ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
24.02.2009 року Справа № 11/230пн
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Семендяєвої І.В.
суддів Баннової Т.М.
Парамонової Т.Ф.
за присутністю секретаря
судового засідання Антонової І.В.
та представників сторін:
від позивача - Волков М.М., довіреність б/н від 10.01.09,
адвокат;
від 1-го відповідача - Назаренко М.О., довіреність № 6 від 23.02.09,
начальник юридичного відділу;
від 2-го відповідача - Черево О.М., довіреність № 7 від 23.02.09, в. о.
начальника відділу містобудування та архітектури,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Малого приватного підприємства „Ю.М.М.”,
м. Рубіжне Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 23.12.08 (підписано 29.12.08)
по справі №11/230пн (суддя –Середа А.П.)
за позовом: Малого приватного підприємства „Ю.М.М.”,
м. Рубіжне Луганської області
до першого відповідача: Рубіжанської міської ради Луганської області,
м. Рубіжне Луганської області
до другого відповідача: Виконавчого комітету Рубіжанської міської ради
Луганської області, м. Рубіжне Луганської області
про визнання права власності на самочинно збудоване
нерухоме майно
В С Т А Н О В И В:
Мале приватне підприємство „Ю.М.М.”, м. Рубіжне Луганської області (далі за текстом –МПП „Ю.М.М.”, позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до відповідача - Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області (далі за текстом –Рубіжанська міська рада, відповідач) про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (літнього майданчика та прибудови до кафе „Тебріз”, розташованого за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94-а), яка була прийнята до розгляду господарським судом Луганської області.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.11.08 до справи залучено другого відповідача –виконавчий комітет Рубіжанської міської ради Луганської області.
Рішенням господарського суду Луганської області від 23.12.08 по справі № 11/230пн у задоволенні позову позивачу було відмовлено. Дане судове рішення мотивовано ч. 5 ст. 367, ч. ч. 1-2 ст. 375 Цивільного кодексу України; ч. 4 ст. 17 Закону України „Про основи містобудування”; ч. 2 ст. 17, ч. 4 ст. 24 Закону України „Про планування і забудову територій”; п. п. 2-16 Порядку проведення експертизи містобудівної документації.
У своєму рішенні господарський суд уточнив назву позивача, оскільки позивач у позові вказав назву свого підприємства „Мале приватне підприємство „Ю.М.М.”, але згідно Свідоцтва про державну реєстрацію серії АОО № 332593, яке видане Державним реєстратором виконавчого комітету Рубіжанської міської ради Луганської області 25.01.00, реєстраційний запис № 1 390 120 0000 000233 (а. с. 8 т. І), правильною назвою підприємства є „Приватне підприємство „Ю.М.М.”.
Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, позивач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 06.01.09, якою просить повністю скасувати рішення господарського суду Луганської області по справі № 11/230пн від 23.12.08 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на підставі ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник вказує на те, що рішення господарського суду Луганської області від 23.12.08 є незаконним, виходячи з наступного:
- суд не прийняв до уваги пояснення позивача з того приводу, що позивач не заперечує проти того, що будівництво прибудови здійснено ним самочинно, за що позивач вже поніс відповідальність;
- суд не прийняв до уваги той факт, що всі зауваження на порушення з боку позивача були доведені до його відома лише після закінчення будівельних робіт і на момент зупинення будівельних робіт залишилося здійснити благоустрій прилеглої території;
- суд прийняв до уваги заперечення відповідачів з приводу порушення правил та норм, встановлених ДДБН 360-92, не зважаючи на лист узгодження;
- у рішенні господарського суду вказано, що самовільно збудовані обидва спірні об’єкти, але на будівництво літнього майданчика видано рішення про надання дозволу на будівництво літнього майданчика і будівництво здійснено з дозволу відповідачів.
Відзивом № 4 від 29.01.09 на апеляційну скаргу позивача Рубіжанська міська рада вважає апеляційну скаргу позивача безпідставною.
Відзивом № 3 від 29.01.09 на апеляційну скаргу позивача виконавчий комітет Рубіжанської міської ради вважає апеляційну скаргу позивача безпідставною.
Розпорядженням голови суду від 14.01.09 для розгляду вказаної вище апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Семендяєва І.В., судді –Баннова Т.М., Парамонова Т.Ф.
Луганський апеляційний господарський суд на підставі ст. 98 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 14.01.09 прийняв до провадження апеляційну скаргу позивача.
Розгляд апеляційної скарги позивача було призначено на 03.02.09. У зв’язку з неявкою у дане судове засідання повноважних представників першого та другого відповідачей, справу було відкладено на 24.02.09.
Постанова приймається 24.02.09
Відповідно до ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
За змістом ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Місцевим господарським судом зроблено висновок про те, що за позивачем ПП „Ю.М.М.” неможливо визнати право власності на самовільно збудоване нерухоме майно, оскільки самочинно збудовані об’єкти порушують права інших осіб (ДП „Рубіжанський ринок”).
Даний висновок не відповідає фактичним обставинам справи та діючому законодавству.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, згідно рішення виконавчого комітету Рубіжанської міської ради Луганської області від 17.06.96 № 436 за кооперативом „Гюлюстан” державним комунальним підприємством „Рубіжанське бюро технічної інвентаризації” (далі –ДКП „Рубіжанське БТІ”) 26.11.97 зареєстровано право власності на об’єкт нерухомого майна –одну одноповерхову будівлю, розташовану за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94-а, що підтверджується реєстраційним свідоцтвом (а. с. 15 т. І) та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3201464, виданим тим же БТІ 29.03.04 (а. с. 16 т. І).
У подальшому вищезазначений кооператив перереєстровано у приватне мале підприємство „Ю.М.М.” (а. с. 17 т. І) на підставі рішення виконавчого комітету Рубіжанської міськради від 25.01.00 № 23 „Про перереєстрацію кооперативу „Гюлюстан” у приватне мале підприємство „Ю.М.М.”.
07.06.05 виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради Луганської області прийнято рішення № 447 „Про надання дозволу приватному підприємству „Ю.М.М.” на проведення проектно-вишукувальних робіт під забудову прибудови до кафе „Тебріз” та благоустрій прилеглої території по вул. Визволителів, 94-а”, згідно якому названому підприємству надано дозвіл на здійснення проектно- вишукувальних робіт для будівництва прибудови до кафе „Тебріз” під торгові кіоски та павільйон, благоустрій прилеглої території по вул. Визволителів, 94-а на території ДП „Рубіжанський ринок” (п. 1); на відділ архітектури та містобудування покладено обов’язок видати замовнику архітектурно-планувальне завдання на проектування (п. 2); замовника зобов’язано надати узгоджену у встановленому порядку проектно-кошторисну документацію у відділ містобудування та архітектури для дозволу на будівництво (п. 3); це рішення виконавчого комітету є дійсним до 20.05.06 (п. 4) (а. с. 18 т. І).
29.07.05 5-ю сесією Рубіжанської міської ради четвертого скликання прийнято рішення б/н „Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності приватному малому підприємству „Ю.М.М.”, згідно якому вирішено продати у власність приватному малому підприємству „Ю.М.М.”, юридична адреса: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94-а, на затверджених у п. 2 цього рішення умовах договору купівлі-продажу земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності, земельну ділянку площею 0,0158 га, яка розташована за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94-а (п. 1) (а. с. 13 т. І).
На виконання цього рішення 13.01.06 між Територіальною громадою м. Рубіжне (продавець) та приватним підприємством „Ю.М.М.” (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0158 га, яка знаходиться за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94-а.
Цільове призначення земельної ділянки: для розташування об’єкту нерухомого майна (кафе та магазин).
На відчужуваній ділянці знаходиться об’єкт нерухомого майна, який належить покупцю на підставі реєстраційного свідоцтва, виданого на підставі рішення Рубіжанської міської ради № 436 від 17.06.96, дублікат якого виданий 18.03.04 ДКП „Рубіжанське БТІ” і зареєстрованого цим же підприємством 29.03.04 у книзі № 1, дод. стор. 161, номер запису 843, у електронному реєстрі реєстраційний номер 5274030.
Земельна ділянка була передана покупцю у постійне користування, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії І-ЛГ №000343, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею ЛГ №1290000066.
За умовами договору купівлі-продажу земельної ділянки право власності на придбану земельну ділянку виникає у покупця з моменту отримання зареєстрованого у встановленому законом порядку Державного акта, підставою для отримання якого є цей договір та документ про оплату.
Договір купівлі-продажу нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу Луганської області Білоус З.В. 13.01.06 року, за реєстром № 21 (а. с. 10-11 т. І), що підтверджується Витягом з Державного реєстру правочинів за № 2012221 від 14.01.06, виданим вищеназваним приватним нотаріусом (а. с. 12 т. І).
Виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради у квітні 2005 року прийнято рішення № 286 „Про надання МПП „Ю.М.М.” дозволу на будівництво літнього майданчика з навісом та реконструкцію будівлі кафе „Тебріз” на території Центрального ринку” (а. с. 54 т. І), на виконання якого позивачем були отримані наступні документи:
1. Технічні умови на реконструкцію кафе „Тебріз”, видані Рубіжанським міським відділом Головного управління МНС України у Луганській області 14.09.05 за № 13/39/716/45 (а. с. 23 т. І);
2. Експертний висновок Сектору з питань наглядово-профілактичної діяльності м. Рубіжне Рубіжанського МВ УМНСУ у Луганській області за № 30/39 від 10.01.07, в якому стверджується, що порушень вимог пожежної безпеки не виявлено (а. с. 20 т. І);
3. Висновок № 32 Рубіжанської міської санітарно-епідеміологічної станції від 29.06.06, згідно якому вищезгаданий проект реконструкції погоджено (а. с. 21 т. І);
4. Архітектурно-планувальне завдання для нового будівництва –прибудови до кафе під торговий павільйон та кіоски, розташовані за адресою: місто Рубіжне, вул. Визволителів, 94-а, затверджене начальником місцевого органу містобудування та архітектури Рубіжанської міської ради 10.06.05 (а. с. 25-31 т. І);
5. Експертний висновок 26-ї самостійної державної пожежної частини від 20.04.06 за № 230, згідно якому у проектно-кошторисній документації на будівництво літнього майданчика та навісом, який прилягає до кафе „Тебріз”, порушень вимог правил пожежної безпеки не виявлено (а. с. 56 т. І).
На замовлення позивача:
- товариством з обмеженою відповідальністю „Содружество” було розроблено Робочий проект „Прибудова під торгові кіоски та павільйон до кафе „Тебріз” (а. с. 32-43 т. І);
- інститутом хімічної технології та промислової екології ІХТПЕ було розроблено Ескізний проект „Реконструкція будівлі кафе „Тебріз” в районі Центрального ринку” (а. с. 44-53 т. І).
Позивач з метою будівництва вищезгаданих об’єктів придбав будівельні матеріали, які в подальшому використав для їх (об’єктів) будівництва (а. с. 61-67 т. І).
Місцевий господарський суд зазначив у своєму рішенні про те, що у зв’язку з тим, що відповідно до п. 2.4 ДБН В.2.2-9-99 „Громадські будівлі та споруди” ділянка для розміщення громадської будівлі або комплексу будівель та споруд повинна відповідати вимогам забезпечення їх оптимальної орієнтації та нормативної інсоляції приміщень будівель, влаштування зручних підходів, під’їздів та автостоянок, організації благоустрою з належним рівнем озеленення, - Відділ містобудування та архітектури виконкому Рубіжанської міськради у відповідь на звернення директора ПП „Ю.М.М.” від 03.04.07 повідомив йому про те, що згідно наданому проекту забудови торгових кіосків та павільйону об’єкти будівництва розташовані по межі земельної ділянки ДП „Рубіжанський ринок”, у зв’язку з чим ПП „Ю.М.М.” було рекомендовано укласти договір земельного сервітуту з ДП „Рубіжанський ринок”(а. с. 105, 109 т. І).
З метою спонукання Дочірнього підприємства „Рубіжанський ринок” до укладення договору сервітуту на земельну ділянку площею 32,0 кв. м, розташовану на території названого ринку за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94, - яка межує з земельною ділянкою площею 0,0158 га, що належить ПП „Ю.М.М.” на праві власності, позивач подав відповідний позов до господарського суду Луганської області.
Рішенням господарського суду Луганської області від 07.07.08, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 19.08.08, у задоволенні позову було відмовлено (а. с. 73-74, а. с. 75-77 т. І).
За клопотанням позивача по цій справі, Відділом земельних відносин та землевпорядкування Рубіжанської міської ради було призначено комісію для обміру земельної ділянки площею 0,0158 га, яка належить позивачу на праві власності, при цьому метою її створення було –виявити, чи порушено власником ділянки її межі (а. с. 112 т. І).
Згідно акту № б/н від 11.12.07 обстеження земельної ділянки по вул. Визволителів, 94-а міста Рубіжне під час контрольних обмірів ділянки було встановлено, що „її межі не порушені”, а тому комісія дійшла висновку, що „порушень земельного законодавства ПП „Ю.М.М.” не виявлено”(а. с. 113 т. І).
Однак виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради ПП „Ю.М.М.” було відмовлено у видачі дозволу на будівництво (вих. № 25-516 від 03.03.08; а. с. 114 т. І), з посиланням на те, що наданий ПП „Ю.М.М.” „проект прибудови та розмір земельної ділянки, яку” ініціатор звернення „займає, для майбутнього будівництва споруди розташовані по межі з земельною ділянкою ДП „Рубіжанський ринок”. Крім того, фасадна частина прибудови фактично закрита торговими кіосками, встановленими без погодження з планом-схемою ДП „Рубіжанський ринок”. Таким чином, земельна ділянка, на якій розташована прибудова, не відповідає вимогам ДБН В.2.2-9-99 та була збудована в порушення цих вимог”; до усунення цього порушення виконком не може видати дозвіл на будівництво”(а. с. 114 т. І).
Відповідачі у судовому засіданні суду першої інстанції заперечували проти позову, посилаючись на те, що:
„згідно наданому ПП „Ю.М.М.” до відділу містобудування та архітектури проекту прибудова взагалі розташована на межі земельної ділянки ДП „Рубіжанський ринок”, чим були порушені вимоги ДБН -360-92 „Містобудування, планування та забудова міських та сільських поселень”, згідно яких будівля повинна бути розташована на відстані не менше 1 метра від межі сусідньої земельної ділянки”;
„крім того, згідно генеральному плану наданого проекту (лист 2) фундамент прибудованої споруди розташований від підземного водоводу на відстані меншій від нормативної (ДДБН 360-92, додаток 8.1), відповідно до якого відстань від водоводу до фундаменту будівлі та споруди повинна складати 5 метрів”(а. с. 4-6 т. ІІ)”.
У рішенні, що оскаржується, місцевий господарський суд визнав наявність підстав вважати будівництво спірних об’єктів нерухомості самочинним.
Стаття 376 Цивільного кодексу України містить поняття самочинного будівництва. Так, у частині 1 цієї статті зазначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, встановлені судом першої інстанції порушення з боку позивача правил забудови та порядку надання дозволу на виконання будівельних робіт охоплюються поняттям „самочинне будівництво”, закріпленого ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України. Частина 3 вказаної статті закріплює широке коло можливостей для узаконення самочинно побудованих об’єктів. Необхідними умовами такого узаконення є: відведення для цієї мети в установленому порядку самочинному забудовнику земельної ділянки; відсутність заперечень з боку власника (користувача) земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.
Частиною 3 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що при вирішенні даного спору має домінуюче значення те, що позивач здійснив самочинне будівництво на земельній ділянці, яка належить йому на праві власності (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ № 155155 від 08.02.06).
Отже, позивач не порушував нічиє право власності на земельну ділянку, на якій знаходяться самочинно збудовані спірні об’єкти. Більш того, актом обстеження земельної ділянки по вул. Визволителів, 94-а від 11.12.07 встановлено, що позивач не порушив межі земельної ділянки, якою він володіє, і не порушив земельне законодавство.
Самочинне будівництво позивачем не призвело також до порушення прав як відповідачів, так і інших осіб, у даному випадку ДП „Рубіжанський ринок”. Останній вважає, що позивач користується частиною його земельної ділянки, так як до кафе „Тебріз” відвідувачі проходять та проїздять на велосипедах саме по земельній ділянці ДП „Рубіжанський ринок”. Щоб узаконити прохід та проїзд відвідувачів кафе „Тебріз”, позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до ДП „Рубіжанський ринок” про спонукання укласти договір сервітуту на земельну ділянку площею 32 кв. м у задоволенні якого рішенням господарського суду Луганської області від 07.07.08 у справі № 5/64пд було відмовлено повністю (а. с. 73-74 т. І). Підставою відмови у позові стало те, що позивач не надав суду належний примірник договору на земельну ділянку площею 24 кв. м (ДП „Рубіжанський ринок” Луганської обласної спілки споживчих товариств звертався до позивача у даній справі з проектом договору сервітуту на 24 кв. м), а також те, що до об’єкту позивача існують підходи, під’їзди та вільний доступ, що підтвердив ДП „Рубіжанський ринок”.
Отже, з огляду на вищенаведені підстави, необхідність встановлення земельного сервітуту відсутня і позивач самовільно не порушує інтереси відповідачів та третіх осіб.
Підсумовуючи викладене слід зазначити, що відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України існують всі підстави для визнання права власності на самочинно збудоване спірне нерухоме майно.
Фактичне зведення спірних споруд підтверджується наданим позивачем схематичними планами садибної дільниці № 94, 94-а з будовами по вул. Визволителів від 19.04.07, які існували на момент винесення рішення господарським судом Луганської області, але не були прийняті до уваги судом і не залучені до матеріалів справи, хоча позивачем, за його твердженням, надавались для огляду в ході розгляду справи у суді першої інстанції.
За оціночним актом № 1 на будівлю а1, яка розташована у будівельному кварталі № 117 по вул. Визволителів, 94-а, основна будівля та прибудівлі площею 17 та 33,4 кв.м мають фундамент і цоколь, інші конструктивні елементи, в тому числі стрічковий бетонний фундамент глибиною 50 см; загальна площа прибудівлі складає 50, 4 кв.м (літера а1 –17 кв.м., літера а2 –33,4 кв.м).
Таким чином, самочинно збудовані спірні об’єкти позивача є об’єктами нерухомості.
Суд апеляційної інстанції вважає за можливе, відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України, задовольнити позовні вимоги про визнання права власності на самочинно збудоване спірне нерухоме майно, оскільки інших, ніж зазначені у позові, прибудов позивач не здійснював. Прийняте місцевим господарським судом рішення підлягає скасуванню, оскільки висновок, викладений у рішенні місцевого господарського суду, не відповідає обставинам справи.
Позивач порушив правило забудівлі, що призвело до звернення до господарського суду Луганської області з даним позовом про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а тому, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на позивача у справі –Приватне підприємство „Ю.М.М.”, м. Рубіжне Луганської області судові витрати: за позовом - державне мито у сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., за апеляційною скаргою - витрати по сплаті державного мита у сумі 51 грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Ю.М.М.”, м. Рубіжне Луганської області б/н від 06.01.09 на рішення господарського суду Луганської області від 23.12.08 по справі № 11/230пн задовольнити.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 23.12.08 у справі № 11/230пн скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. Позов задовольнити.
5. Визнати право власності на самочинно збудоване нерухоме майно - літнього майданчика та прибудови до кафе „Тебріз”, розташованого за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94-а.
6. Покласти на позивача –Приватне підприємство „Ю.М.М.”, м. Рубіжне Луганської області судові витрати: за позовом - державне мито у сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., за апеляційною скаргою - витрати по сплаті державного мита у сумі 51 грн. 00 коп.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та надсилається сторонам у справі в п’ятиденний строк з дня її прийняття.
Головуючий суддя І.В. Семендяєва
Суддя Т.М. Баннова
Суддя Т.Ф. Парамонова