УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року квітня місяця 07 дня Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого - судді Дралло І.Г.,
суддів - Афендікова С. М. , Шаповалової О.А.,
при секретарі - Постіковій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і Державного казначейства України про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 23 серпня 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
21.11.2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3: ОСОБА_1 - в своїх інтересах і в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1; ОСОБА_2- у своїх інтересах.
ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь понесені нею витрати на поховання і спорудження пам'ятнику ОСОБА_5 - в сумі 2400 грн.; втрачений заробіток на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 за проміжок часу з моменту загибелі її батька ОСОБА_5 до досягнення дитиною повноліття - в сумі 850 грн. щомісячно; відшкодування моральної шкоди, завданої неповнолітній ОСОБА_4 загибеллю батька ОСОБА_5 - в сумі 50000 грн. Свої позовні вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 з вини відповідача ОСОБА_3 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої загинув ОСОБА_5 На момент загибелі ОСОБА_5 знаходився з нею у фактичних шлюбних відносинах і проживав однією сім'єю з нею, їх донькою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, і матір'ю ОСОБА_1 - ОСОБА_2 У зв'язку з загибеллю ОСОБА_5 ОСОБА_1 понесла витрати на його поховання і спорудження пам'ятнику, які просила відшкодувати з розрахунку їх середньо-статистичної вартості, що, на її думку, складає 2400 грн. Внаслідок загибелі ОСОБА_5 неповнолітня ОСОБА_6 залишилась без батька, відчувала моральні страждання, у зв'язку з чим їй завдана моральна шкода. Крім того, у зв'язку з втратою годувальника їй щомісячно повинно виплачуватися грошове утримання з дня загибелі годувальника до досягнення повноліття з розрахунку 1\3 частини від п'яти мінімальних заробітних плат.
ОСОБА_2, яка є інвалідом 2-ї групи, просила з відповідача стягнути на її користь по 437 грн. 50 коп. - на весь строк її інвалідності та 50000 грн. - на відшкодування моральної шкоди, завданої їй загибеллю ОСОБА_5
Справа № 22-ц-560/2008 р.
Головуючий у першій інстанції - Адаменко О.Г.
Доповідач Шаповалова О.А.
2
2006 року позивачі доповнили та вточнили свої позовні вимоги, просили стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на поховання та спорудження пам'ятнику - в сумі 2400 грн., на користь ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4 у відшкодування матеріальної шкоди за минулий час -21045 грн. та з січня 2007 року щомісячно до досягнення дитиною повноліття - по 666, 67 грн. ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди -40000 грн.
2007 року позивачі знов доповнили свої позовні вимоги. Позивачка ОСОБА_1 просила стягнути на її користь в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4 у відшкодування матеріальної шкоди за минулий час - 34567, 52 грн. та з квітня 2007 року щомісячно до досягнення дитиною повноліття - по 1050 грн. Позивачка ОСОБА_2 просила встановити факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 на момент його загибелі і стягнути на підставі цього з відповідачів на її користь моральну шкоду в сумі 40000 грн. Крім того, враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 не має можливості самостійно відшкодувати спричинену шкоду, позивачі просили залучити до участі у справі у якості співвідповідача Державне Казначейство України, оскільки відповідно до норм ЦК України в разі невстановлення особи, яка скоїла злочин, або в разі її неплатоспроможності обов'язок відшкодування шкоди покладається на державу.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 23 серпня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування шкоди, завданої її неповнолітньої дочці ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з втратою годувальника щомісячне утримання за період з січня 2004 року по липень 2007 року - у загальній сумі 4488 грн. 50 коп., а з серпня 2007 року - по 146 грн. 60 коп. щомісячно до повноліття дитини, тобто, до 02 червня 2018 року. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої її неповнолітньої дочці ОСОБА_4, 02 червня 2000 року народження, у зв'язку з загибеллю батька ОСОБА_5 - 50000 грн. У решті частини позову і в позові до Державного казначейства України ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просять рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд порушив ст. 31 ЦК України, а саме - в рішенні суду указав ОСОБА_4, 2000 року народження, як неповнолітню, хоча вона є малолітньою. Суд не розглянув позовні вимоги матері загиблого ОСОБА_7 Посилаються також на то, що суд необгрунтовано відмовив у стягненні коштів з Державного казначейства України, оскільки це суперечить ч. 8 ст. 8 ЦПК України. Крім того, вважають, що суд безпідставно відмовив в стягненні втраченого заробітку на утримання дитини в період з ІНФОРМАЦІЯ_2 по 31 грудня 2003 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої її неповнолітній дочці ОСОБА_4 у зв'язку з загибеллю батька, 50000 грн. скасувати, провадження по справі згідно з п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України в цій частині закрити, посилаючись на те, що вступив в законну силу вирок Київського райсуду від 08.09.2006 року, згідно з яким з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої їй та її дочці, 40 000 грн.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, апелянтаОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_8 - задоволенню не підлягає, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід задовольнити та частково скасувати рішення по справі з наступних підстав.
3
Відповідно до ст. 303 ЦПК України при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Проаналізувавши наявні по справі докази, колегія суддів вважає, що фактичні обставини та правовідносини, що склалися між сторонами, судом було встановлено правильно.
Зокрема, судом першої інстанції було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 з вини ОСОБА_3, якого було засуджено вироком Київського районного суду м. Сімферополя від 08.09.2006 року за ст. 286, ч.3 КК України, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якого загинув ОСОБА_5. На момент загибелі ОСОБА_5 знаходився у фактичних шлюбних відносинах з Малихіною С. Г., їх сумісною донькою ОСОБА_4 та матір'ю ОСОБА_1 - ОСОБА_9 Крім того, як було встановлено судом, ОСОБА_5 на момент загибелі працював в КП «Південно-транспортна компанія» та отримував заробітну платню в сумі 165 грн., що відповідало її мінімальному розміру, встановленому згідно з законом на той період.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в частині стягнення з нього коштів на її користь у відшкодування шкоди, завданої її неповнолітній дочці ОСОБА_4, 02.06.2000 року народження, у зв'язку з втратою годувальника суд обґрунтовано дійшов висновку, що правовідносини сторін регулюються нормами ст. 457 ЦК України (в редакції 1963 року), який розповсюджувався на правовідносини, що виникли до 1 січня 2004 року, а також статтями 1200, 1208 ЦК України ( в редакції 2003 року) - на правовідносини, що склалися після 1 січня 2004 року. При цьому суд керувався ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, відповідно до якої ЦК України застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після вступу його в дію.
Судом було правильно встановлено суму, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 на відшкодування шкоди, завданої її неповнолітній дочці ОСОБА_4 у зв'язку з втратою годувальника. При цьому суд керувався вимогами ст. ст. 1200, 1208 ЦК України (в редакції 2003 року) і ч. 2 ст. 456 ЦК України (в редакції 1963 року), та при прийнятті рішення у розрахунок взяв до уваги суму, яка припадала на ОСОБА_1, що була на той час не працюючою, доглядала за дитиною та знаходилась на утриманні загиблого ОСОБА_5, а також суму мінімальної заробітної плати, розмір якої збільшувався в різні періоди. Крім того, суд відповідно до вимог ст. 457 ЦК України (в редакції 1963 року) врахував щомісячну страхову виплату, яку ОСОБА_1 до 1 січня 2004 року отримувала з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, яка перевищувала суму відшкодування шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що судом обґрунтовано стягнуто з ОСОБА_3 щомісячне утримання за період з січня 2004 року по липень 2007 року у загальній сумі 4488 грн. 50 коп., а з серпня 2007 року - по 146 грн. 60 коп. щомісячно до повноліття дитини, тобто до 02 червня 2018 року.
Колегія суддів не може погодитися з доводами апелянта ОСОБА_2 про те, що суд відмовив в стягненні втраченого заробітку на утримання дитини в період з ІНФОРМАЦІЯ_2 по 31 грудня 2003 року безпідставно, всупереч вимогам ч. 1 ст. 456 ЦК України ( в редакції 1963 року), згідно з якими пенсії та інші доходи, що отримує робітник, не враховуються. Як було зазначено вище, судом правильно встановлено, що до вказаних правовідносин, які склалися між сторонами у період до 1 січня 2004 року, застосовуються положення ст. 457 ЦК України (в редакції 1963 року). Цей висновок суду випливає з фактичних обставин справи, оскільки, як було встановлено судом, ОСОБА_5 на момент загибелі працював в КП «Південно-транспортна компанія», а ОСОБА_1 з грудня 2002 року отримувала на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 щомісячні страхові виплати з Фонду Соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, що перевищували розмір суми, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 (а.с. 141).
Згідно зі ст. 457 ЦК України (в редакції 1963 року), якщо каліцтво або інше ушкодження здоров'я заподіяно організацією або громадянином, не зобов'язаним сплачувати за
4
потерпілого внески по державному соціальному страхуванню, ця організація або громадянин повинні відшкодувати потерпілому шкоду за правилами статей 440, 441, 450 цього Кодексу в частині, що перевищує суму одержаної допомоги або призначеної йому після ушкодження здоров'я і фактично отримуваної ним пенсії.
Таким чином, сума, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування шкоди, завданої її неповнолітній дочці ОСОБА_4 у зв'язку з втратою годувальника, судом першої інстанції встановлена правильно.
Що стосується доводів ОСОБА_2 про те, що суд, вказавши у рішенні, що ОСОБА_4, 2000 року народження, є неповнолітньою, хоча вона є малолітньою, вийшов за межи своїх повноважень, то колегія суддів вважає, що зазначені доводи не є суттєвими та на правильність рішення по суті не впливають, а згідно з ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Також колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апелянта ОСОБА_2 про те, що судом розглянуті не всі позовні вимоги та не ухвалено рішення за позовом матері загиблого - ОСОБА_7, хоча судом її позов прийнято до провадження. Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою суду від 20.06.2007 року позов ОСОБА_7. до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди було виділено в окреме провадження у зв'язку з тим, що сумісний розгляд зазначеного позову значно ускладнює розгляд даної справи, що не суперечить вимогам ст. 126 ЦК України. Отже, зазначений довід скарги не заслуговує на увагу.
Не може погодитися колегія суддів і з доводами позивачів про необхідність стягнення на підставі ст. 1177 ЦК України матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_3, з Державного Казначейства України. За змістом ч. 1 ст. 1177 ЦК України у разі неплатоспроможності особи, яка вчинила злочин, предметом відшкодування може бути лише майнова шкода. Проте, за загальними правилами, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України (2003 року) майнова шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Колегія суддів вважає, що заявлені претензії до Державного Казначейства України є передчасними, оскільки право на пред'явлення вимог до Держави у позивачів виникне у випадку неможливості проведення стягнень з відповідача через його неплатоспроможність та за умові підтвердження цієї обставини відповідними доказами. Щодо моральної шкоди, то її відшкодування державою у даному випадку не передбачено взагалі. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана неправомірними діями, також відшкодовується особою, яка її завдала.
Отже, виходячи з наведеного, юридичних підстав для задоволення апеляції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не вбачається.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 заслуговують на увагу, оскільки судом не були встановлені обставини, які мають суттєве значення для справи, у зв'язку з чим прийняте рішення не в повній мірі відповідає вимогам ст. 213 ЦК України щодо його законності та обґрунтованості рішення.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди, завданої її неповнолітній дочці ОСОБА_4 у зв'язку з загибеллю її батька ОСОБА_5, суд виходив з того, що вироком суду, яким було засуджено ОСОБА_3, було задоволено позов про відшкодування моральної шкоди, завданої безпосередньо ОСОБА_1, а не її дочці -ОСОБА_4 При цьому суд першої інстанції не витребував кримінальну справу відносно ОСОБА_3 та не дослідив ті позовні вимоги, які були заявлені позивачкою ОСОБА_1 під час розгляду цієї справи.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦК України апеляційним судом було досліджено матеріали кримінальної справи № 1-384\06 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ст. 286, ч.3 КК України, розглянутої Київським райсудом м. Сімферополя.
5
Як видно з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_1 та її малолітню доньку ОСОБА_4, представником якої була її бабка - ОСОБА_2, у цій справі було визнано потерпілими (т. 1, а.с. 28, 179 кримінальної справи № 1-384/06). В цивільному позові в порядку кримінального судочинства ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_3 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди (т. 2, а.с. 471-472 кримінальної справи № 1-384\06), мотивуючи свої вимоги тим, що загибеллю ОСОБА_5 було завдано моральних страждань ОСОБА_1 та ОСОБА_4, викликаних втратою чоловіка та батька (т. 2, а.с. 471-472 кримінальної справи № 1-384/06).
Відповідно до статей 28, 49, 50 КПК України та п. 17-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» потерпілий, тобто особа, якій злочином заподіяно моральну шкоду (внаслідок посягання на здоров'я, честь, гідність, знищення майна, позбавлення годувальника тощо), має право пред'явити позов про її відшкодування у кримінальному процесі або в порядку цивільного судочинства.
Як вбачається із вироку Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 08.09.2006 р., суд в мотивувальній частині при вирішення питання щодо цивільного позову про відшкодування моральної шкоди вказав про його часткове задоволення та стягнув на користь ОСОБА_1 40000 грн. (а.с. 6-9). Вирок суду набрав законної сили.
Таким чином, судом в рамках провадження по кримінальній справі відносно ОСОБА_3, обвинуваченого за ст. 286, ч.3 КК України, при постановленні вироку було вирішено цивільний позов ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю ОСОБА_5
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, якщо в законну силу вступило рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими ж сторонами, про той же предмет і за тими ж підставами, провадження по справі підлягаю закриттю.
За таких обставин суд необґрунтовано стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої її неповнолітній дочці ОСОБА_4, у зв'язку з чим відповідно до вимог п. 4 ст. 307 ЦПК України рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю апеляційним судом.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 310, 313-314, 316, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 -відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 23 серпня 2007 року в частині стягнення моральної шкоди - скасувати, провадження по справі в цій частині закрити.
В решті це ж рішення суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак її може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання
законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.