ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого – Шипуліної Т.М.,
суддів: Карася О.В., Маринчак Н.Є., Сергейчука О.А., Степашко О.І.,
при секретарі: Бойченко Ю.П.,
за участю представників: від позивача – Бондарева В.В., від відповідача – Волканова Є.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ПП «Рукан» на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2005 року та Спеціалізованої державної податкової інспекції Приморського району м. Одеси на рішення Господарського суду Одеської області від 25 квітня 2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2005 року по справі № 23/32-05-907 за позовом Приватного підприємства «Рукан» до Спеціалізованої державної податкової інспекції Приморського району м. Одеси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі.
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України та керуючись ст.ст.210, 220, 221, ст. 226, 231 та ч.5 ст.254 КАС України –
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу ПП «Рукан» задовольнити, касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції Приморського району м. Одеси – задовольнити частково, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2005 року в частині, якою змінено рішення суду першої інстанції та відмовлено в задоволені позову – скасувати, а рішення Господарського суду Одеської області від 25 квітня 2005 року в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13.01.2005 року № 0020092301/0 про визначення податкових зобов’язань по податку на додану вартість на суму 251721,67 грн. та застосування штрафних санкцій по цьому податку на суму 125859,89 грн. залишенню в силі. В решті рішення Господарського суду Одеської області від 25 квітня 2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий: /підпис/
_______________________
Шипуліна Т.М.
Судді: /підписи/
_______________________
Карась О.В.
_______________________
Маринчак Н.Є.
_______________________
Сергейчук О.А.
_______________________
Степашко О.І.
З оригіналом згідно.
Суддя: Т.М.Шипуліна
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого – Шипуліної Т.М.,
суддів: Карася О.В., Маринчак Н.Є., Сергейчука О.А., Степашко О.І.,
при секретарі: Бойченко Ю.П.,
за участю представників: від позивача – Бондарева В.В., від відповідача – Волканова Є.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ПП «Рукан» на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2005 року та Спеціалізованої державної податкової інспекції Приморського району м. Одеси на рішення Господарського суду Одеської області від 25 квітня 2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2005 року по справі № 23/32-05-907 за позовом Приватного підприємства «Рукан» до Спеціалізованої державної податкової інспекції Приморського району м. Одеси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія:
В С Т А Н О В И Л А :
ПП «Рукан», яке є правонаступником ПФ «Донбас-Одеса», звернулось з позовом до СДПІ у Приморському районі м. Одеси про визнання недійсними податкових повідомлень рішень від 13.01.2005р. № 0020092301/0 та 120082301/0 про визначення податкових зобов’язань зі сплати ПДВ в сумі 267715,00 грн., штрафної санкції в сумі 133856,50грн., податку на прибуток в сумі 16200,00грн., штрафної санкції в сумі 6480,00грн. Вказані податкові Повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки від 13.01.2005р. №81/23-10/21020389, в якому зазначено про порушення підприємством п.4.5 ст.4 п.п.7.4.1., 7.4,4, п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4, п.п.5.2.1. п.5.1, п.5,2.9 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.1.2, п.п.8.1.4. п.8.1. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження чистої суми зобов’язань з податку на додану вартість за V, VII, X, XII 2003р., II, III. 2004р. на загальну суму 2677І5 грн., до заниження оподатковуваного прибутку на 64800 грн. і відповідно до заниження податку на прибуток за I квартал 2004р. на 16200 грн.
Вказували на те, що податкові зобов’язання нараховані контролюючим органом необґрунтовано, без наявних на то підстав, позивач просив позов задовольнити.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 25 квітня 2005 року, позовні вимоги ПП «Рукан» до СДПІ Приморського району м. Одеси задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0020092301/0 від 13.01.2005 року в частині визначення податкових зобов’язань по ПДВ на суму 251 721,67 грн. та застосування штрафних санкцій по цьому податку на суму 125 859,89 грн., а також, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 13.01.2005р. № 120082301/0. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2005 року, рішення суду першої інстанції змінено та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0020092301/0 від 13.01.2005 року в частині визначення податкових зобов’язань по ПДВ на суму 12 785 грн. та застосування штрафних санкцій по цьому податку на суму 6 392,50 грн., в іншій частині рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, позивач 28 грудня 2005 року подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 квітня 2006 року, позивачу поновлено строк на касаційне оскарження, касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.
Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, відповідач 10 січня 2006 року, подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 травня 2006 року, відповідачу поновлено строк на касаційне оскарження, касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.
В касаційній скарзі ПП «Рукан» просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі суду першої інстанції з підстав порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
В касаційній скарзі СДПІ Приморського району м. Одеси просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог судів та постановити нове – про відмову в задоволенні позову з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга ПП «Рукан» підлягає задоволенню, касаційна скарга СДПІ Приморського району м. Одеси частковому задоволенню, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2005 року в частині, якою змінено рішення суду першої інстанції та відмовлено в позові – скасуванню, а рішення Господарського суду Одеської області від 25 квітня 2005 року в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13.01.2005 року № 0020092301/0 про визначення податкових зобов’язань по податку на додану вартість на суму 251721,67 грн. та застосування штрафних санкцій по цьому податку на суму 125859,89 грн. залишенню без змін. Також підлягає залишенню без змін рішення суду першої та апеляційної інстанції по решті вимог.
Змінюючи рішення Господарського суду Одеської області від 25 квітня 2005 року в частині задоволення позовних вимог ПП «Рукан» щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0020092301/0 від 13.01.2006 як незаконного, та постановляючи нове – про визнання недійсним зазначеного податкового повідомлення-рішення в частині встановлення податкових зобов’язань по ПДВ на суму 12785,00 грн. та застосування штрафних санкцій по цьому податку на суму 6392,50 грн., суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції при прийнятті рішення щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0020092301 від 13.01.2005 року на суму основного платежу з ПДВ – 251721,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 125859,89 грн. не взяв до уваги положення норм п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.1.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», і, зокрема, що однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.
Такі висновки суду не ґрунтуються на нормах матеріального права та суперечать фактичним обставинам, встановленим судом першої інстанції.
Так, судом першої інстанції встановлено, СДПІ у Приморському районі м. Одеси була проведена документальна перевірка ПФ «Донбас-Одеса» з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.03р. по 01.04.04р., за результатами якої був складений акт перевірки від 13.01.05р. №81.
В зазначеному акті встановлено порушення ПФ «Донбас-Одеса» вимог п.2.4, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.1.2, п.п.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що зумовило завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування по податку на прибуток (збитків) на суму 722120 грн., в т.ч. за II квартал 2003р. на суму 37200 грн., за III квартал 2003р. на суму 143880 грн., за IV квартал 2003р. на суму 74340 грн., за I квартал 2004р. на суму 466700 грн., а також встановлено заниження оподатковуваного прибутку на 64800 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за I квартал 2004р. на суму 16200 грн.
Крім того, в акті перевірки вказано порушення ПФ «Донбас-Одеса» вимог п.4.5 ст.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що зумовило заниження чистої суми податкових зобов’язань по ПДВ на суму 267715грн., в т.ч. за травень 2003р. на суму 5374грн., за липень 2003р. на суму 2339грн., за жовтень 2003р. на суму 12133грн., за лютий 2004р. на суму 1518грн., за березень 2004р. на суму 7414грн., за грудень 2004р. на суму 238937грн., а також про завищення від’ємного значення чистої суми податкових зобов’язань по ПДВ на суму 17984,5грн., в т.ч. за вересень 2003р. на суму 11789,5грн., за січень 2004р. на суму 6195грн.
В акті перевірки також зазначено про порушення ПФ «Донбас-Одеса» вимог ст.17 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори» від 20.05.1993р., що зумовило заниження нарахувань збору за використання місцевої символіки за період: 2003р. на суму 7719грн., в т.ч. за квітень 2003р. на суму 567грн., за травень 2003р. на суму 760грн., за червень 2003р. на суму 1165грн., за липень 2003р. на суму 920грн., за серпень 2003р. на суму 318грн., за вересень 2003р. на суму 986грн., за жовтень 2003р. на суму 2242грн., за листопад 2003р. на суму 360грн., за грудень 2003р. на суму 401грн., за 2004р. на суму 1212 грн., в т.ч. за січень 2004р. на суму 493грн., за лютий 2004р. на суму 123грн., за березень 2004р. на суму 596грн.
Актом перевірки зазначено також про порушення ПФ «Донбас-Одеса» вимог ст.ст. 11, 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», що зумовило утримання прибуткового податку з сукупного доходу працівників підприємства за грудень 2003р. на суму 1515 грн.
На підставі акту перевірки від 13.01.05р. №81, СДПІ у Приморському районі м. Одеси винесла податкові повідомлення-рішення №0020092301/0 та №0020082301/0 від 13.01.2005р., в яких зазначила про порушення ПФ «Донбас-Одеса» вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.1.2, п.п.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що зумовило визначення податкових зобов’язань по податку на прибуток на суму 16200грн. та застосування штрафних санкцій по цьому податку на суму 6480 грн., а також про порушення ПФ «Донбас-Одеса» вимог п.4.5 ст.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що зумовило визначення податкових зобов’язань по ПДВ на суму 267715 грн. та застосування штрафних санкцій по цьому податку на суму 133856,5 грн.
Згідно статуту ПП «Рукан», затвердженого рішенням засновника №2 від 10.05.04р. зареєстрованого в Приморській районній адміністрації Одеської міської ради 23.06.04р. №26303264100031991, ПП «Рукан» є правонаступником прав та обов’язків ПП «Донбас-Одеса».
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції правильно керувався положенням Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» та іншими нормативно-правовими актами, встановленими по справі обставинами та обґрунтовано виходив з наступного.
Відповідно до положень п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно з ст. 4 зазначеного Закону, валовий доход – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Відповідно до п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу»; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.
При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов’язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.
Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів; сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону; сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону; сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті; сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду; сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду; сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію; доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну).
В декларації по податку на прибуток підприємств ПФ «Донбас-Одеса» по рядку 02.3 «врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості» за IV квартал 2003 р. та I квартал 2004 р. до складу валових доходів включено кредиторську заборгованість (з урахуванням ПДВ) по розрахункам з ЗАТ ВУК «Луганськпромінвест» по договору від 01.08.2000 р. № 29, яка рахувалась по Кт рах. 60 "Розрахунки з постачальниками" в сумі : 4-ий кв.2003 р. на суму 67,9 тис. грн., 1-ий кв.2004 р. на суму 14,6 тис. грн.
Внаслідок зазначеного, ПФ «Донбас-Одеса» до складу валових доходів в порушення п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» віднесено ПДВ у складі вказаної кредиторської заборгованості за IV кв.2003 р. на суму 11300 грн., за I кв.2004 р. на суму 2400 грн., що зумовило завищення валових доходів за IV кв. 2003 р. на суму 11300 грн., за I кв. 2004 р. на суму 2400 грн. Однак, вказане порушення не зумовило донарахування податку на прибуток за результатами здійсненої відповідачем перевірки ПФ «Донбас-Одеса».
Відповідно до п.5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості витрат по оренді транспортних засобів, які пов’язані з господарською діяльністю позивача по здійсненню оптової торгівлі вугільним концентратом підтверджується матеріалами справи, зокрема:
- договором на оренду автомобіля від 05.08.02р., укладеного між ПП «Донбас-Одеса» (орендар) та ДВАТ ЦЗФ «Кіселівська» (орендодавець), з додатковими угодами до нього рахунки №23 від 30.04.03р., № 29 від 27.05.03р, № 42 від 30.07.03р., податковими накладними №23 від 30.04.03р., № 29 від 27.05.03р., видані ДВАТ ЦЗФ «Кіселівська»;
- договором оренди б/н від 02.01.03р., укладеного між ПП ОСОБА_1 (орендодавець) та ПП «Донбас-Одеса» (орендар), акт технічного стану та оцінки вартості трактора т-100 від 02.01.03р.;
- договором оренди б/н від 01.08.02р., укладений між ПП ОСОБА_1 (орендодавець) та ПП «Донбас-Одеса» (орендар);
- актом технічного стану та оцінки вартості екскаватора 3 652 А від 01.08.02р.;
- банківськими виписками про рух коштів;
- актами виконаних робіт за квітень 2003р. від 30.04.03р., за травень 2003р. від 31.05.03р., за червень 2003р. від 30.06.03р., за липень 2003р. від 31.07.03р., за серпень 2003р. від 30.08.03р., за вересень 2003р. від 30.09.03р., за жовтень 2003р. від 31.10.03р., за листопад 2003р. від 30.11.03р., за грудень 2003р. від 31.12.03р., за січень 2004р. від 31.01.04р., за лютий 2004р. від 29.02.04р.. за березень 2004р. від 31.03.04р.;
- договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.01.03 р., укладеним між ПП ОСОБА_2. (перевізник) та ПП «Донбас-0деса» (замовник), з додатковими угодами до нього;
- договром оренди транспортного засобу від 01.10.03р., укладеним між ПП ОСОБА_2. (орендодавець) та ПП «Донбас-0деса» (орендодавець);
- актами виконаних робіт за січень 2004р. від 31.01.04р., за березень 2004р. від 31.03.04р., за квітень 2003р. від 30.04.03р., за травень 2003р. від 31.05.03р., за червень 2003р. від 30.06.03р., за липень 2003р. від 31.07.03р., за серпень 2003р. від 30.08.03р., за вересень 2003р. від 30.09.03р., за жовтень 2003р. від 31.10.03р., за листопад 2003р. від 29.11.03р., за грудень 2003р. від 29.12.03р.;
- податковими накладними №19 від 31.05.03р., №18 від 26.05.03р., №15 від 12.05.03р., №16 від 17.05.03р., №3 від 09.02.04р.. №6 від 29.02.04р.. №31 від 22.09.03р., №32 від 30.09.03р., №22 від 31.07.03р., №29 від 30.08.03р., №24 від 08.07.03р.. №25 від 16.07.03р., №9 від 31.03.04р., №7 від 16.03.04р., №8 від 26.03.04р., виданими ПП ОСОБА_2..
Зазначені документи свідчать про неправомірність висновку відповідача про порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зі здійсненням зменшення валових витрат позивача за II кв. 2003 р. на суму 400 грн., за III кв. 2003 р. на суму 200 грн., за III кв. 2003 р. на суму 54000 грн., за IV кв. 2003 р. на суму 22000 грн., за I кв. 2004 р. на суму 18000 грн., за II кв.2003 р. на суму 37900 грн., за III кв.2003 р. на суму 846000 грн., за IV кв.2003 р. на суму 64800 грн., за I кв.2004 р. на суму 46400 грн.
В порушення вимог п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» позивач завищив валові витрати за III кв. 2003 р. на суму 4200 грн., внаслідок включення до складу валових витрат вартості консалтингових послуг Міжнародної компанії «Інтерконсалт» по акту виконаних робіт б/н від 04.07.2003р.
В порушення вимог п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» позивач завищив валові витрати за II кв. 2003 р. на суму 1400 грн., за III кв. 2003 р. на суму 2100 грн., за IV кв. 2003 р. на суму 1100 грн., за I кв. 2004 р. на суму 1900 грн., внаслідок включення до складу валових витрат вартості витрат за надання послуг в мережі Інтернет, згідно договору на надання послуг в мережі Інтернет б/н від 01.11.2002 р., укладеного з ПП ОСОБА_3, тоді як документи, які підтверджують зв’язок наданих послуг з веденням господарської діяльності позивача, останнім суду не надано в порушення вимог ст.33 ГПК України.
Встановлене відповідачем порушення позивачем вимог ст.17 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори», що зумовило заниження останнім нарахованого збору за використання місцевої символіки за перевіряємий період та відповідно порушення позивачем вимог п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого відповідач на суму донарахованого збору за використання місцевої символіки збільшив склад валових витрат позивача за II кв. 2003 р. на суму 2500 грн., за III кв.2003 р. на суму 2200 грн., за IV кв. 2003 р. на суму 3000 грн., за I кв.2004 р. на суму 1200 грн., не зумовило донарахування відповідачем позивачу податку на прибуток за результатами к здійсненої перевірки.
Відповідно до п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх і видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов’язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.
Згідно з п.п.8.1.4 п.8.1 ст.8 зазначеного Закону, не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів; витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загальною користування; витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів; витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.
При цьому під терміном «невиробничі фонди» слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться: капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані; капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, які є невід’ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку.
В порушення вимог п.п.8.1.2, п.п.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач здійснював нарахування амортизаційних відрахувань на невиробничі основні засоби, а саме: на душову кабіну на суму 5300 грн., мікрохвильову піч на суму 600 грн., пилосос на суму 200 грн., телевізор на суму 1200 грн., квіткову продукцію.
Разом з тим, в порушення вимог ст.8 зазначеного закону позивач при формуванні груп основних засобів у податковому обліку здійснював перекручення, у зв’язку з чим відповідач під час перевірки здійснив перерозподіл основних засобів між 2 та 3 групою і дані амортизаційних відрахувань вивів на підставі даних перевірки.
Зазначене свідчить про порушення позивачем вимог п.п.8.1.2, п.п.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок включення до складу амортизаційних відрахувань за 2003 р. – I кв.2004р., відображених у рядку 07 декларації по податку на прибуток підприємств, амортизаційні відрахування з перекрученням у зв’язку з невірним формуванням груп основних засобів та включення до складу виробничих основних засобів, невиробничих основних засобів.
Таким чином суди прийшов до обґрунтованого висновку, що зайве включення позивачем амортизаційних відрахувань по рядку 07 декларації по податку на прибуток підприємств склало за III кв.2003 р. на суму 980 грн., за IV кв. 2003р. на суму 790 грн., за I кв. 2004 р. на суму 820 грн.
Враховуючи викладене, вимоги п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», здійснене відповідачем збільшення валових витрат позивача на загальну суму 330200 грн. за результатами здійсненої перевірки останнього, визначення відповідачем позивачу податкових зобов’язання по податку на прибуток на суму 16200 грн. та застосування штрафних санкцій по цьому податку на суму 6480 грн. є неправомірним.
Відповідно до п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі коли після поставки товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за поставку товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв’язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв’язку з такою поставкою, перераховується відповідно до змін бази оподаткування.
При цьому продавець зменшує суму податкового зобов’язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов’язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю.
У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов’язань при збільшенні суми компенсації продавцю.
Порядок, передбачений п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», не застосовується для перегляду цін за операціями, якщо хоч одна із сторін такої операції не є платником податку, за винятком операції з перегляду цін, пов’язаних з виконанням гарантійних зобов’язань.
Правила, визначені цим пунктом, застосовуються також при збільшенні суми валових витрат або валового доходу платника цього податку внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» чи визнання боргу покупця безнадійним з інших причин, визначених законом.
В порушення вимог п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем не збільшені податкові зобов’язання по ПДВ на суму ПДВ (раніше при отриманні товару віднесеного до складу податкового кредиту) у складі кредиторської заборгованості за період жовтень 2003 р. на суму 11300 грн., березень 2004 р. на суму 2400 грн., тоді як по бухгалтерському обліку ПФ «Донбас-Одеса» по рахунку № 60 «Розрахунки з постачальниками» рахувалася кредиторська заборгованість по розрахункам з ЗАТ ВУК «Луганськпромінвест».
ПФ «Донбас-Одеса» в деклараціях по податку на прибуток підприємств по рядку 02.3 «врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості» за IV кв.2003р. та I кв.2004р. до складу валових доходів включило кредиторську заборгованість по розрахункам з ЗАТ ВУК «Луганськпромінвест» по договору від 01.08.2000р. №29/, яка рахувалася по Кт рах. № 60 «Розрахунки з постачальниками» з ПДВ за IV кв.2003 р. на суму 67900 грн., за I кв. 2004р. на суму 14600 грн.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону, у разі, коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв’язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.
З огляду на зазначене, правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат вартості оренди транспортних засобів у ПП Студинського Б.М., ДВАТ ЦЗФ «Кіселівська», видачу позивачу зазначеними особами-платниками ПДВ податкових накладних вказаних в акті перевірки, то згідно з вимогами п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», є правомірним віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ сплаченого (нарахованого) у складі вартості оренди транспортних засобів у травні 2003 р. на суму 2285,45 грн. та на суму 84,1 грн., у липні 2003 р. на суму 2339,05 грн., у вересні 2003 р. на суму 11789,50 грн., у лютому 2004 р. на суму 1518 грн., у березні 2004 р. на суму 5014 грн.
В той же час є неправомірним віднесення позивачем до складу валових витрат вартості консалтингових послуг Міжнародної компанії «Інтерконсалт» та включення останнім до податкового кредиту у жовтні 2003 р. суми податку на додану вартість 833,33 грн., сплаченого (нарахованого) у складі вартості цих послуг.
Відповідно до вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», переведення позивачем до складу невиробничих основних фондів придбаної душової кабіни, мікрохвильової печі, пилососу, телевізору, по яким ПДВ, сплачений у складі їх вартості був включений до складу податкового кредиту позивача при їх придбанні та не здійснення позивачем коригування податкового кредиту зумовило його завищення внаслідок чого правомірним є зменшення відповідачем податкового кредиту позивача за травень 2003р. на суму 1460 грн.
Згідно з вимогами п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», неправомірним є зменшення відповідачем податкового кредиту позивача за грудень 2003р. на суму 238937 грн. при наявності у позивача податкових накладних, виданих платником ПДВ – ТОВ «Енергоімпекс», а саме:
- № 123124 від 31.12.03р. на загальну суму 71210,57грн., у т.ч. ПДВ на суму 11868,43грн.;
- №123091 від 30.12.03р. на загальну суму 38576,23, у т.ч. ПДВ на суму 6429,37 грн.;
- №123005 від 30.12.03р. на загальну суму 40383,39грн., у т.ч. ПДВ на суму 6730,57 грн.;
- №123122 від 31.12.03р. на загальну суму 1348669,3 грн., у т.ч. ПДВ на суму 224778,22 грн. на надані послуги по договору на надання послуг по збагаченню вугілля №30/04/1/п/р від 30.04.03р.
Не заслуговують на увагу посилання відповідача в обґрунтування зменшення податкового кредиту позивача за грудень 2003р. на суму 238937 грн. на неотримання підтвердження від кінцевого виробника послуг – ПП «Каліфорнія-2003», оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема довідкою ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька від 17.05.04р. №1195/23-111-1/30962337 «Про результати позапланової перевірки ТОВ «Енергоімпекс» з питань взаємовідносин з ПФ «Донбас-Одеса» – грудень 2003р.» яка свідчить про видачу платником ПДВ – ТОВ «Енергоімпекс» вказаних податкових накладних ПФ «Донбас-Одеса» та включення ТОВ «Енергоімпекс» сум ПДВ по зазначених податкових накладних до своїх податкових зобов’'язань, відображених в книзі продажу товарів (робіт, послуг) та в податковій декларації з ПДВ за грудень 2003р.
Крім того, як правильно було встановлено судом першої інстанції, будь-яких правовідносин з ПП «Каліфорнія-2003» в грудні 2003р. у ПФ «Донбас-Одеса» не було.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про неправомірність визначення Спеціалізованою державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Приватній фірмі «Донбас-Одеса» податкових зобов’язань з ПДВ на суму 251721,67 грн. та застосування штрафних санкцій по цьому податку на суму 125859,89 грн.
Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку , що судом першої інстанції встановлено обставини справи відповідно до наданих доказів у їх сукупності з дотриманням норм процесуального права та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права.
Враховуючи зазначене, колегія вважає, що постанова Одеського апеляційного господарського суду в частині, якою змінено рішення суду першої інстанції не може вважатися законною і обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13.01.2005 року № 0020092301/0 про визначення податкових зобов’язань по податку на додану вартість на суму 251721,67 грн. та застосування штрафних санкцій по цьому податку на суму 125859,89 грн. залишенню без змін. Також підлягає залишенню без змін рішення суду першої та апеляційної інстанції по решті вимог.
Відповідно до ст. 226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись ст.ст.210, 220, 221, ст. 226, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія –
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу ПП «Рукан» задовольнити, касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції Приморського району м. Одеси – задовольнити частково, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2005 року в частині, якою змінено рішення суду першої інстанції та відмовлено в задоволені позову – скасувати, а рішення Господарського суду Одеської області від 25 квітня 2005 року в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13.01.2005 року № 0020092301/0 про визначення податкових зобов’язань по податку на додану вартість на суму 251721,67 грн. та застосування штрафних санкцій по цьому податку на суму 125859,89 грн. залишенню в силі. В решті рішення Господарського суду Одеської області від 25 квітня 2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий: /підпис/
_______________________
Шипуліна Т.М.
Судді: /підписи/
_______________________
Карась О.В.
_______________________
Маринчак Н.Є.
_______________________
Сергейчук О.А.
_______________________
Степашко О.І.
З оригіналом згідно.
Суддя: Т.М.Шипуліна