Справа № 127/11018/14-к

Провадження №11-кп/772/206/2015

Категорія: кримінальна

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гайду Г. В.

Доповідач Пасько Д. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

Головуючого-судді: Паська Д.П.

суддів: Слободяна К.Б., Пікановського Б.В.

при секретарі: Воронюк О.О.

за участю прокурора: Кузьміна С.В.

захисника: ОСОБА_2

розглянув 5 березня 2015 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальне провадження №12014020010002552 від 14.04.2014 р. за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2 на вирок Вінницького міського суду від 26 грудня 2014 року, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Овруч Житомирської області,

проживаючий у АДРЕСА_1, раніше неодноразово

судимий, останній раз за вироком Лугинського районного суду Житомирської

області від 18.12.2012 року за ч. 2 ст. 309 КК України з застосуванням ст. ст. 70 ч. 4, 75, 76 КК України на п'ять років позбавлення волі зі звільненням від

відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком три роки

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Лугинського районного суду від 18.12.2012 року та остаточне покарання призначено у виді шести років позбавлення волі.

Вирішено питання з речовими доказами.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати в сумі 393 грн. 12 коп.

Як вбачається з вироку місцевого суду, ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що він 14.04.2014 р. біля 4-х годин ночі у АДРЕСА_2, зайшовши на територію домоволодіння, що належить потерпілому ОСОБА_4, та маючи умисел на вчинення крадіжки чужого майна, пошкодивши навісний замок, проник в приміщення гаража, звідки вчинив крадіжку різного майна потерпілого, а саме: велосипеда «Океан» вартістю 1700 грн., велосипеда «Прайд» вартістю 3000 грн., гумового надувного човна вартістю 1600 грн. та вісімнадцяти спінінгів з катушками, вартістю по 300 грн. кожний, а всього вчинив крадіжку чужого майна на суму 11 700 грн., яким розпорядився на власний розсуд.

В апеляційній скарзі адвокат ставить питання про скасування вироку місцевого суду як незаконного та про постановлення виправдовувального вироку у зв'язку з недоведеністю вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Своє прохання адвокат мотивує тим, що, на його думку, рішення суду не містить посилання на докази, що є достатніми для підтвердження вини ОСОБА_3, а показання потерпілого та свідків суд оцінив вибірково, не взяв до уваги ту обставину, що одна людина не змогла б викрасти таку кількість майна та залишив поза своєю увагою ту обставину, що, як то вбачається з показань потерпілого та його дружини, перед крадіжкою, яка відбулася 14.04.2014 року, за декілька місяців до неї, з того ж самого гаража було вчинено ще дві крадіжки їхнього майна.

Оскільки винуваті у вчиненні двох попередніх крадіжок не встановлені, то адвокат вважає, що і останню крадіжку, яка ставиться до вини ОСОБА_3, могли вчинити ті ж самі особи (особа).

Крім того, на думку адвоката, слідчий експеримент, проведений з ОСОБА_3, на протокол якого як на доказ вини ОСОБА_3 посилається суд у вироку, проведений поверхово без належного фіксування його результатів, а в судовому засіданні був допитаний лише один з понятих, який був залучений до проведення слідчого експерименту, а це не дає можливість зробити висновок про обставини проведення цієї слідчої дії. До того ж, судом не взято до уваги, що на момент слідчого експерименту у ОСОБА_3 була наркотична ломка та відповідний розлад психіки внаслідок вживання опіоідів та амфетамінів.

Адвокат вважає також, що порушенням закону є і те, що у вироку суду не зазначено способу вчинення кримінального правопорушення, яким чином з чужими речами він покинув територію домоволодіння потерпілого, тобто висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 ґрунтується лише на припущеннях, а згідно закону всі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_3 мають тлумачитися на його користь.

Заслухавши доповідача, виступ адвоката, який підтримав свою апеляційну скаргу, виступ прокурора, який заперечив щодо її задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження, провівши судові дебати, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга необґрунтована і не підлягає задоволенню.

На думку колегії суддів вирок місцевого суду постановлений з дотриманням положень ст. 370 КПК України щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, а зміст вироку відповідає ст. 374 КПК України. Обставини справи місцевим судом з'ясовано об'єктивно і вони підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до статті 94 КПК України. У вироку наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Наведено доводи, висунуті обвинуваченим на свій захист та мотиви їх відхилення.

Провина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується низкою доказів, проаналізованих у вироку: показаннями потерпілого, свідків, протоколами слідчих дій.

Зокрема, свідок ОСОБА_5 - дружина потерпілого, підтвердила, що була присутня при проведенні слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_3 і чула як той розповідав про обставини вчинення ним крадіжки майна з їхнього гаража, що розповідав про вчинення крадіжки ОСОБА_3 добровільно і без будь-якого примусу і показував як він те робив.

Свідок ОСОБА_6 підтвердив факт придбання ним у ОСОБА_3, за ініціативою останнього, двох велосипедів, гумового надувного човна та спінінгів, які, як згодом з'ясувалося, належали не ОСОБА_3, а були краденими.

На думку колегії суддів слідчий експеримент з підозрюваним ОСОБА_3 проведено з дотриманням положень ст. 240 КПК України. Обставини його проведення з'ясовувалися судом шляхом допиту одного з понятих - свідка ОСОБА_7, яка підтвердила правильність його проведення та складання протоколу цієї слідчої дії. З її показань вбачається, що ОСОБА_3 добровільно і без будь-якого впливу на нього з боку працівників міліції розповідав про те, як він вчинив крадіжку майна ОСОБА_5 та показував яким чином він це робив.

Необхідності допиту іншого понятого суд не знайшов. Не наводить для цього вагомих аргументів і адвокат.

Доводи про те, що у вироку не зазначено способу вчинення злочину є безпідставними, оскільки такий спосіб у вироку зазначений, а саме: крадіжка, тобто таємне вилучення чужого майна, поєднана з проникненням у приміщення гаража.

Колегія суддів не знаходить обґрунтованими доводи адвоката про те, що ОСОБА_3 не міг самотужки перемістити з гаража домоволодіння потерпілого таку кількість майна, яка ставиться йому у провину, оскільки вважає, що це можна було зробити у кілька різних способів. При цьому взято до уваги і те, що викрадені речі ОСОБА_3 не було потреби нести на собі, а перемістити їх за межі домоволодіння потерпілого, навіть частинами, не складало труднощів. При цьому колегія суддів враховує і те, що крадіжка є завершеним злочином з моменту протиправного вилучення чужого майна, коли винний отримав реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним. За обставин даної справи ОСОБА_3 міг це зробити після переміщення викраденого майна за межі домоволодіння потерпілого.

Доводи адвоката про те, що крадіжку могли вчинити інші особи, апеляційний суд вважає необґрунтованими і спростованими тими доказами провини ОСОБА_3, які місцевий суд досить повно проаналізував у вироку.

Доводи, висунуті обвинуваченим на свій захист про те, що він не викрадав майна потерпілого ОСОБА_4, а придбав його у незнайомого йому чоловіка, а потім сам збув його, місцевий суд розцінив як надумані та як спосіб захисту ОСОБА_3 і мотивовано відхилив їх, з чим погоджується і апеляційний суд.

Стосовно обставин проведення і фіксації слідчого експерименту апеляційний суд вважає, що в цілому він проведений з дотриманням положень ст. ст. 223, 240 КПК України, а від участі адвоката ОСОБА_3 відмовився, що вбачається з відповідного протоколу (а.с. 118), а це свідчить про те, що його право на захист, зокрема, положення ст. 42 ч. 3 п. 3 КПК України, не порушені.

Доводи ОСОБА_3 про те, що під час досудового розслідування на нього здійснювали незаконний вплив працівники міліції, перевірялися згідно вимог закону і постановою ст. слідчого з ОВС СВ прокуратури Вінницької області від 16.10.2014 року кримінальне провадження закрите у зв'язку з відсутністю в діях працівників міліції складу кримінального правопорушення, яке набрало законної сили.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 доведена належними, достовірними і допустимими доказами.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 376 ч. 2, 407, 419 КПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

апеляційну скаргу адвоката залишити без задоволення, а вирок Вінницького міського суду від 26 грудня 2014 року стосовно ОСОБА_3 без змін.

На ухвалу можуть бути подані касаційні скарги безпосередньо до касаційного суду - Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а особою, яка утримується під вартою, - в той самий строк з дня вручення їй копії судового рішення.

Судді:

З оригіналом згідно: