ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року Справа № 904/5978/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Панової І.Ю.

суддів:Білошкап О.В.,

Запорощенка М.Д.- доповідач

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод №10"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2014

у справі№904/5978/14 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомЗакритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Орбіта"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод №10"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство "Золодар"

простягнення 1 314 767,03грн.

за участю представників сторін:

від позивача:Шевченко М.І., за довіреністю

від відповідача:Биковський М.Ю., за довіреністю

від третьої особи:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2014 року у справі № 904/5978/14 (суддя Соловйова А.Є.) в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Орбіта" в дохід Державного бюджету України 26 295,34 грн. судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Орбіта", м. Дніпропетровськ задоволено частково. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2014 року у справі № 904/5978/14 скасовано.

Позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод № 10" (49021, м. Дніпропетровськ, вул. Варварівська, буд. 28, код за ЄДРПОУ 31911401) на користь Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Орбіта" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, буд. 2, код за ЄДРПОУ 30540020) 1 000 000,00 грн. суми основного боргу, 108 794,15 грн. суми інфляційних втрат, 92 301,37 грн. 3 % річних.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою апеляційного суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод №10" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 у справі №904/5978/14, з вимогою рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2014 залишити в силі.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на те, що постанова прийнята апеляційним судом з неправильним застосуванням положень ч.1,2 ст.264 Цивільного кодексу України, з порушенням приписів ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач, Закрите акціонерне товариство "Науково-виробниче об'єднання "Орбіта", у відзиві на касаційну скаргу та представник позивача в судовому засіданні проти вимог та доводів скаржника заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 у справі №904/5978/14 залишити без змін.

В призначене судове засідання представник третьої особи не з'явився. Поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про час та дату судового засідання сторони були сповіщені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод № 10" (Сторона-1), Закритим акціонерним товариством "Науково-виробниче об'єднання "Орбіта" (Сторона-2) та Приватним підприємством "Золодар" (Поручитель) було укладено договір № 1502-3 про надання поворотної фінансової допомоги.

За умовами п.1.1 Договору Сторона-2 надає Стороні-1 поворотну фінансову допомогу, а Сторона-1 зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що Поручитель бере на себе зобов'язання перед Стороною-2 солідарно в повному обсязі відповідати за виконання Стороною-1 своїх зобов'язань перед Стороною-2 за даним договором, а саме: оплата поворотної фінансової допомоги в повному обсязі; сплата штрафної неустойки відповідно до пункту 4.2 даного Договору.

Згідно з пунктом 2.1 Договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 1 000 000,00 грн., без ПДВ в строк, що не перевищує 10 робочих днів з дати підписання даного Договору.

Умовами п.3.1 Договору визначено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою Сторони-2 або не пізніше 15.04.2011 року.

Відповідно до пункту 3.3 Договору у разі прострочення Стороною-1 своїх зобов'язань за цим Договором Сторона-2 має право на свій розсуд пред'явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя чи Сторони-1 або обом сторонам одночасно, повідомивши Поручителя про прострочення Стороною-1 своїх зобов'язань за даним Договором.

В разі неповернення фінансової допомоги в строк, встановлений даним Договором, Сторона-1 сплачує на користь Сторони-2 штрафну неустойку в розмірі 0,1 % від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення платежу (пункт 4.2).

Відповідно до платіжного доручення № 817 від 18.02.2011 року на виконання умов Договору позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 1 000 000,00 грн. (т. 2, а. с. 61).

01.08.2011 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 93 про негайне повернення коштів в розмірі 1 000 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2013 порушено провадження у справі № 904/5207/13 про банкрутство закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "ОРБІТА" та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Шистопала П.М.

11.08.2014 року Закрите акціонерне товариство "Науково-виробниче об'єднання "Орбіта" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод № 10" про стягнення 1 314 767,03 грн. за договором № 1502-3 про надання поворотної фінансової допомоги від 15.02.2011 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2014 року у справі № 904/5978/14 (суддя Соловйова А.Є.) в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Орбіта" в дохід Державного бюджету України 26 295,34 грн. судового збору.

Приймаючи означене рішення суд першої інстанції встановив, що відповідач мав повернути грошові кошти в розмірі 1000 000,00грн. до 15.04.2011 включно, але не повернув, в наслідок чого вимоги позивача визнані судом обґрунтованими, але застосовано строк позовної давності.

Під час апеляційного провадження було встановлено, що 15.04.2011 між ТОВ "Хлібозавод № 10", ЗАТ "НВО "Орбіта" та ПП "Золодар" було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 1502-3 про надання поворотної фінансової допомоги. За умовами зазначеної угоди поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою Сторони-2, або не пізніше 01.07.2011 року.

Листом № 241 від 22.10.2012 року відповідач визнав факт укладення Договору № 1502-3 від 15.02.2011 про надання поворотної фінансової допомоги та посилався на те, що заборгованість за зазначеним договором виникла у минулих власників ТОВ "Хлібозавод № 10", що на сьогоднішній день є власниками майнового поручителя - ПП "Золодар". Також, зазначеним листом відповідач повідомив позивача про те, що на підприємстві виникло дуже скрутне матеріальне становище і відсутня можливість оплатити заборгованість, що виникла за Договором № 1502-3 про надання поворотної фінансової допомоги .

Також, апеляційним судом встановлено, 12.11.2012 позивач звертався в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до ПП "Золодар" про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги за договором №1502-3 від 15.02.2011 року. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2012 року порушено провадження у справі № 9/5005/9781/2012.

30.01.2013 року у справі № 20/5005/11272/12 відмовлено ПП "Золодар" в задоволенні позову про припинення поруки перед ЗАТ "НВО "Орбіта", яка виникла на підставі договору № 1502-3 від 15.02.2011 року. 09.10.2013 року постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 20/5005/11272/12 рішення господарського суду від 30.01.2013 року скасовано, визнано припиненою поруку ПП "Золодар" перед ЗАТ "НВО "Орбіта", яка виникла на підставі договору № 1502-3 про надання зворотної фінансової допомоги від 15.02.2011 року, укладеного між ПП "Золодар", ЗАТ "НВО "Орбіта" та ТОВ "Хлібозавод № 10".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 9/5005/9781/2012 від 05.11.2013 року відмовлено в задоволенні позову ЗАТ "НВО "Орбіта" до ПП "Золодар" про стягнення 1 000 000,00 грн. за договором про надання поворотної фінансової допомоги.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Орбіта", м. Дніпропетровськ задоволено частково. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2014 року у справі № 904/5978/14 скасовано.

Позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод № 10" (49021, м. Дніпропетровськ, вул.Варварівська, буд. 28, код за ЄДРПОУ 31911401) на користь Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Орбіта" (49000, м. Дніпропетровськ, вул.Панікахи, буд. 2, код за ЄДРПОУ 30540020) 1 000 000,00 грн. суми основного боргу, 108 794,15 грн. суми інфляційних втрат, 92 301,37 грн. 3 % річних.

В решті позовних вимог відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується, зокрема на приписах ст. 264 Цивільного кодексу України та, встановлених в апеляційному провадженні, фактів переривання строку позовної давності. За висновками апеляційного суду ЗАТ "НВО "Орбіта" вживались заходи щодо стягнення з поручителя за Договором - ПП "Золодар" в судовому порядку заборгованості, що виникла в зв'язку із невиконанням ТОВ "Хлібозавод № 10" зобов'язань за Договором № 1502-3 про надання поворотної фінансової допомоги, що свідчить на те, що позивачем при зверненні до господарського суду з даною позовною заявою не було пропущено строку позовної давності.

Крім того, судом встановлено, що нарахування позивачем суми пені за період з 28.01.2014 року по 28.07.2014 року, з врахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України є необґрунтованим.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції передчасними з оглядом на наступне.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод №10" умови договору № 1502-3 про надання поворотної фінансової допомоги , щодо повернення наданої фінансової допомоги, не виконав, в наслідок чого утворилась заборгованості в сумі 1000000,00грн.

За приписами ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, окрім основної суми боргу, позивачем заявлено про стягнення 98 712,33 грн. 3 % річних та 132 000,00 грн. інфляційних втрат.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи встановлений факт наявності додаткової угоди до договору № 1502-3 про надання поворотної фінансової допомоги, якою встановлено строк повернення означених грошових коштів не пізніше 01.07.2011, здійснив власний перерахунок заявлених до стягнення сум. За висновками суду правомірним є нарахування за період прострочення з 02.07.2011 року по 28.07.2014 року 3 % річних в сумі 92 301,37 грн. та інфляційних втрат в сумі 108 794,15 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення сума пені у розмірі 84 054,79 грн., проте, суди попередніх інстанцій одностайно, враховуючи приписи п.6 ст.232 Господарського кодексу України, дійшли висновку про необґрунтованість нарахування позивачем суми пені за період з 28.01.2014 року по 28.07.2014 року.

Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За приписами ч.ч.2,3 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Норма ч.2 ст.264 ЦК України встановлює, що перебіг позовної давності переривається пред'явленням позову до однієї особи, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Позовна давність переривається не в будь-якому випадку пред'явлення позову, а лише в тому разі, коли особа, маючи право вимоги на час звернення з позовом, подає позов, предметом якого є не вся вимога, а лише її частина. При цьому, у ч.2 ст.264 ЦК України йдеться про дійсну вимогу, право на яку має особа на момент пред'явлення позову, а не про вимоги особи, право на які може виникнути у майбутньому.

За приписами ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.5 ст.267 ЦК України).

При цьому, колегія суддів враховує ту обставину, що при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Застосовуючи приписи ст.264 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції врахував надані під час апеляційного провадження копії листа № 241 від 22.10.2012 року, Додаткової угоди № 1 до Договору № 1502-3 від 15.04.2011, а також документів, що підтверджують звернення позивача до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПП "Золодар" про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги за договором №1502-3 від 15.02.2011 року.

Разом з тим, касаційна інстанція звертає увагу, що за ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд розглядає справу за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

При цьому, колегія суддів вважає необхідним вказати на те, що ст.92 Цивільного кодексу України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає висновки суду апеляційної інстанції передчасними оскільки:

По-перше, апеляційним судом не наведено підстав прийняття під час апеляційного провадження додаткових документів у справі, та не надано належної правової оцінки неможливості їх подання до суду першої інстанції;

По-друге, суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки обставинам встановленим під час розгляду справ №9/5005/9781/2012 та №20/5005/11272/12, та не встановив можливість їх врахування в розумінні приписів ст.294 Цивільного кодексу України;

По-третє, апеляційний суд не дослідив оригіналу Листа № 241 від 22.10.2012 року та не врахував доводів відповідача з приводу його походження та оригінальності підпису керівника відповідача.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Колегія суддів також зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам закону до судового рішення, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно з приписами п. 3 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, касаційна інстанція має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

Відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 прийнята з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи, суду належить врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та заперечення сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117,1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод №10" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 у справі №904/5978/14 скасувати.

Справу №904/5978/14 передати до Дніпропетровського апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Головуючий суддя: І.Ю. Панова

Судді: О.В. Білошкап

М.Д. Запорощенко