ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                                                       У Х В А Л А

                                            І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

   22 червня 2006 року                                                                                    м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – судді  Шипуліна Т.М.,

суддів: Карася О.В., Ланченко Л.Б., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

розглянула в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Житомирської об’єднаної державної податкової інспекції на рішення Господарського суду Житомирської області від 02 червня 2005 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2005 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Полісся-Енерго” до Житомирської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та  процесуального права, а також правової оцінки обставин у справі, колегія

                                                         В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 02 червня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2005 року, позовні вимоги ТОВ «Полісся-Енерго» задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №26-2/30672955/23 від 01.07.2003 року про донарахування 12 300,00 грн. податку на прибуток та застосування 4 100,00 грн. штрафних санкцій та №1684/26-0/17120 від 02.04.2004 року про застосування 6 150,00 грн. штрафних санкцій за затримку на 156 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 12 300,00 грн., прийнятих відповідачем за порушення, на їх думку, вимог п.п.5.3.2, 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - оскільки, на думку останнього, позивач без належних підтверджуючих документів обліку відніс до складу валових витрат суму 57,1 тис. грн., сплачену як надані послуги ПП «Пік». В той же час, акти виконаних робіт, представлені підприємством не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік ти фінансову звітність в Україні».

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач 18 листопада 2005 року подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 грудня 2005 року касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження та витребувана справа.

В касаційній скарзі Житомирська ОДПІ просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову в задоволені позовних вимог, оскільки судами порушені норми матеріального права. Так, оскільки при постановлені судових рішень судами неповно з’ясовано обставини, що мають значення для даної справи, а також порушені норми матеріального права, і зокрема, судами не враховано порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97 ВР від 22.05.1997 р. із внесеними змінами і доповненнями, оскільки не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, відповідачвважає що позивачем припущено затримку в розрахунках з бюджетом в межах більше 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податного зобов’язання – 21 липня 2003 року. Узгоджені суми податкового зобов’язання сплачені до бюджету 23 грудня 2003 року платіжним дорученням № 254 в сумі 12 300,00 грн.

Касаційну скаргу Житомирської ОДПІ необхідно залишити без задоволення, а судові рішення – без змін з урахуванням  наступного.

Під час розгляду справи судами правильно було встановлено, що на протязі квітня-грудня 2002 року, у відповідності з договором між ТОВ «Полісся-Енерго» та ПП «Пік» № 090/3 від 02.10.2000 року щодо надання послуг – юридичних, консультаційних (інформаційних), маркетингових, бухгалтерських, експедиційних послуг в обсязі та на умовах, передбачених договором, та на підставі актів виконаних робіт ТОВ «Полісся-Енерго» віднесло до складу валових витрат відповідних звітних періодів суми послуг, отриманих від ПП «Пік» на загальну суму 57100,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди правильно виходили з положень п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що діяла на момент проведення перевірки), відповідно до яких не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Разом з тим, судами було встановлено, і це відповідає матеріалам справи, що віднесення вартості послуг на валові витрати позивача підтверджуються реєстрами робіт, послуг, наданих ПП «Пік» згідно договору № 090/3 від 02.10.00р. та документами, що підтверджують надання послуг та виконання робіт ПП «Пік» за період з квітня по грудень 2002 року, а саме: накладними, товарно-транспортними накладними, документами цивільно-правового та процесуального характеру, які на момент проведення перевірки були вилучені правоохоронними органами разом з актами виконаних робіт, та представлені в суді.

Таким чином, віднесені позивачем у IIкварталі 2002р. - IVкварталі 2002р. валові витрати мають своє документальне підтвердження, а тому суд правильно не взяв до уваги висновок податкового органу в акті щодо відсутності належних документів у позивача для віднесення зазначених сум до валових витрат.

З огляду на зазначене, суди обґрунтовано визнали недійсним  і рішення № 1684/26-0/17120 від 02.04.2004 року про застосування штрафних санкцій  в сумі 6150 грн. за затримку сплати узгодженого податкового зобов’язання, оскільки проведені донарахування з податку на прибуток є безпідставними.

Переглядаючи судові рішення першої та апеляційної інстанції в межах касаційної скарги, колегія приходить до висновку, що обставини по справі судами встановлені повно і правильно на підставі належних і допустимих доказів, які були досліджені в судовому засіданні, тому їх висновок, про наявність підстав для визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №26-2/30672955/23 від 01.07.2003 року та № 1684/26-0/17120 від 02.04.2004 року є обгрунтованим.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що судові рішення постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

 Керуючись ст.ст. 210, 220, 220-1 ,224, 231 та ч.5 ст.254   КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Житомирської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 02 червня 2005 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2005 року – без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий: _________________________ Шипуліна Т.М.

Судді:             __________________________Карась О.В.

                                       __________________________ Ланченко Л.Б.

__________________________ Степашко О.І.

___________________________Усенко Є.А.