Судове рішення #41178124

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України


06 березня 2015 року м. Ужгород


Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Кондора Р.Ю., Леска В.В., при секретарі Марчишаку Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ «Кредитні ініціативи» на рішення Хустського районного суду від 2 грудня 2014 року по справі за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

в с т а н о в и л а :


У січня 2014 року ТОВ «Кредитні ініціативи» (далі - Товариство) звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 14.03.2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (правонаступник ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», далі - Банк) та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 96.

Згідно умов договору Банк надав позичальнику кредит в розмірі 19 800 доларів США (далі: $) на реконструкцію будинку, а позичальник зобов'язався сплатити Банку за користування кредитом 11% річних та повернути кредит до 13.03.2027 року.

Для забезпечення виконання зобов'язання позичальника за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 14.03.2007 року був укладений договір іпотеки, згідно умов якого, остання передала Банку в іпотеку житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1.

Взяті на себе зобов'язання позичальник належним чином не виконував і станом на 01.11.2013 року у нього перед Банком виникла заборгованість в розмірі 171 611,07 грн., з яких: - заборгованість за кредитом становить 128 117,08 грн.; - заборгованість за відсотками 37616,10 грн.; - комісія 1566,79 грн.; - пеня 4311,10 грн.

Зазначав, що Банк відступив право вимоги Товариству за відповідним договором цесії від 17.12.2012 року та договором про передачу прав за договорами забезпечення від 17.12.2012 року, зокрема щодо кредитного договору № 96 від 14.03.2007 року та іпотечного договору від 14.03.2007 року, укладених з ОСОБА_3

Посилаючись на дані обставини, норми ЦК України, Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) та умови договору іпотеки, позивач просив ухвалити рішення, яким: в рахунок погашення заборгованості в розмірі 171 611,07 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів, визначивши початкову ціну продажу предмету іпотеки у розмірі на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом/ на стадії оцінки майна під час його реалізації.

Рішенням Хустського районного суду від 2 грудня 2014 року в задоволенні позову Товариства відмовлено.

В обґрунтування апеляційної скарги Товариство посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову Товариства.

В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішить справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (попущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що існує рішення суду, яке набрало законної сили, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов його без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав сторін та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Матеріалами справи встановлено, що 14.03.2007 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 96.

Згідно умов договору Банк надав позичальнику кредит в розмірі $19800 на реконструкцію будинку, а позичальник зобов'язався сплатити Банку за користування кредитом 11% річних та повернути кредит до 13.03.2027 року.

Для забезпечення виконання зобов'язання позичальника за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 14.03.2007 року був укладений договір іпотеки, згідно умов якого, остання передала Банку в іпотеку житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1.

Взяті на себе зобов'язання позичальниця належним чином не виконувала і станом на 01.11.2013 року у неї перед Банком виникла заборгованість в розмірі 171 611 грн., з яких: - заборгованість за кредитом становить 128 117,08 ($16028,66); - заборгованість за відсотками 376 616,10 грн. ($4706,13); комісія за користування кредитом - 1566,79 грн. ($1566,79); пеня - 4311,10 грн. ($539,36).

Банк відступив право вимоги Товариству за відповідним договором цесії від 17.12.2012 року та договором про передачу прав за договорами забезпечення від 17.12.2012 року, зокрема щодо кредитного договору № 96 від 14.03.2007 року та іпотечного договору від 14.03.2007 року, укладених з ОСОБА_3

Також встановлено, що Банк уже звертався за судовим захистом, реалізуючи своє право на дострокове повернення позики та відсотків, у зв'язку з чим заочним рішенням Хустського районного суду від 04.04.2011 року ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь Банку, в тому числі за рахунок реалізації предмету іпотеки, заборгованість за кредитним договором № 96 від 14.03.2007 року в розмірі 148 196,58 грн. та судові витрати.

Зі змісту даного рішення видно, що Банк вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки не заявляв, а місцевий суд при ухваленні заочного рішення від 04.04.2011 року питання про звернення стягнення на предмет іпотеки не вирішував, спосіб реалізації предмета іпотеки не визначав, рішення не містить опису нерухомого майна, початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону № 898-IV у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ч. 3 ст. 33 Закону № 898-IV звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішенням суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За таких обставин колегія суддів вважає, що Товариство відповідно до договору цесії, укладеного між ним та Банком, умов кредитного договору і договору іпотеки, укладеного між Банком та ОСОБА_3 та положень Закону № 898-IV набуло право вимагати від позичальника погашення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, 7 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», нормами якого встановлено тимчасову заборону у визначених цим законом випадках на примусове стягнення нерухомого житлового майна, яке вважається предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку».

Встановлено, що майно ОСОБА_3 (житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1) виступає як забезпечення зобов'язання громадянина України за споживчим кредитом, наданим йому в іноземній валюті. Це майно використовується як місце постійного проживання іпотекодавця, у якого у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, а його загальна площа не перевищує 250 кв. м. і становить 171,3 кв.м.

Також встановлено, що ОСОБА_3 не є суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення в розумінні ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

На вищезгадані обставини справи та норми матеріального права суд першої інстанції уваги не звернув, а тому з порушенням норм процесуального права дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з тим, що ніби існує рішення суду, яке набрало законної сили, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої, відповідно до положень п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову Товариства до ОСОБА_3 у зв'язку з дією Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».


Керуючись ст.ст. 307-309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :


Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Хустського районного суду від 2 грудня 2014 року скасувати.

У задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити у зв'язку з дією Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.




Судді:



  • Номер: 22-ц/777/2903/15
  • Опис: про звернення стягнення на предмет іпотеки
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 309/118/14-ц
  • Суд: Апеляційний суд Закарпатської області
  • Суддя: Чужа Ю.Г.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 05.10.2015
  • Дата етапу: 17.11.2015
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація