УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2015 р. Справа № 876/343/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2014 року у справі №338/1853/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

02.12.2014р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області (далі - Управління), просив визнати неправомірною відмову Управління в перерахунку пенсії з урахуванням пільгового обчислення стажу, зобов'язати відповідача зарахувати в пільговому обчисленні (зарахувавши кожний рік роботи за один рік і шість місяців) період роботи позивача з 02.12.1985р. по 30.06.1994р., з 17.11.1995р. по 31.08.1997р., з 01.09.1997р. по 15.01.1998р., з 10.02.2000р. по 03.05.2001р., з 04.05.2001р. по 31.12.2003р., з 01.01.2004р. по 03.06.2006р. - як трудовий стаж вироблений в місцевостях, прирівняних до району Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі; зобов'язати Управління зробити перерахунок та виплатити пенсію з врахуванням пільгового стажу з моменту призначення пенсії.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області адміністративний позов за період з грудня 2008 року по 01 червня 2014 року включно залишено без розгляду.

Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 11.12.2014р. позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 11.12.2014р. та винести нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що особам, що досягли пенсійного віку після набрання чинності Законом України «Про пенсійне забезпечення», тобто з 01.01.1992р., при наявності стажу роботи на Крайній Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, стаж обчислювався в одинарному розмірі, в зв'язку з тим, що з 01.01.1992р. не застосовувалось пільгове обчислення стажу роботи. Відповідно до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_2 №142097, одержувача пенсії по віку, пенсія по інвалідності вперше призначена 01.07.2005р., згідно поданої Заяви від 16.09.2005р. за даними пенсійної справи на час призначення пенсії загальний стаж становив - 25 років 4 місяці 28 днів. Надалі і до 2014 року пенсія позивачу неодноразово перераховувалась згідно поданих ним заяв з підстав добавки трудового стажу, масових перерахунків пенсій згідно змін в законодавстві. При цьому, позивач тільки 03.11.2014р. звернувся щодо перерахунку пенсії із зарахуванням стажу в кратному розмірі за роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до Крайньої Півночі. Оскільки до поданої Заяви не було додано необхідних підтверджуючих документів в проведенні перерахунку призначеної пенсії відмовлено. Довідка від 24.10.2014р., видана Прикарпатським управлінням бурових робіт ПАТ «Укрнафта» до заяви у листопаді 2014 року не долучалась. До того ж, вказана довідка не містить вказівок про розміри північних надбавок та коефіцієнтів, що нараховувались та виплачувались позивачу до заробітної плати, так само як і Довідка про заробітну плату від 11.08.2005р. Зарахування періоду роботи ОСОБА_2 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за спірні періоди роботи в кратному розмірі може мати місце через підтвердження цього періоду роботи укладеними договорами або іншими документами, які б засвідчували право позивача на пільги, передбачені законодавством.

Сторони явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, а тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 працював помічником бурильника, бурильником в Івано-Франківському управлінні бурових робіт з 02.12.1985р. (наказ на прийом №678 від 28.11.1985р.) по 30.06.1994р. (наказ на звільнення №637 від 30.06.1994р.) вахтово-експедиційним методом, з 17.11.1995р. по 31.08.1997р. - вахтовим методом в Івано-Франківському УБР філіалі АОЗТ «Укрсибнафтогазхолдинг», з 01.09.1997р. по 15.01.1998р. - вахтово-експедиційним методом в Губкінській експедиції Управлінні по бурінню АОЗТ «Укрсибнафтогазхолдинг», з 10.02.2000р. по 03.05.2001р. - вахтово-експедиційним методом у ВАТ «Ноябрьскнафтогаз» ВАТ «Сибірська нафтова компанія», з 04.05.2001р. по 31.12.2003р. - вахтово-експедиційним методом у ТзОВ «Сібнафта-Буріння», 01.01.2004р. по 03.06.2006р. - вахтовим методом у ТзОВ «Сібнафта-Буріння» в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі (Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області).

ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію по віку. Вперше пенсія по інвалідності була призначена позивачу з 01.07.2005р. Пенсія позивача неодноразово перераховувалась.

03.11.2014р. ОСОБА_2 звернувся до Управління з заявою щодо перерахунку стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Листом Управління №5408/03 від 21.11.2014р. позивача повідомлено, що підстав для обчислення стажу роботи в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі в півтора кратному розмірі (один рік роботи за один рік і шість місяців) немає, так як письмовий трудовий договір за період роботи в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі позивачем не надавався (а.с.16), що стало підставою для звернення ОСОБА_2 із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Підпунктом «д» пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в умовах та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей держави, на умовах укладених ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк більше 5-років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки, надавати додаткові наступні пільги: зарахувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих місцевостях.

Відповідно до п.3 Постанови Ради Міністрів СРСР №148 від 10.02.1960р. «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960р. «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» зарахування одного року роботи за один рік та шість місяців запроваджено з 01.03.1960р.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» скорочено тривалість трудового договору, що надає право на отримання пільг, передбачених ст. 5 вищезгаданого Указу Президії Верховної Ради СРСР з п'яти до трьох років.

Відповідно до ч.1 п.5 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Згідно з ч.3 п.5 Розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Обов'язку щодо укладення трудового договору в письмовій формі жодний з вищевказаних нормативно-правових документів не передбачав.

В підпункті 3 пункті 6 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до Крайньої Півночі, від 06.05.1981р. зазначено, що робітникам експедицій, круглорічних партій, нафтових розвідок, відділів, які розміщені в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі надаються пільги, передбачені Указами від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року.

Гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, у галузі пенсійного забезпечення, передбачені Тимчасовою Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації від 15 січня 1993 року.

Відповідно до ст.4 Тимчасової Угоди при обчисленні пенсії або її частини, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, до 01 січня 1991 року на підставі статті 1 даної Угоди на території України визначення загального трудового стажу роботи, середньомісячного заробітку і розміру пенсії здійснюється згідно з її законодавством.

Питання врахування періодів роботи для стажу при призначенні пенсій в районах Крайньої Півночі колишнього СРСР, а згодом Російської Федерації після 01.01.1991р. на території України регулюються нормами міжнародних угод, підписаних Україною та РФ, а саме: частиною 2 статті 6 «Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 року, де зазначено наступне: « 2.Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових, умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в дію цієї Угоди»; абзацами 2 та 3 статті 6 «Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн», від 14.01.1993р., де зазначено наступне: «Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність».

З вище наведених норм міжнародних угод, підписаних Україною та РФ, слідує, що обчислення стажу здійснюється згідно законодавства держави, на території якої відбувалась трудова діяльність і стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою. Тобто, якщо якийсь період роботи особи на території РФ згідно законодавства цієї держави повинен обчислюватися на пільгових підставах, то в такому ж порядку цей стаж повинен враховуватися щодо цієї особи і в Україні.

Керуючись статтею 3 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, Урядом України і Урядом Російської Федерації 15.01.1993р. підписано Тимчасову Угоду про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення. Відповідно до ст. 3 Тимчасової Угоди при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства Російської Федерації.

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що немає жодних підстав не враховувати стаж позивача при обчисленні пенсії, набутий як до 01 січня 1991 року так і після цієї дати.

Згідно постанови Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967р. №1029 Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області відносяться до місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Як встановлено судом першої інстанції, пільговий стаж роботи позивача в місцевостях, які відповідно постанови Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967р. №1029 відносяться до районів Крайньої Півночі, підтверджується записами у трудовій книжці (а.с.12-15), довідкою, виданою Прикарпатським управлінням бурових робіт ПАТ «Укранафта» № 10-1633 від 24.10.2014 р.(а.с.17), яка уточнює особливий характер праці чи умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії і яка підтверджує постійну зайнятість на роботі та яка дає право на встановлені законом пільги.

Окрім того, відповідно до Довідки № 10-1633 ОСОБА_2 працював в Івано-Франківському управління бурових робіт помічником бурильника, бурильником з 02.12.1985р. по 30.06.1994р. вахтово-експедиційним методом в Західному Сибіру з режимом роботи 15 робочих днів РКП в місяць по 12 год. за добу +К1, К2 (дні перельоту літаком на роботу і назад на відпочинок) і з таким же періодом відпочинку по місцю постійного проживання (прописки) з відпрацюванням місячної та річної норми робочого часу. За час роботи місячна та річна норма робочого часу позивачем відпрацьовувалась, до заробітної плати виплачувався районний коефіцієнт і північна надбавка, а також надавалась додаткова відпустка в кількості 18 днів за роботу в РКП.

Аналізуючи норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини та встановлені на підставі поданих письмових документів обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач має право на пільгове обчислення стажу за період його роботи з 02.12.1985р. по 30.06.1994р., з 17.11.1995р. по 31.08.1997р., з 01.09.1997р. по 15.01.1998р., з 10.02.2000р. по 03.05.2001р., з 04.05.2001р. по 31.12.2003р., 01.01.2004р. по 03.06.2006р., оскільки з наданих ним документів вбачається та не викликає жодного сумніву той факт, що позивач, працюючи в районі Крайньої Півночі, користувався пільгами, передбаченими Указом від 10 лютого 1960 року. При цьому надання письмового трудового договору для підтвердження пільгового обчислення страхового стажу не є обов'язковою умовою для пільгового обчислення страхового стажу, а альтернативою у виборі між рядом документів, які підтверджують вказаний стаж, що є наслідком зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 із врахуванням пільгового стажу за періоди роботи вахтовим та вахтово-експедиційним методом в районах Крайньої Півночі (Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області) за вказані періоди як роботу в районах Крайньої Півночі та в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі в пільговому обчислені з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців починаючи з 02.06.2014р.

З врахуванням позиції ВСУ, викладеної у постанові від 11.12.2012р. (справа №21-393а12), виплати перерахованої позивачу пенсії слід здійснювати і надалі.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2014 року у справі №338/1853/14-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А.Пліш