ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2015 року Справа № 876/11896/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі та ОСОБА_2 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 листопада 2014 року у справі №607/12895/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі, третя особа - Відкрите акціонерне товариство «Тернопільське об'єднання «Текстерно» про визнання дій неправомірними та зобов'язання призначити пенсію,-

В С Т А Н О В И В:

01.08.2014р. ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі (далі - Управління), просила зобов'язати Управління призначити пенсію відповідно до п. «є» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та оформити документи для виплати пенсії з часу першого звернення до Управління, а саме з 03.09.2012р.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.08.2014р. адміністративний позов в частині зобов'язання відповідача призначити пенсію на пільгових умовах з 03.09.2012р. по 31.01.2014р. включно залишено без розгляду.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.11.2014р. позов задоволено, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі призначити ОСОБА_2 починаючи з 01 лютого 2014 року пенсію на пільгових умовах відповідно до вимог п. «є» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи на ВАТ «Текстерно» з 21.07.1980р. по 31.12.1991р., у тому числі періоди перебування у декретних відпустках по догляду за дитиною.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Управління та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги.

Управління просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.11.2014р. та відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що згідно з довідки, представленої Тернопільським об'єднанням «Текстерно» спеціальний стаж роботи позивачки на посадах, які дають право на пенсію як робітниці текстильного виробництва, становить 17 років 6 місяців 3 дні, що недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Крім того, вказує, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивачка звернулась 15.10.2012р., протоколом №11 від 11.02.2013р. у призначенні такої відмовлено. Таким чином, про порушення своїх прав ОСОБА_2 дізналась ще в лютому 2013 року, отримавши відповідне рішення про відмову у призначенні пенсії.

ОСОБА_2 просить змінити постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.11.2014р. та прийняти рішення, яким зобов'язати Управління призначити пенсію на пільгових умовах відповідно до п. «є» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 15.10.2012р., зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи на ВАТ «Текстерно» з 21.07.1980р. по 31.12.1991р., у тому числі періоди перебування у декретних відпустках по догляду за дитиною. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що задовольняючи заявлені в позовній заяві вимоги суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що пенсію на пільгових умовах слід призначити із 01.02.2014р., а не з 15.10.2012р. Вважає, що строк пропущений з поважних причин, оскільки підставою звернення з позовом до суду стала відповідь Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області від 25.04.2014р., якому Пенсійний Фонд України надав доручення розібратись з питанням призначення їй пенсії.

В судовому засіданні представники сторін подані апеляційні скарги підтримали. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін в їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу Управління слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково з наступних підстав.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно записів в трудовій книжці ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, 21.07.1980р. прийнята на роботу в ткацький цех №2 на посаду ткача, де працює по даний час.

З 01 січня 1992 року ВАТ «Текстерно», виходячи з наявності сировини, працювало в режимі неповного робочого часу, тому згідно колективних договорів між адміністрацією підприємства та профспілковим комітетом до пільгового стажу зараховується період роботи за фактично відпрацьований час, згідно уточнюючих довідок.

15 жовтня 2012 року позивачка звернулася до Управління з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (а.с.20).

Відповідно до Протоколу засідання комісії Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі для розгляду питань, пов'язаних з призначенням пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» №11 від 11.02.2013р. комісія вирішила відмовити ОСОБА_2 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту «є» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Приймаючи рішення комісія виходила з того, що згідно уточнюючої довідки Відкритого акціонерного товариства «Текстерно» спеціальний стаж роботи позивачки на посадах, які дають право на пенсію становить 17 років 6 місяців 3 дні, що недостатньо для призначення пенсії на пільгових умовах. При перевірці Управлінням по місцю роботи позивача встановлено, що вказана пільгова довідка видана без врахування часу перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку.

Оскільки врегулювання спору в досудовому порядку не дало бажаних результатів, що і стало підставою звернення з позовом до суду за захистом порушених прав.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення»

Згідно з п. «є» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років.

Відповідно до довідки ВАТ «Текстерно» за №24 від 26 грудня 2012 року ОСОБА_2 за період роботи з 21 липня 1980 року по 31 грудня 1991 року на ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» по професії ткач фактично відпрацювала 7 років 5 місяців, а за період роботи з 01 січня 1992 року по 26 грудня 2011 року на професії ткач фактично відпрацювала 10 років 1 місяць та 3 дні, сумарна тривалість пільгового стажу ОСОБА_2 зайнятої на верстатах і машинах повний робочий день становить 17 років 6 місяців 3 дні (а.с.5).

Водночас, з наявної в матеріалах справи Довідки №6/754 від 17.11.2014р., виданої ВАТ Тернопільське об'єднання «Текстерно», вбачається, що позивачка перебувала у додаткових, частково оплачуваних відпустках до досягнення дітьми віку одного року, а на наступні пів року без збереження зарплати у таких періодах: з 06.11.1985р. по 11.03.1987р. (Наказ №346-о від 14.11.1985р.), з 18.07.1987р. по 23.11.1988р. (Наказ №81 від 16.07.1987р.) (а.с.50). При цьому нараховано допомогу по вагітності і пологах (дородові і післяродові): серпень 1985р. - за 43 робочих дні; листопад 1985р. - за 43 робочих дні; квітень 1987р. - за 32 робочих дні; червень 1987р. - за 64 робочих дні (а.с.42).

Відповідно до Свідоцтв про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народилася донька ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_3 - син ОСОБА_4.

Згідно з ч.2 ст. 181 Кодексу законів про працю України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Тобто до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років і на пільгових умовах, зараховується час догляду працюючої особи за дитиною до досягнення нею 3 річного віку.

Крім того, відповідно до п. «ж» ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною трирічного віку.

При цьому, сама назва правової конструкції - відпустка виключає будь-який запис в трудову книжку, тому період відпустки зараховується до загального стажу роботи, а також до спеціального стажу роботи, який дає право особі на пенсію за вислугу років. При цьому виключається можливість зменшення тривалості трудового стажу в зв'язку з невиконанням під час відпустки своїх безпосередніх трудових обов'язків.

Аналогічна правова позиція висловлена у рішеннях Вищого адміністративного суду від 25 липня 2014 року (справа №К/800/40452/14) та 29 травня 2014 року (справа №К/800/3849/14).

Відповідно ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондують із ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Згідно записів в трудовій книжці трудовий стаж роботи за період позивачки з 21.07.1980р. по 31.12.1991р. становить понад 11 років, а пільговий стаж за період 01.01.1992р. по 26.12.2011р. (період коли підприємство працювало нестабільно), згідно довідки ВАТ «ТО «Текстерно» становить понад 10 років, сумарна тривалість пільгового стажу становить понад 21 рік.

При цьому, колегія суддів зауважує, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року, яка набрала законної сили та копія якої наявна в матеріалах справи, визнано протиправними дії ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» при відхиленні подання прокуратури Тернопільської області від 01.10.2013р. про усунення порушень у сфері праці та пенсійного страхування. Зобов'язано ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» видати уточнюючі довідки працівникам (у тому числі колишнім) згідно п. «є» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши у них період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку до спеціального стажу.

Згідно з п.43 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 (в редакції, що діяло на момент звернення за призначенням пенсії) право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до п.п «а», «б» п.38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 (в редакції, що діяла на момент звернення за призначенням пенсії) при прийманні документів орган, що призначає пенсію, здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження. Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.

З Протоколу №11 від 11.02.2013р. вбачається, що Управлінням проведено перевірку по місцю роботи та встановлено, що пільгова довідка видана без врахування часу перебування позивачки у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, однак Управлінням не здійснено всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів та не вжито заходів для отримання дооформлених документів.

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо права позивачки на пенсію на пільгових умовах відповідно до п. «є» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Водночас, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо застосування положень ст.99, 100 КАС України та задоволення позовних вимог з 01.02.2014р. з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.45 вказаного Закону України пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Відповідно до п. 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 (в редакції, що діяла на момент звернення за призначенням пенсії), днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, після отриманої відмови у призначені пенсії 11.02.2013р. зверталась до Пенсійного фонду України, який доручив розібратись з питанням призначення пенсії позивача. Відповідь з Головного управління Пенсійного фонд України у Тернопільській області від 25.04.2014р. стала підставою звернення з позовом до суду.

Враховуючи вищевказане, а також те, що позивач 15.10.2012р. подала Заяву про призначення пенсії та необхідні документи, які були предметом розгляду комісією Управління, колегія суддів приходить до переконання, що причини пропуску строку звернення до адміністративного суду є поважними, а пільгова пенсія відповідно до п. «є» Закону України «Про пенсійне забезпечення» із зарахуванням періодів перебування позивача у декретних відпустках по догляду за дітьми з 21.07.1980р. по 31.12.1991р. та з 01.01.1992р. по 26.12.2011р., повинна бути призначена з 15.10.2012р.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та є підставою постанову та ухвалу суду скасувати та прийняти нову постанову.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, з врахуванням часткового задоволення позовних вимог, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 36,54 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 94, 99, 100, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 серпня 2014 року та постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 листопада 2014 року у справі №607/12895/14-а скасувати та позов задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Тернопіль зарахувати у пільговий стаж періоди перебування ОСОБА_2 у відпустці по догляду за дітьми з 21.07.1980р. по 31.12.1991р. та з 01.01.1992р. по 26.12.2011р., призначивши з 15.10.2012р. пенсію на пільгових умовах за п. «є» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та провести відповідні виплати.

В задоволені решти позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 36,54 грн. (тридцять шість гривень п'ятдесят чотири копійки).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А.Пліш

Повний текст Постанови виготовлено 06.03.2015р.