Справа № 149/463/15-ц
Провадження №2/149/226/15
Номер рядка звіту 38
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
11.03.2015 року м. Хмільник
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Олійника І. В.
за участі секретаря Янюк А.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільник цивільну справу за позовом ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 до Пустовійтівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно,-
В С Т А Н О В И В:
23.02.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовною заявою до Пустовійтівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся позивача - ОСОБА_3, яка заповіла все належне їй майно позивачу - ОСОБА_1 Після смерті спадкодавця залишилося спадкове майно, що складається із житлового будинку з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1. Після відкриття спадщини, позивач постійно проживаючи з спадкодавцем прийняв спадщину відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Однак, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право власності на вищевказаний житловий будинок, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Проте, довідками Пустовійтівської сільської ради підтверджено, що вказаний будинок належав ОСОБА_3
За таких підстав позивач просить визнати за ним в порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 та належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3
У судове засідання позивач, представник позивача не з'явились, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, в яких зазначили, що підтримують позов повністю.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, в якій вказала, що не заперечує проти задоволення позову.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечував.
Враховуючи подані сторонами заяви, у відповідності до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 виданим Пустовійтівською сільською радою Хмільницького району Вінницької області від 15.01.2004 року підтверджено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5).
Відповідно до заповіту від 06.01.2004 року посвідченого секретарем Пустовійтівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, зареєстрованого в реєстрі № 1 ОСОБА_3 заповіла все належне їй майно - ОСОБА_1. Згідно запису секретаря сільської ради від 25.04.2012 року вказаний заповіт не змінено і не відмінено (а.с.20).
Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, серед якого:
- житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, а також відповідні господарські будівлі та споруди.
Вказане підтверджується технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виданий АНВП "Візит" від 16.01.2015 року (а.с.11-15). При цьому суд враховує, що у технічному паспорті відсутні відмітки що про те, що дане нерухоме майно є самочинно побудованим, наявний запис про відсутність правовстановлюючих документів. Як видно з технічного паспорта житловий будинок та господарські споруди було збудовано 1960 року.
Довідками Пустовійтівської сільської ради №№ 14, 15, 16 від 27.01.2015 року, № 27 від 26.02.2015 року, витягами з погосподарських книг за 1964-1966 року, за 1991-1995 роки підтверджено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року N 1952-ІV, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
На час виникнення спірних правовідносин діяла Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року, згідно із ст. 1, ст. 6 якої встановлено, що реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР проводять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих. Не підлягають реєстрації будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані.
Відповідно до пп. 6-7 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СРСР 12.05.1985 року № 5-24/26, дані погосподарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності громадян.
Судом встановлено, а також доведено належними та допустимими доказами факт належності вищевказаного об'єкта нерухомості ОСОБА_3. Досліджені докази свідчать про те, що за життя вона володіла, користувалась та розпоряджалась вищевказаним будинковолодінням, яке перебувало у її власності, відповідно до вимог діючого на той момент законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду від 10.08.2012 року у цивільній справі № 227/2583/12, яке набуло законної сили 20.08.2012 року, встановлені обставини, відповідно до яких ОСОБА_1 прийняв спадщину за ОСОБА_3, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Згідно листа завідуючої Хмільницької районної державної нотаріальної контори ОСОБА_4 №174/01-16 від 11.03.2015 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 спадкоємці з заявами про прийняття та/або відмову від спадщини не звертались, спадкова справа не заводилась і відповідно свідоцтво про право на спадщину не видавались.
За таких обставин суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги, оскільки як встановлено судом ОСОБА_3 за життя на праві приватної власності належав житловий будинок по АДРЕСА_1. Також встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 Окрім цього, відповідач та третя особа не заперечують проти задоволення позову, задоволення позову не суперечить вимогам та законним інтересам сторін та відповідає чинному законодавству України, не порушує прав та інтересів третіх осіб, а тому перешкод в прийнятті позивачем спадщини суд не вбачає.
Судові витрати залишити за сторонами.
Керуючись ст.ст. 1218, 1220, 1222-1223, 1268 ЦК України, ст. ст. 5, 8, 10, 11, 57, 60, 209, 212- 215, 223, 294 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1, що належав ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
Судові витрати залишити за сторонами.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області через Хмільницький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його оголошення, а особами які не приймали участь у судовому засіданні протягом цього ж строку з дня отримання копії рішення.
Суддя Олійник І. В.