ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2015 року Справа № 876/549/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2014 року у справі №345/4969/14-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В:
02.12.2014р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області (далі - Управління), просив визнати неправомірною відмову Управління у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах; скасувати протокол Управління №3128 від 20.11.2014р. про відмову у призначенні пенсії; зобов'язати Управління зарахувати позивачу період роботи з 28.12.1998р. по 27.12.2001р. до стажу роботи за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 17.08.2014р.
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26.12.2014р. позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26.12.2014р. та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що право на пенсію на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловікам - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Позивач 22.08.2014р. звернувся до Управління із заявою про призначення пенсії за віком по Списку №2, подавши до заяви копію паспорта, ідентифікаційного номера, трудову книжку, оригінал довідок, що підтверджують пільговий характер роботи за Списком №2. Згідно поданих документів Управління визнає загальний страховий стаж 30 років 6 місяців 11 днів, в тому числі: 6 років 10 місяців 25 днів - стаж роботи за Списком №2, а саме з 24.09.1993р. по 27.12.1998р. та з 28.12.2001р. по 18.08.2003р. Тому право на вихід на пенсію заявник набуде у віці 58 років. Отже, Управління не має законних підстав призначити пенсію на пільгових умовах по Списку №2 з 17.08.2014р.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та подані заперечення в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову з наступних підстав.
Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1, 1957р.н., у період з 19.01.1988р. по 18.08.2003р. працював у Калуському заводі «Карпатнафтомаш», який згодом перейменовано на ВАТ «Карпатнафтомаш», згодом - у ДП «Завод Нафтомаш» ВАТ «Карпатнафтомаш» з 21.07.1993р. на посаді учня електрозварника ручної роботи, а з 24.09.1993р. - електрозварником ручної роботи з присвоєнням третього розряду.
22 серпня 2014 року позивач звернувся до Управління з заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2.
20.11.2014р. Управлінням прийнято Рішення про відмову в призначенні пенсії за віком Список №2, оскільки на момент звернення позивача стаж роботи за Списком №2 склав 6 років 10 місяців 25 днів, а страховий стаж 30 років 6 місяців 12 днів (а.с.7-8).
Вказане стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із позовною заявою.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п.2 Прикінцевих Положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення»
Згідно з п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92р.
Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 19.01.1988р. позивача прийнято в дільницю №3 Калуського заводу «Карпатнафтомаш», 24.09.1993р. присвоєно третій розряд електрозварника ручної зварки (наказ №294/к від 01.09.1993р.), 02.06.2003р. - присвоєна суміжна професія електрозварника на автоматах та напівавтоматах третього розряду (наказ №231/к від 02.06.2003р.).
Наказом-постановою ДДВП «Карпатнафтомаш» №362 від 28.12.1993р. затверджено встановлені на основі проведеної атестації робочих місць пільги і компенсації, передбачені законодавством для працівників підприємства згідно Додатків №1, 2, 3 «Перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад заводу «Нафтомаш» ДДВП «Карпатнафтомаш», працівникам яких підтверджене право на пільги і компенсації, передбачені законодавством». Додатком №2 до вказаного Наказу посаду електрозварювальника ручного зварювання цеху №3 віднесено до переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, які надають право на пільги і компенсації, передбачені законодавством (а.с.20-22).
Відповідно до Наказу ВАТ «Карпатнафтомаш» №366 від 30.12.1994р. «Про внесення змін до наказу-постанови №362 від 28.12.1993р. змінено в усіх додатках до наказу №362 назву професії «електрозварювальник ручного зварювання» на «електрозварник ручного зварювання» згідно Списку №2, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. №162.
Наступна атестація робочих місць за умовами праці проводилась в жовтні-листопаді 2001 року, за результатами якої ВАТ «Карпатнафтомаш» винесено Наказ-постанову №252 від 28.12.2001р. «Про встановлення пільг і компенсацій працівникам по результатах атестації робочих місць за умовами праці» та затверджено встановлені на основі проведеної атестації пільги та компенсації, що передбачені законодавством України для працівників товариства, згідно додатку №1, яким передбачено посаду «електрозварник ручного зварювання».
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Висновку Державної експертизи умов праці Головного управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської ОДА №758 від 10.01.2003р.: «Результати вперше проведеної у грудня 1993 року атестації робочих місць за умовами праці на ДДВП «Карпатнафтомаш» рахувати дійсними.»
Як вбачається з поданих Управлінням заперечень від 08.12.2014р. позивачу відмовлено у призначенні пенсії та не зараховано до стажу роботи за Списком №2 період з 28.12.1998 року по 27.12.2001р., так як не надано уточнюючої довідки про пільговий стаж роботи у ВАТ «Карпатнафтомаш». Також оскільки атестація робочих місць проводилась 28.12.1993р. та 28.12.2001р., тобто виникла перерва між проведенням атестації, а саме 3 роки, позивачу у стаж роботи за списком №2 зараховано лише період з 24.09.1993р. по 27.12.1998р. та з 28.12.2001р. по 18.08.2003р.
З вказаним висновком Управління колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.
Згідно з п.1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок №442) атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Відповідно до п.3 Порядку №442 атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджуваними Мінпраці і МОЗ.
Пунктом 4 Порядку №442, положенням якого кореспондують п.1.5 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41, встановлено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Відповідно до п.10 Порядку №442 результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Відповідно до п.4.2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Комплексний аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ та Порядку №442 дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
При цьому, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 16 вересня 2014 року (справа №21-307а14), яка, з врахуванням вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковою для врахування судами при розгляді справ у подібних правовідносинах.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993р. №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З копії Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що 14.04.2006р. проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи «Завод Нафтомаш» ВАТ «Карпатнафтомаш» у зв'язку з визнанням її банкрутом.
На заяву ОСОБА_1 від 02.07.2012р. архівним відділом Калуської міської ради видано Архівну Довідку №04-01/722 від 13.08.2012р. відповідно до якої в особовій картці працівника за 2003 рік зазначено: з 01.10.2000р. - електрозварник ручної зварки 3 розряду дільниці №2 (наказ від 14.09.2000р. №133), з 01.11.2002р. - електрозварник ручної зварки 3 розряду дільниці №5 (наказ від 01.11.2002р. №580/к), з 02.06.2003р. - суміжна професія електрозварник на автоматах та напівавтоматах 3 розряду дільниці №5 (наказ від 02.06.2003р. №231/к), з 17.06.2003р. - електрозварник ручної зварки, (суміжна) професія електрозварник на автоматах та напівавтоматах (так у документі) 3 розряду дільниці №3 (наказ від 11.06.2003р. №129/к) (а.с.17).
Враховуючи вказані законодавчі положення та обставини справи, колегія суддів приходить до переконання, що стаж роботи позивача на посадах, що дають право на призначення пільгової пенсії відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком №2 підтверджено поданими копією трудової книжки, яка належним чином оформлена та містить відповідні записи, а також Архівною довідкою.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що період роботи позивача з 28.12.1998р. по 27.12.2001р. на посаді електрозварника ручної роботи, яка віднесена до переліку робіт, зайнятість на яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2, повинен бути зарахований Управлінням до пільгового стажу.
Водночас, відповідно до ч.5 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», положенням якої кореспондують п.4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Протокол Управління лише фіксує хід та результати розгляду поданої заяви про призначення пенсії за допомогою автоматизованої системи оброблення пенсійної документації на базі комп'ютерних технологій (АСОПД/КОМТЕХ-W), яка функціонує в районних (міських), обласних управліннях Пенсійного фонду України та забезпечує автоматизацію процесів призначення, перерахунку, нарахування пенсій, допомоги, компенсаційних виплат тощо, масові перерахунки, формування документів з виплати, бухгалтерської та статистичної звітності в органах Мінпраці, ПФУ на базі діючих законодавчих та нормативних актів України.
Колегія суддів вважає помилковими рішення суду першої інстанції в частині скасування протоколу, який фіксує результати поданої заяви та не є актом індивідуальної дії в розумінні КАС України.
Згідно положення ст.11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Оскільки колегією суддів встановлено, що рішенням Управління від 20.11.2014р., яке є актом індивідуальної дії, позивачу протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, а тому таке підлягає скасуванню, оскільки прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та принципів, передбачених ст.2 КАС України.
Водночас, при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції не враховано, що відповідно до п.1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
З матеріалів справи вбачається, що заява про призначення пенсії, щодо якої прийнято оскаржуване рішення Управління, подана позивачем 22.08.2014р., що є наслідком зобов'язати Управління призначити пенсію позивачу з 22.08.2014р., та відмови в позові про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 17.08.2014р.
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та є підставою постанову суду скасувати та прийняти нову постанову.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, з врахуванням часткового задоволення позовних вимог, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 36,54 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 94, 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.
Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2014 року у справі №345/4969/14-а скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України у м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області від 20.11.2014 року про відмову у призначенні пенсії за віком Список №2.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 28 грудня 1998 року по 27 грудня 2001 року до стажу роботи за Списком №2 виробництв, робіт, професій і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 22 серпня 2014 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 36,54 грн. (тридцять шість гривень п'ятдесят чотири копійок).
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді Н.В. Ільчишин
М.А.Пліш