03.03.2015 Справа № 363/110/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 березня 2014 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Підкурганного В.В.

при секретарі Слободенюк Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка навчається,

ВСТАНОВИВ:

у січні 2015 року позивачка звернулася до суду із позовом в якому просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання на період навчання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? від його заробітку (доходу), починаючи з дня подачі позову до суду .

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вони з відповідачем перебували у шлюбі, від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився син ОСОБА_3. 28 липня 1999 року шлюб між нею та відповідачем було розірвано. Допомоги на утримання сина не надає після досягнення ним 18 років. Дитина перебуває повність на її утриманні, домовленості з відповідачем відносного його участі в утриманні сина не досягнуто.

В судове засідання позивачка не прибула, надала суду заяву в якій позов підтримала та просила розгляд справи проводити за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не прибув, також надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти позову не заперечував.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 2 жовтня 1993 року Новопетрівською сільською радою Вишгородського району, Київської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 є спільною дитиною ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 видане 25 липня 1996 року відділом реєстрації актів громадянського стану Вишгородської райдержадміністрацією Київської області, актовий запис № 116 (а.с.3).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 28 липня 1999 року серії НОМЕР_2 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с.7).

1 вересня 2014 року між ПВНЗ «Київський міжнародний університет» та ОСОБА_3 було укладено договір про навчання, згідно якого ОСОБА_3 навчається в «Київському міжнародному університеті» на денній формі навчання, на економічному факультеті, за спеціальністю «міжнародна економіка», на контрактній формі навчання, термін навчання з 1 вересня 2014 року по 1липня 2017 року (а.с. 4).

Відповідно до довідки виданої Київським міжнародним університетом від 15 липня 2014 року № 004, ОСОБА_3 є студентом 2 курсу денної форми навчання Київського міжнародного університету ІV рівня акредитації, початок навчання з вересня 2014 року (а.с.5).

З огляду на встановлені обставини судом зазначається наступне.

Відповідно до статті 1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Так, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Згідно частини 3 статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій формі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При встановленні розміру аліментів, суд бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище повнолітнього, а також стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів.

Судом встановлено, що виплат по іншим виконавчим листам відповідач не здійснює, на утриманні інших неповнолітніх чи не працездатних осіб не має.

Виходячи зі змісту зазначених норм матеріального права, суд вважає, що вимога позивачки про стягнення аліментів на утримання сина на період його навчання підлягає задоволенню, так як відповідачем не надано суду доказів того, що він не має можливості надавати таку матеріальну допомогу.

Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 209-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка навчається - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який навчається, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, а саме: 14 січня 2015 року та до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд Київської області.

Суддя