Дата документу Справа № 321/1104/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 321/1104/14-к Головуючий у 1-й інстанції

Провадження № 11- кп/778/372/145 Дараган Л.В.

Категорія ст. 286 ч. 2 Доповідач в апел. інстанції

КК України Смолка Н.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Смолки Н.О.,

суддів Літвіної В.В., Бочарникова С.О.,

при секретарі Вечеренко Є.М.,

за участі прокурора Нестерук О.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 ( в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3) на вирок Михайлівського районного суду Запорізької області від 27 жовтня 2014 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Тимошівка, Михайлівського району, Запорізької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

засуджено за ст. 286 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.

Постановлено запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили обрати у вигляді тримання під вартою, взявши під варту в залі суду. Строк відбування покарання рахувати з 27 жовтня 2014 року.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 200 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та витрати на правову допомогу в розмірі 2 500 грн., а всього 202 500 грн., на користь ОСОБА_7 200 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та витрати на правову допомогу в розмірі 2 500 грн., а всього 202 500 грн.

Питання речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.

Згідно з вироком суду, 22 березня 2014 року, приблизно о 21- 10 годині, обвинувачений ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем "Ford Tranzit", державний номер НОМЕР_1, рухаючись по неосвітленій ділянці вул. Запорізькій від вул. Маяковського у напрямку вул. Суворова в смт. Михайлівка, Михайлівського району, Запорізької області із швидкістю, приблизно 70-80 км/год. В той же час по вул. Маяковського в смт. Михайлівка, Михайлівського району, Запорізької області в попутному напрямку рухались велосипедистки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 При цьому ОСОБА_8 рухалась з правої сторони своєї правої смуги руху, а ОСОБА_9 рухалась по правому узбіччю. Під час руху ОСОБА_3 не впевнився в безпечному керуванні транспортним засобом, не вжив заходів обережності, виявивши велосипедистку ОСОБА_8, яка рухалась з правої сторони своєї правої смуги руху, не вжив заходів для зниження швидкості руху керованого ним транспортного засобу та не своєчасно почав маневр вліво для об'їзду велосипедистки ОСОБА_8, внаслідок чого навпроти будинку № 66 по вул. Запорізькій в смт. Михайлівка, Михайлівського району, Запорізької області скоїв наїзд на велосипедистку ОСОБА_8

В діях водія ОСОБА_3 наявні порушення п.п. 2.9,12.2,12.3,12.4,12.9 Правил дорожнього руху України, згідно яких: п. 2.9. "Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебувають під впливом наркотичних чи токсичних речовин…"; п.12.2 " У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги"; п. 12.3 "У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди , яку водій об'єктивно спроможній виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди"; п. 12.4 "у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год."; п. 12.9 "Водієві забороняється : б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пункті 12.4-12.7…"

Порушення п.12.3 Правил дорожнього руху України, допущене ОСОБА_3, перебуває в причинному зв'язку з дорожньо - транспортною пригодою та її наслідками.

В результаті дорожньо - транспортної пригоди велосипедистці ОСОБА_8 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя на момент спричинення, що спричинили смерть.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 вважає, що судом першої інстанції йому призначено занадто суворе покарання, не в повній мірі враховано пом'якшуючих обставин, а саме: він, в силу ст. 89 КК України, раніше не судимий, має вищу освіту, постійне місце роботи, за місцем проживання характеризується позитивно, на диспансерному обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, вину визнав у повному обсязі, щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно частково відшкодував завдану матеріальну шкоду. Просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання, призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

В апеляційній скарзі, зі змінами, захисник ОСОБА_4 (в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3) оскаржує вирок в частині призначеного покарання та цивільних позовів. Вважає, що судом необґрунтовано визнано обтяжуючою обставиною скоєння кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, оскільки за керування у нетверезому стані ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності; не взято до уваги пом'якшуючі обставини; вказує, що суд, задовольняючи цивільні позови в повному обсязі, не перевірив обґрунтованості заявлених позовних вимог. Просить вироку суду змінити, призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 3 років обмеження волі із застосуванням ст.69, ст. 75 КК України, цивільні позови залишити без розгляду.

Заслухавши доповідача; пояснення та останнє слово обвинуваченого ОСОБА_3, пояснення захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підтримку апеляційних скарг; думку прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 в скоєнні злочину при викладених у вироку обставинах відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються сукупністю досліджених в судовому засіданні та наведених у вироку доказів, а саме: показаннями обвинуваченого ОСОБА_3, потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7; поясненнями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15;- даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 22 березня 2014 року з додатками до нього - схемою дорожньо - транспортної пригоди та фотоілюстраціями, (а.п. 128-153);- даними копії свідоцтва про смерть, від 27 березня 2014 року актовий запис № 74 (а.п. 160);- даними висновку судової медичної експертизи № 98 від 26 квітня 2014 року(а.п. 85-88); - даними протоколу слідчого експерименту від 08 квітня 2014 року (а.п. 154); - даними протоколу слідчого експерименту від 08 квітня 2014 року (а.п. 155-157); - даними висновку експертиза технічного стану транспортного засобу № 202/14 від 15 квітня 2014 року (а.п. 117-127);- даними висновку судової авто технічної експертизи № 221/14 від 22 квітня 2014 року (а.п. 91-96); - даними висновку судової транспортно - трасо логічної експертизи № 203/14 від 25 квітня 2014 року (а.п. 98-114); - речовими доказами по справі: автомобілем “Ford Tranzit”, р.н. НОМЕР_1, та велосипедом загиблої ОСОБА_8 марки ARDIS (а.п. 158-159), та ін..

У відповідності до ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, встановлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, яка передбачає відповідність за скоєний злочин, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, обставини пом'якшуючи та обтяжуючі покарання. Особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд, призначаючи покарання ОСОБА_3, виконав вимоги ст. 65 КК України, а саме: врахував ступінь тяжкості скоєного ним злочину, який у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, і яким було заподіяно смерть потерпілої; дані про особу обвинуваченого, який раніше, в силу ст. 89 КК України, не судимий, свою провину визнав повністю, щиросердечно покаявся, за місцем мешкання та роботи характеризується позитивно, не відшкодував моральну шкоду; обґрунтовано визнав обтяжуючою обставиною скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння, прийняв до уваги позицію потерпілих про призначення суворого покарання, та вірно прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування до обвинуваченого ст.75 КК України.

Таким чином, доводи апеляційних скарг про порушення судом вимог кримінального закону при призначенні покарання - неспроможні, як і доводи захисника ОСОБА_4 щодо упередженості з боку судді-головуючого у судовому процесі. Під час проведення судового розгляду обвинуваченому було роз'яснено право заявляти відвід усьому складу суду, судді, проте впродовж всього судового розгляду справи жодного разу обвинувачений цим правом не скористався, заяви про відвід судді-головуючого не подавав і захисник ОСОБА_4

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 14 Пленуму Верховного Суду України № 3 від 13 березня 1989 року (із змінами), суд, вирішуючи цивільний позов, має навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову або про покладення на засудженого обов'язку відшкодувати шкоду, зазначивши, якою дією чи бездіяльністю її заподіяно, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, вказати матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов. Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд вирішуючи питання про задоволення позову в повному обсязі вищевказані вимоги не виконав, не вказав якими діями або бездіяльністю спричинено шкоду, якими доказами це підтверджується, не навів відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, не вказав матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов, не дослідив позовні вимоги, не навів у вироку мотивів прийнятого рішення.

За таких обставин вирок суду в частині вирішення цивільного позову потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 неможливо визнати законним та обґрунтованим. А тому вирок підлягає скасуванню, а провадження в цій частині направленню на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Висновки суду щодо фактичних обставин справи та кваліфікація дій в апеляційній скарзі не оскаржуються.

Керуючись ст.ст. 404, 407,419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Михайлівського районного суду Запорізької області від 27 жовтня 2014 року стосовно ОСОБА_3 в частині вирішення цивільного позову потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасувати, матеріали провадження у цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

В інший частині вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних и кримінальних справ, а засудженим - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий :

Судді: