ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року Справа № 916/2523/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Панової І.Ю.

суддів:Білошкап О.В.,

Запорощенка М.Д.- доповідач

розглянув касаційну скаргу Виробничої фірми "Судоремонт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 17.12.2014

та додаткову постановуОдеського апеляційного господарського суду від 23.12.2014

у справі№916/2523/14 господарського суду Одеської області

за позовомВиробничої фірми "Судоремонт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

доДержавного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів

проСтягнення 1 845 804,79грн.

за участю представників сторін:

від позивача:Веретенник О.М., директор,

від відповідача:не з'явився

від третьої особи:не з'явився

від ГПУ:Онуфрієнко М.В., посвідчення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.08.2014р. по справі №916/2523/14 (Петров В.С.) частково задоволено позов Виробничої фірми "Судоремонт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" про стягнення 1845804,79 грн., з відповідача на користь позивача стягнуто: основний борг у сумі 491607,98 грн., 3% річних у сумі 101944,06 грн., інфляційні втрати в сумі 460142,26 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 21073,83 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено з посиланням на те, що відповідачем порушено взяті на себе зобов'язання за договором №ВР029000 від 25.12.2001р. в частині повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги, при цьому, з огляду на пропуск строку позовної давності по вимогам за виставленими у 2001 році рахунками, про застосування якої заявлено відповідачем, суд першої інстанції вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 апеляційну скаргу задоволено. Рішення господарського суду Одеської області від 18.08.2014р. по справі №916/2523/14 скасовано. В задоволенні позову відмовлено.

Додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 стягнуто з Виробничої фірми "Судоремонт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 37 код ЄДРПОУ 30545563) до Спеціального фонду Державного бюджету України (ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ отримувача: 37607526, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, № рахунку: 31217206782002, код бюджетної класифікації 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України,050)", символ звітності 206, код ЄДРПОУ суду 26016990) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 18270 (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят) грн.

Не погодившись з постановою та Додатковою постановою апеляційного суду, Виробнича фірма "Судоремонт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових актів, з вимогою залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 18.08.2014 по справі №916/2523/14.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на те, що спірна заборгованість є проточною у розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому, на думку скаржника, не може вважатися такою, яка є погашеною. Також, на думку скаржника, визнанням відповідачем боргу в листі від 18.08.05р., та в подальшому листуванні і акті звірки від 01.10.2011 було перервано строк позовної давності для вимог по виставленим рахункам у період з серпня 2002 по 2007. Крім того, заявник вказує на те, що пропущення 30-денного строку подання заяви у справі про банкрутство та затвердження реєстру вимог кредиторів відповідно до вимог Закону про банкрутство не є юридичним фактом, який тягне за собою припинення зобов'язання. Більш того, скаржник вказує на те, що на даний час Державне підприємство "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" не перебуває в процесі банкрутство.

02.03.2015 до суду від відповідача Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги повністю.

Заслухавши пояснення скаржника та Генеральної прокуратури України, розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

25.12.2001р. між Чорноморсько-Азовським виробничо-експлуатаційним управлінням морських шляхів (замовник) та Виробничою фірмою „Судоремонт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (виконавець) укладено договір №ВР029000, відповідно до п. 1.1. якого відповідач як замовник доручає, а позивач як виконавець приймає на себе зобов'язання виконати судоремонтні роботи, роботи по переосвідченню та поставки аварійно-рятувального, протипожежного та іншого майна, знятого з суден замовника.

Згідно з п. 2.2 договору початком робіт по виконанню кожного конкретного замовлення вважається день подачі заявки від замовника.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що замовник здійснює оплату виконавцю за виконані роботи та поставку матеріальних цінностей відповідно виставлених рахунків на підставі актів виконаних робіт та товаротранспортних накладних.

Відповідно до п. 2.6 договору акти приймально-здавальні, акти виконаних робіт, товаротранспортні накладні є документами, що є підставою для здійснення розрахунків за виконані роботи та поставлену продукцію.

В п. 6.1 договору встановлено строк дії договору, а саме останній набирає чинності з дати його підписання та діє до 31 грудня 2003 року, після чого автоматично продовжується на кожен наступний рік, якщо ні одна зі сторін до 1 грудня кожного поточного року не заявить про свою відмову від даного договору.

У виконання вказаного договору позивачем були виконані роботи на суму 322314,53 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт.

Позивачем було поставлено товари і обладнання на суму 467802,19 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними на поставку товару на вказану суму. В свою чергу, у зв'язку з виконанням позивачем договору №ВР029000 від 25.12.2001р. ним були виставлені рахунки для оплати відповідачу на загальну суму 816899,89 грн.

Як встановлено судами, вказані рахунки були оплачені відповідачем частково в сумі 23326,20 грн., зокрема, 08.12.2003р. - було сплачено 1,00 грн., 22.01.2003р. - 4791,60 грн., 17.11.2003р. - 11000,00 грн., 18.09.2006р. - 0,20 грн., 16.06.2010р. - 1140,00 грн. по рахунку № 06-303/2 від 10.06.2010р., 16.06.2010р. - 410,40 грн. по рахунку № 06-303/2 від 10.06.2010р., 10.05.2011р. - 1294,20 грн. по рахунку № 01-013/2 від 24.01.2011р., 13.07.2011 р. - 1678,80 грн. по рахунку № 06-338/2 від 30.06.2011 р., 16.08.2011р. - 3000,00 грн. по рахунку № 08-476/3 від 16.08.2011р., що відображено в акті звірки станом на 01.10.2011 р.

Без сплати відповідачем залишені рахунки за період 2000-2007 рр. на загальну суму 793583,69 грн., що стало підставою звернення Виробничої фірми "Судоремонт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційного управління морських шляхів".

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.08.2014р. по справі №916/2523/14 (Петров В.С.) частково задоволено позов Виробничої фірми "Судоремонт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" про стягнення 1845804,79 грн., з відповідача на користь позивача стягнуто: основний борг у сумі 491607,98 грн., 3% річних у сумі 101944,06 грн., інфляційні втрати в сумі 460142,26 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 21073,83 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено з посиланням на те, що відповідачем порушено взяті на себе зобов'язання за договором №ВР029000 від 25.12.2001р. в частині повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги, при цьому, з огляду на пропуск строку позовної давності по вимогам за виставленими у 2001 році рахунками, про застосування якої заявлено відповідачем, суд першої інстанції вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що поважних причин пропущення строку позовної давності для заявлення вимог по оплаті рахунків за 2001 рік позивач не навів. Враховуючи приписи ст. 232 ГК України та ст.258 ЦК України, суд відмовив в задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача нарахованої пені в сумі 145225,82грн. Також, судом було здійснено перерахунок інфляційних збитків.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 апеляційну скаргу задоволено. Рішення господарського суду Одеської області від 18.08.2014р. по справі №916/2523/14 скасовано. В задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що з моменту порушення справи про банкрутство, боржник знаходиться в особливому правовому режимі і Закон про банкрутство має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних зі справами про банкрутство суб'єктів підприємницької діяльності. Посилаючись на ухвалу господарського суду Одеської області від 14.09.2011р. по справі №21-2/6-08-285 та приписи ч.2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", апеляційний суд дійшов висновку, що кредитор Виробнича фірма "Судоремонт" у формі ТОВ не мала права звертатися з позовом про виконання грошового зобов'язання до ДП "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів", так як відносно останнього була порушена процедура банкрутства, в рамках якої позивач мав змогу звернутися зі своїми вимогами про стягнення грошових коштів з ДП "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів".

Додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 стягнуто з Виробничої фірми "Судоремонт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 37 код ЄДРПОУ 30545563) до Спеціального фонду Державного бюджету України (ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ отримувача: 37607526, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, № рахунку: 31217206782002, код бюджетної класифікації 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України,050)", символ звітності 206, код ЄДРПОУ суду 26016990) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 18270 (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят) грн.

Додаткова постанова прийнята судом апеляційної інстанції на підставі приписів ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, оскільки при прийнятті постанови від 17.12.2014 не було вирішено питання про розподіл судових витрат відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанції передчасними з оглядом на наступне.

Особа стосовно якої порушено провадження у справі про банкрутство набуває спеціального статусу та всі спори, що виникають під час процедури банкрутства повинні розглядатися з врахуванням приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", при дослідженні обставин та стадії банкрутства.

В даному випадку, позивач, Виробнича фірма "Судоремонт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулася до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів про стягнення 1 845 804,79грн.- суми заборгованості та штрафних санкцій, що виникли з виконання договору №ВР029000 від 25.12.2001р.

У відзиві від 15.08.2014 на позов (т.2 а.с. 237-238), відповідач, Державне підприємство "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів, вказує суду про те, що відносно нього господарським судом Одеської області була порушена справа про банкрутство за №2/6-08-285 та ухвалою суду від 19.09.2011 у вказаній справі затверджено реєстр вимог кредиторів.

Проте, суд першої інстанції на заявлені відповідачем обставини уваги не звернув та належним чином не дослідив факт наявності справи про банкрутство відповідача у справі, стадію банкрутства, чи є позивач кредитором у справі та чи заявлялися ним спірні вимоги у справі про банкрутство.

В апеляційному провадженні відповідачем, також, заявлялося про порушення справи про банкрутство стосовно нього та наявність затвердженого реєстру вимог кредиторів. Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу (т. 3 а.с. 41-43) вказувалося на те, що на даний час відповідач знаходиться в стадії розпорядженням майном.

Судом апеляційної інстанції під час апеляційного провадження не було витребувано, досліджено жодного документу зі справи про банкрутство відповідача у підтвердження заявлених сторонами обставин та їм не була надана належна правова оцінка. Проте, в оскарженій постанові апеляційний суд, вказуючи на факти порушення провадження про банкрутство відповідача та затвердження реєстру кредиторів, вказує на доведеність обставин матеріалами справи ( т.3 а.с. 72).

В касаційній скарзі Виробнича фірма "Судоремонт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю вказує вже на припинення провадження у справі про банкрутство, без вказівки підстав припинення та документального підтвердження означених фактів.

Таким чином, враховуючи наведені недоліки під час розгляду даної справи судами попередніх інстанцій та необхідність дослідження, поряд з вирішенням даного спору, обставин щодо банкрутства відповідача , колегія суддів вважає висновки означених судів передчасними та зроблені з порушенням приписів ст.43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Колегія суддів також зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

До того ж, слід вказати, що відповідно до припису частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України доводи, викладені в апеляційній скарзі, не є обов'язковими для господарського суду апеляційної інстанції. Останній перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та касаційної скарги, апеляційним судом 23.12.2014 прийнято Додаткову постанову, якою стягнуто з Виробничої фірми "Судоремонт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 18270 (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят) грн. Дана Додаткова постанова є невід'ємною частиною Постанови Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2014, а від так, з врахуванням вищенаведеного, також підлягає скасуванню .

Зважаючи на викладене, рішення господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції не відповідають вимогам закону до судового рішення, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно з приписами п. 3 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, касаційна інстанція має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

Відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 18.08.2014р., постанова Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 та додаткова постанова Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 у справі №916/2523/14 прийняті з порушенням норм процесуального права та підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи, суду належить врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та заперечення сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Виробничої фірми "Судоремонт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2014, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 та Додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 у справі №916/2523/14 - скасувати.

Справу №916/2523/14 передати до господарського суду Одеської області на новий розгляд.

Головуючий суддя:І.Ю. Панова

Судді: О.В. Білошкап

М.Д. Запорощенко