Справа № 761/35604/14-ц

Провадження №2/761/1620/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 лютого 2015 року м.Київ

Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Гриньковської Н.Ю.,

при секретарі Савенко О.І.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - Ліпська О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії» про повернення банківського вкладу, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2014 року до Шевченківського районного суду м.Києва звернулася представник позивача - ОСОБА_1 з позовною заявою, в якій поставлено питання про стягнення з відповідача на користь позивача депозитного вкладу у сумі 700000,00 доларів США.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 27.11.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено договір депозитного рахунку на загальну суму 700000,00 доларів США строком до 27.11.2016р., та процентною ставкою 7,1% річних. Натомість, коли позивач 07.11.2014р. звернулася до банківської установи з вимогою повернути вклад, отримала відмову з посиланням на постанову правління НБУ №540 від 29.08.2014р. якою видача вкладів в іноземній валюті через касу банку заборонено. Представник позивача зазначав, що обмеження у видачі готівкових коштів в іноземній валюті суперечить приписам Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та Конституції України, а, відтак, не може бути підставою для відмови у видачі депозитного вкладу.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні, з посиланням те, що при обслуговуванні клієнтів, банк керується вимогами чинного законодавства, в тому числі, нормативно-правовими актами НБУ. Так, постановами: №540 від 29.08.2014р., що діяла з 02.09.2014р. по 02.12.2014р. (тобто на час звернення позивача до банку за поверненням вкладу), та №758 від 01.12.2014р., яка діє з 03.12.2014р. по 03.03.2015р. (тобто чинна на дату розгляду справи), з метою забезпечення стабільності грошової одиниці України, захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків, сприяння стабільності банківської системи України, забезпечення розрахунків обмежено видачу банками готівкових коштів в іноземній валюті. Вказані постанови регулятором прийнято із урахуванням суспільно-політичного напруження, наявністю певних елементів ризику та невизначеності щодо подальшого розвитку ситуації, а економічним проблемами, пов'язаними з проведенням антитерористичної операції на території України, з метою недопущення використання фінансової системи України для відмивання грошей і фінансування тероризму та врегулювання ситуації на валютному ринку України. В свою чергу, відповідач, зобов'язаний виконувати директиви НБУ, які, в силу вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про національний банк України» є обов'язковими. На підставі зазначеного представник відповідача вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, а тому у задоволені позову слід відмовити.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, 22.11.2013р. між ОСОБА_3 та АТ Сбербанк Росії» було укладено договір №263/05/535754 про відкриття Депозитного Рахунку (вклад «Стабільний») в рамках Договору щодо банківського обслуговування №26203000810753/980/Р про відкриття та обслуговування Поточного (мультивалютного) Рахунку в рамках Договору щодо банківського обслуговування від 27.11.2013р., відповідно до умов якого позивач розмістила в банку вклад в розмірі 700000,00 доларів США на термін до 27.11.2016р. із сплатою 7,1% річних (а.с.11-12).

Виконання позивачем умов договору банківського вкладу підтверджується копією платіжного доручення в іноземній валюті №96694863 від 27.11.2013р. та квитанцією №96694797 від 27.11.2013р. (а.с.13-14).

07.11.2014р. позивач звернулася до банку із заявою про дострокове повернення вкладу (а.с.16).

Однак, відповідач листом від 27.11.2014р. №254/7/50-1 відмовив позивачеві у видачі суми вкладу в повному обсязі та у валюті вкладу (а.с.17).

Таким чином, відповідач умови договору банківського вкладу не виконує, вклад не повертає.

Відповідно до виписки по особовим рахункам від 27.11.2014р. на рахунку позивача в банку обліковується сума вкладу з нарахованими відсотками в загальному розмірі 748627,85 доларів США (а.с.15).

Так, положеннями п.9 постанови Правління НБУ «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютних ринків України» від 29.08.2014р. №540 встановлено, що уповноваженні банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах 15000,00грн. на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом НБУ.

Положеннями постанови Правління НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 01.12.2014р. №758 також встановлено, що уповноваженні банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах 15000,00 грн. на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом НБУ.

Разом з тим, ст.41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Також, ч.ч.1, 2, ст.319 та ч.2 ст.386 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з ч.2 ст.1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ч.1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Також, слід зазначити, що згідно вимог ч.3 ст.1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

При цьому, положеннями ст.1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Проте, представником відповідача не надано до суду жодних доказів, з яких би вбачалося, що фінансові операції щодо видачі належних позивачу коштів обмежені за рішенням суду або зупинені в порядку, визначеному ст.17 Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», як такі, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що, оскільки відповідач свої зобов'язання з повернення вкладу не виконав, вимоги позивача є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання представника відповідача на постанови Правління НБУ, у тому числі на постанови Правління НБУ «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютних ринків України» від 29.08.2014р. №540, та від 01.12.2014р. №758 як на підставу для неповернення належних позивачу грошових коштів, є безпідставними, оскільки в даному випадку правовідносини між сторонами, в першу чергу, регулюються положеннями ЦК України та двосторонніми договорами, укладеними між сторонами, а відмова в видачі коштів порушує права позивача, регламентовані, у тому числі, ст.41 Конституції України. Більш того, згідно вимог ч.2 ст.56 Закону України «Про Національний банк України» нормативно-правові акти НБУ, у тому числі постанови Правління НБУ, не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України.

Враховуючи наведене, на підставі ст.41 Конституції України ст.ст.319, 386, 525, 526, 612, 1058, 1060, 1074 ЦК України, ст.56 Закону України «Про Національний банк України» та керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 64, 88, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії» (Код ЄДРПОУ - 25959784) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) готівкою одноразовою операцією через касу належні їй кошти, у сумі 700000 (сімсот тисяч) доларів 00 центів США, розміщені згідно Договору №263/05/535754 від 27.11.2013 року про відкриття Депозитного рахунку (вклад «Стабільний») в рамках Договору щодо банківського обслуговування.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії» на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) судовий збір в сумі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасували, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя