ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2015 р.Справа № 911/3348/14

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.

суддів: Савицького Я.Ф., Головея В.М.

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 04.03.2015 року:

від позивача: Назарова Л.В., за довіреністю №7 від 22.01.2015

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 20.11.2014 року

по справі № 911/3348/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснабресурс ХХІ"

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України

про стягнення заборгованості в сумі 272595,72 грн.

В судовому засіданні 04.03.2015 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Промснабресурс ХХІ" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про стягнення 272595,72 грн., з яких: 245258,12 грн. основного боргу, 17036,76 грн. втрат від інфляції та 10300,84 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.08.2014 року прийнято до розгляду позовну заяву ТОВ "Промснабресурс ХХІ" та порушено провадження по справі №911/3348/14.

29.09.2014 року ухвалою господарського суду Київської області матеріали справи №911/3348/14 за позовом ТОВ "Промснабресурс ХХІ" до ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про стягнення 272595,72 грн. направлено за територіальною підсудністю до господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 13.10.2014 року по справі №911/3348/14 прийнято до розгляду позовну заяву ТОВ "Промснабресурс ХХІ" та порушено провадження по справі.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.11.2014 року у справі №911/3348/14 (суддя Смородінова О.Г.) позовні вимоги ТОВ "Промснабресурс ХХІ" задоволено: з відповідача на користь позивача стягнуто 245258,12 грн. основного боргу, 17036,76 грн. втрат від інфляції, 10300,84 грн. 3% річних та 5452 грн. судового збору.

Приймаючи рішення господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не виконані взяті на себе за спірним договором грошові зобов'язання, в зазначені в договорі строки грошові кошти не перераховано. Також місцевий господарський суд прийшов до висновку, що розрахунки відсотків річних та втрат від інфляції складені вірно, а вимоги щодо їх стягнення є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач (ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відстрочити виконання рішення, з посиланням при цьому на не повне з'ясування господарським судом першої інстанції обставин справи, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 року залучено до участі у справі № 911/3348/14 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

Представник скаржника у судових засіданнях підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі та наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача (ТОВ "Промснабресурс ХХІ") у судових засіданнях надав пояснення, відповідно до яких позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" - без задоволення, з мотивів, викладених у запереченні на апеляційну скаргу від 02.03.2015 року.

Представник третьої особи (Міністерства енергетики та вугільної промисловості України) у судові засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчать відповідні поштові повідомлення від 29.01.2015 року та від 14.02.2015 року.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" за відсутністю представника третьої особи у судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 06 липня 2012 року між ТОВ "Промснабресурс ХХІ" (постачальник) та ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (покупець) було укладено договір поставки № 726, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у встановлений строк у власність покупця товар відповідно до специфікації № 1, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити такий товар на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п. 2.2 договору поставка товару здійснюється протягом 14 днів з моменту отримання постачальником письмової заявки від покупця. Поставка товару може здійснюватись партіями згідно із заявкою та необхідністю покупця.

Згідно з п. 2.3 договору право власності на товар переходить з моменту отримання товару покупцем та підписання сторонами накладної та акту прийому-передачі

За п.2.5 договору приймання товару за кількостю та якості проводиться покупцем за адресою: База ПТОіК, АР Крим, Сакський район, с. Каменоломня, вул. Київська, 7.

Пунктами 4.1-4.3 договору сторони погодили, що вартість договору складає 245258,12 грн., в тому числі ПДВ - 40876,35 грн. Дана ціна товару є звичайною. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника з відстрочкою платежу протягом 120 днів після поставки товару та підписання акту прийому-передачі. Ціна товару встановлюється в національній валюті України.

Приписами п. 7.1.1 договору встановлено, що покупець зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі оплатити поставлений товар.

У відповідності до п.9.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час підписання договору та виникли незалежно від сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна та інше).

Умовами п. 11.1 сторони дійшли згоди, що цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2012 року.

06.07.2012 року сторони було складено додаток №1 до договору Специфікацію №1, за текстом якої визначили перелік товару за кількісними та якісними показниками та вартість товару (245258,12 грн.).

На виконання умов договору 10.09.2012 року позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на суму 245258,12 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №ПС-0000071 від 10.09.2012 року, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №514/634 від 05.09.2012 року та актом приймання-передачі товару за спірним договором від 10.09.2012 року.

Як стверджує позивач, відповідачем отриманий за спірним договором товар оплачено не було.

Матеріали справи свідчать, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про сплату заборгованості у розмірі 245258,12 грн. (т.1, а.с. 20-23).

Вказані вимоги були залишені відповідачем без задоволення.

Вищенаведене стало підставою для звернення ТОВ "Промснабресурс ХХІ" до господарського суду першої інстанції з відповідним позовом.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт поставки товару за договором №726 від 06.07.2012 року на суму 245258,12 грн. підтверджується відповідними матеріалами справи, зокрема, видатковою накладною №ПС-0000071 від 10.09.2012 року, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №514/634 від 05.09.2012 року, актом приймання-передачі товару за спірним договором від 10.09.2012 року та не спростовується сторонами по справі.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги матеріали справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що у відповідача виникли зобов'язання щодо оплати отриманого за договором №726 від 06.07.2012 року товару на суму 245258,12 грн.

За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже було зазначено вище, п.4.2 договору сторони погодили, що оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника з відстрочкою платежу протягом 120 днів після поставки товару та підписання акту прийому-передачі.

Таким чином, відповідач повинен був здійснити оплату до 08.01.2013р. включно.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний господарський суд зауважує, що позивачем не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження відсутності заборгованості за спірним договором у розмірі 245258,12 грн.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно наявності форс-мажорних обставин, які стали причиною невиконання зобов'язань за спірним договором, з огляду на наступне.

У відповідності до п.9.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час підписання договору та виникли незалежно від сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна та інше).

Фактично, доводи відповідача про наявність форс-мажорних обставин ґрунтуються на сертифікаті про форс-мажорні обставини №2671/05-4 від 28.08.2014 року.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з Сертифікату про форс-мажорні обставини № 2671/05-4 від 28.08.2014 року Торгово-промислової палати України вбачається, що події на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь є обставинами непереборної сили (форм-мажорними обставинами) за договором відповідального зберігання від 20.06.2013 р. № 703/1, укладеного ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ТОВ "Бурінком-Україна", який не відноситься до спірних правовідносин між сторонами по даній справі, при цьому, початок дії форс - мажорних обставин - 27 лютого 2014 року.

Також на підтвердження наявності форс-мажорних обставин відповідачем було надано сертифікат №756 від 03.10.2014р.

Водночас, апеляційний господарський суд зауважує, що відповідач зобов'язаний оплатити отриманий за спірним договором товар, згідно з п. 4.2 договору № 726, до 08.01.2013 року.

Таким чином, форс-мажорні обставини, на які посилається відповідач, виникли більш ніж через рік від дня, коли зобов'язання відповідача щодо оплати спірного товару мало б бути виконано, відповідно до умов спірного договору.

Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Промснабресурс ХХІ" в частині стягнення 245258,12 грн. основного боргу.

Щодо позовних вимог ТОВ "Промснабресурс ХХІ" в частині стягнення з відповідача 17036,76 грн. втрат від інфляції та 10300,84 грн. 3% річних, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши надані позивачем розрахунки втрат від інфляції та 3% річних, апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом, що вказані розрахунки складено відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Промснабресурс ХХІ" в частині стягнення з відповідача 17036,76 грн. втрат від інфляції та 10300,84 грн. 3% річних.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Слід мати на увазі, що ГПК не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК. За наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

ГПК не містить вимог до змісту заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання. Проте зі змісту статті 121 ГПК України вбачається, що заява повинна містити: викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення та зазначення того, що просить заявник - розстрочити чи відстрочити виконання рішення, яким чином змінити спосіб і порядок виконання рішення.

Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі таке. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють або роблять неможливим вчасне виконання судового рішення.

Скрутне фінансове становище відповідач обґрунтовує наявністю постанов ДВС України про арешт коштів відповідача (на загальну суму 2272620,21 грн.).

Між тим, апеляційним господарським судом вказані доводи сприймаються критично, оскільки документи, надані відповідачем в обґрунтування тяжкого фінансового становища не підтверджують фінансове становище відповідача на даний час, при цьому, відповідачем свій фінансовий стан ніякими іншими доказами, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, ніж постановами про арешти коштів - не підтверджений.

До того ж, наведені відповідачем підстави для відстрочення виконання судового рішення, такі як тяжке фінансове становище, яке в свою чергу не обґрунтоване, не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для відстрочення, зміни способу та порядку виконання судового рішення.

Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідачем не було надано доказів щодо відсутності коштів на своїх рахунках ані до місцевого господарського суду, ані до апеляційного господарського суду.

Окрім того, виходячи із необхідності врахування матеріальних інтересів обох сторін, слід також зазначити, що скрутне фінансове становище є як у відповідача, так і у позивача.

Таким чином, відстрочення виконання рішення по справі №911/3348/14 може негативно вплинути на інтереси позивача (ТОВ "Промснабресурс ХХІ").

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 20.11.2014 року у справі №911/3348/14 є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Решта доказів, наданих сторонами, не стосуються предмету позову та не спростовують вищенаведених висновків апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 20.11.2014 року у справі №911/3348/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 10 березня 2015року.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева Суддя: Я.Ф. Савицький Суддя: В.М. Головей