22 за позовом ЗАТ «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., заслухавши пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі.
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України та керуючись ст.ст.210, 220, 221, ст. 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України –
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 червня 2005 року скасувати, а рішення рішенням Господарського суду м. Києва від 09 березня 2005 року – залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий:_______________________Шипуліна Т.М.
Судді:_______________________Карась О.В.
_______________________Костенко О.М.
_______________________Сергейчук О.А.
_______________________Степашко О.І.