КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________________

Справа №683/2536/14-ц

Провадження №22-ц/792/571/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Заїки В.М.

суддів: Варвус Ю.Д., Пастощука М.М.,

при секретарі: Кошельнику В.М.

за участю: прокурора Грамчук Т.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 січня 2015 року у справі за позовом Старокостянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області до Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, ОСОБА_1, з участю третьої особи без самостійних вимог - реєстраційної служби Старокостянтинівського районного управління юстиції у Хмельницькій області, про визнання недійсним та скасування рішення сесії Старокостянтинівської міської ради, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки до комунальної власності та скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року Старокостянтинівський міжрайонний прокурор звернувся до суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог вказував, що в результаті перевірки порушень Старокостянтинівською міською радою та її виконавчим комітетом вимог природоохоронного та земельного законодавства було встановлено, що рішенням Старокостянтинівської міської ради №25 п.8 від 21.12.2004 року «Про передачу земельних ділянок у власність за матеріалами інвентаризації землі» передано безкоштовно у власність земельну ділянку площею 450 кв.м. для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 відповідачці.

На підставі цього рішення ОСОБА_1 отримала державний акт серії ЯБ №107630 на право власності на земельну ділянку, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі №010874700059.

На його думку, зазначене рішення прийнято з порушенням вимог Водного кодексу України та Земельного кодексу України, зокрема ст.19,20,60 Земельного кодексу України, та

______________________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції: Сагайдак І.М. Категорія: 47

Доповідач: Заїка В.М.

ст.88 Водного кодексу України, так як земельна ділянка розташована на березі річки Ікопоть, у встановлений на той час законодавством прибережній захисній 25 - метровій смузі, в якій сільськогосподарське використання земель заборонене.

На підставі вище наведеного, просив визнати незаконним та скасувати рішення Старокостянтинівської міської ради №25 п.8 від 21.12.2004 року, визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №107630 від 14.02.2008 року, скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 450 кв.м. та зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду від 27 січня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення 19 сесії Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області №25 п.8 від 21 грудня 2004 року в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 450 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 6810800000:03:004:1021.

Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №107630 від 14.02.2008, виданий на ім'я ОСОБА_1, та скасовано його державну реєстрацію.

Зобов'язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 450 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 6810800000:03:004:1021, у власність територіальної громади міста Старокостянтинів.

Вирішено питання судового збору.

Не погодившись з таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення вимог матеріального та процесуального права, невідповідність фактичних обставин справи, просить скасувати оскаржуване рішення.

Свої вимоги мотивує тим, що судом не досліджувалися докази на підставі яких приймалося рішення міської ради від 25.12.2004 року №25, зокрема вказує, що на час виділення її земельної ділянки прибережна смуга була більше 100 метрів.

В судовому засіданні прокурор заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просила її відхилити та залишити оскаржуване рішення без змін.

Інші учасники процесу належним чином повідомлені про розгляд справи в судове засідання не з'явилися, клопотань про відкладення справи не направили, тому перешкод для розгляду не вбачається.

Заслухавши доповідача по справі, прокурора, переглянувши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яякі є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів.Розмір та межі прибережної захисної смуги в межах населених пунктів встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Відповідно до ч.4 ст.88 ВК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у межах населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов,що склалися.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, розорювання земель, а також садівництво та городництво (ч.1 та ч.2 ст.89 ВК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Судом встановлено, що рішенням 19 сесії Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області №25 п.8 від 21.12.2004 року передано безкоштовно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 450 кв.м. для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки №6810800000:03:004:1021.

На підставі цього рішення 14.02.2008 року ОСОБА_1 отримала Державний акт на право власності на вищезазначену земельну ділянку серії ЯБ №107630, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010874700059.

Спірна земельна ділянка передана ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства і використовується нею для городництва, проте дана земельна ділянка розташована у межах 25 - ти метрової прибережної захисної смуги малої річки Ікопоть, де заборонено розорювати землю, займатися на ній городництвом та садівництвом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в місті Старокостянтинові відсутній затверджений проект Генерального плану міста, яким би було встановлено інші природозахисної смуги річки Ікопоть.

Доводи апеляційної скарги на законність судового рішення не впливають.

Разом з тим, при розподілі судових витрат судом першої інстанції було допущено порушення вимог процесуального права зокрема, відповідно до ч.2 ст.88 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.9 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року від сплати судового збору звільняються інваліди І та ІІ групи,

Встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 02.04.2008 року.

Враховуючи наведене рішення суду в частині стягнення судового збору необхідно змінити.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 січня 2015 року в частині стягнення судового збору змінити.

Стягнути з Старокостянтинівської міської ради 121 грн.80 коп. судового збору.

Судовий збір в розмірі 121 грн. 80 коп. компенсувати за рахунок держави.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий : /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду В.М.Заїка