ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2015 р.Справа № 916/3445/14

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сидоренка М.В.

суддів Аленіна О.Ю., Жекова В.І.

при секретарі судового засідання Чеголя Є.О.

за участю представників сторін:

від товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Смік" - Магас А.І.

від товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "АРБЕР" - Мишко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "АРБЕР"

на рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2014 р.

у справі № 916/3445/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Смік"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "АРБЕР"

про стягнення,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.12.2014 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Погребна К.Ф., судді: Д'яченко Т.Г., Брагіна Я.В.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Смік" (далі також - Позивач, ТОВ "Паритет-Смік") до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "АРБЕР" (далі також - Відповідач, Скаржник, ТОВ "ТМ "АРБЕР") задоволено частково: стягнуто з Відповідача на користь Позивача 418344,55 грн. суборендної плати, 49425,48 грн. - пені, 8071,57 грн. - 3 % річних, 48270,15 грн. - інфляційних, 69597,65 грн. - штрафу, передбаченого п. 7.5 договору, та 11874,19 грн. - витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог - відмовлено.

Вказане рішення прийнято на підставі висновків місцевого господарського суду про те, що, оскільки положення укладеного між сторонами договору суборенди від 31 березня 2013 року не містять умов щодо обов'язку Відповідача сплачувати суборендну плату після одностороннього розірвання договору, яке, на думку суду, відбулося 11.08.2014 р., до моменту фактичного повернення майна, то стягненню підлягає заборгованість з суборендної плати саме у вищенаведеному розмірі. Також судом перевірено розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем вказаних вище сум пені, 3 % річних, інфляційних, штрафу та встановлено, що він (розрахунок) є вірним, а вимоги про стягнення - правомірними.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ "ТМ "АРБЕР" подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове, задовольнивши позовні вимоги частково - у сумі 215356,78 грн. Свої вимоги Скаржник обґрунтовує тим, що вказане рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, зокрема, Скаржник вказує, що господарським судом першої інстанції не надано відповідну оцінку тому факту, що фактично вищезгаданий договір припинив дію з 31.05.2014 р. саме з ініціативи Позивача.

ТОВ "Паритет-Смік" надало суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

24.02.2015 р. Скаржник надав суду апеляційної інстанції уточнення до апеляційної скарги, в якому просив вважати апеляційні вимоги ТОВ "ТМ "АРБЕР", викладені у вищезгаданій апеляційній скарзі, в наступній редакції:

"Змінити рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2014 р., яким позовні вимоги ТОВ "Паритет-Смік" задовольнити частково, стягнути з ТОВ "ТМ "АРБЕР" на користь ТОВ "Паритет-Смік" 229704,88 грн., в решті позовних вимог відмовити". До вказаного уточнення Відповідачем додано розрахунок визнаної ним заборгованості, з якого вбачається, що наведена сума є заборгованістю з орендної плати за вищезгаданим договором суборенди від 31.03.2013 р. за період - з лютого по травень 2014 року.

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 18.02.2015 р. Позивачем також надано суду апеляційної інстанції свій розрахунок заборгованості ТОВ "ТМ "АРБЕР" згідно якого, сума заборгованості з орендної плати за період з лютого по 18 серпня 2014 р. становить 418344,55 грн., пеня за період 21.08.2013-19.11.2014 складає 49425,48 грн., а 3 % річних - 8071,57 грн., штраф за період з серпня 2013 року по липень 2014 року становить 69 597,65 грн., інфляційні за період з вересня 2013 по жовтень 2014 року - 47859,60 грн.

У судових засіданнях представник Позивача просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, залишивши оскаржуване рішення без змін. Представник Скаржника просив задовольнити апеляційну скаргу з наданими уточненнями: змінити рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2014 р., позовні вимоги ТОВ "Паритет-Смік" задовольнити частково, стягнути з ТОВ "ТМ "АРБЕР" на користь ТОВ "Паритет-Смік" 229704,88 грн., в решті позовних вимог - відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін у даній справі, ознайомившись з доводами апеляційної скарги та уточнення до неї, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні та витребувані судом апеляційної інстанції докази, відповідність викладених у оскаржуваному судовому рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягаю частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а, згідно положень ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2013 р. між приватним акціонерним товариством „Компанія „Полакс" та фізичною особою-підприємцем Сударевою Валерією Валеріївною укладено договір оренди № 7, згідно умов якого за плату у тимчасове користування останній для розміщення офісу (магазин і склад) передано, зокрема, частину нежилих будівель за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Рішельєвська (Леніна), буд. 14, які в в цілому складаються із нежилих будівель, позначених літерами А, А1, А2, В, В1, Д, загальною площею 2303,7 кв. м. Об'єкт оренди належить орендодавцеві на підставі Свідоцтва про право власності на нежилі будівлі, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради від 26.12.2003 р. № 029167.

У пункті 4.1.18 вказаного договору орендодавець підтвердив, що орендар має право надавати об'єкт оренди у суборенду ТОВ "Паритет-Смік", при цьому додаткова згода від орендодавця не потрібна.

19.11.2012 р. між фізичною особою-підприємцем Сударевою Валерією Валеріївною та ТОВ "Паритет-Смік" укладено договір суборенди, відповідно до умов якого за плату у тимчасове користування (суборенда) для розміщення офісу (магазин і склад) ТОВ "Паритет-Смік" передано, зокрема частину вказаних вище нежилих будівель.

Пунктом 4.1.27 зазначеного договору передбачено, що суборендар має право уступати своє право користування об'єктом суборенди або його частиною лише за попередньою письмовою згодою орендаря. Дозволом, в даному випадку, вважаться лист з вказівкою на можливість уступки права користування конкретним суборендарям.

31 березня 2013 року між ТОВ "ПАРИТЕТ-СМІК" (Орендар) та ТОВ "Торгова мережа "АРБЕР" (Суборендар) укладено договір суборенди (далі також - Договір), за умовами якого Орендар передає Суборендарю за плату у тимчасове користування (суборенду) частину нежитлових приміщень (далі також - Об'єкт суборенди, Об'єкт, Приміщення) загальною 131,8 кв. м, що є частиною приміщення, яка перебуває у користуванні Орендаря на підставі договору оренди від 19.11.2012 р., укладеного між Орендарем та Сударевою В.В. (21/1000) частин нежилих будівель за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Рішельєвська (Леніна), буд. 14. Об'єкт суборенди належить на праві власності ПрАТ „Компанія „ПОЛАКС".

За умовами п. 1.2 Договору Об'єкт оренди буде використовуватись для розміщення магазину непродовольчих товарів під торговою маркою «Arber».

Положеннями п. 2.1 Договору передбачено, що передача Об'єкта суборенди Орендарем, прийняття його Суборендарем і повернення Об'єкта суборенди при припиненні або розірванні даного договору оформлюється актами прийому-передачі, підписаними сторонами.

31 березня 2013 року сторонами складено та підписано відповідний акт прийому-передачі Об'єкту суборенди.

Згідно п. 2.2 Договору після підписання сторонами даного Договору, під час підписання акта прийому-передачі Об'єкту суборенди, Орендар залишає в своєму віданні один комплект ключів від Об'єкту суборенди.

У відповідності до п. 3.1 Договору за користування Об'єктом суборенди Суборендар щомісячно зобов'язаний сплачувати суборендну плату на розрахунковий розрахунок Орендаря в національній валюті України - гривні, місячний розмір якої становить суму, що еквівалента 6000 доларів США за курсом НБУ на день оплати.

Плата за суборенду по даному договору сплачується щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим ( п. 3.7 Договору).

У пункті 3.5 Договору визначено, що суборендна плата не включає в себе комунальні платежі, а саме: оплату за спожиту воду, газ електроенергію, каналізацію та водостік. Ці платежі компенсуються Суборендарем власнику приміщення згідно умов договору про використання інфраструктурних мереж та компенсацію експлуатаційних витрат, який Суборендар зобов'язаний укласти окремо.

За умовами п. 3.9 Договору в разі виникнення не з вини Суборендаря ситуації, яка унеможливлює використання Об'єкту Суборенди за цільовим призначення, визначеним в п. 1.2 цього Договору, Суборендар не сплачує суборендну плату за відповідну кількість календарних днів, протягом яких не мав можливості використовувати приміщення. Факт виникнення вищезазначеної аварійної ситуації підтверджується довідкою відповідної комунальної служби, або складенням акту, який підписують представники Сторін цього Договору.

Пунктом 4.1.8 Договору передбачено право кожної сторони розірвати Договір в односторонньому порядку. У випадку дострокового розірвання даного договору сторона, яка ініціювала розірвання Договору, повинна письмово попередити іншу сторону про це за два місяці до розірвання, при цьому з моменту одержання стороною такого повідомлення вважається, що сторона, яка ініціювала таке розірвання, надіслала остаточне повідомлення про розірвання. Повідомлення надсилається на адресу, що зазначена в розділі 10 даного Договору. Повідомлення вважається одержаним датою, яка зазначена у повідомленні про вручення, що складається поштовою/кур'єрською службою. У разі неможливості вручення (відсутності Суборендаря або Орендаря за вказаною адресою, відмови від одержання тощо) датою одержання вважається дата складання поштовою/кур'єрською службою документа про неможливість вручення.

Згідно п. 4.1.11 Договору у випадку закінчення строку його дії або розірвання Суборендар зобов'язаний звільнити приміщення в семиденний строк, в іншому випадку усе майно, що буде залишене в Приміщенні після зазначеного в даному пункті строку буде вважатися сміттям та не підлягає поверненню Суборендарю.

Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що Договір діє до 14.01.2016 р.

Положеннями п. 5.3 Договору передбачено, що даний Договір може бути достроково розірваний за ініціативою Орендаря у випадку порушення Суборендарем своїх зобов'язань по сплаті суборендної плати та інших платежів по Договору. При умові наявності у Суборендаря заборгованості перед Орендарем по сплаті належних за даним Договором платежів понад 14 календарних днів, Орендар має право розірвати даний Договір. В такому випадку з моменту надсилання Орендарем повідомлення на адресу Суборендаря, визначеного розділом 10 даного Договору, такий Договір вважається розірваним з моменту одержання повідомлення про розірвання. Повідомлення надсилається на адресу, що зазначена в розділі 10 даного Договору. Повідомлення вважається одержаним датою, яка зазначена звідомленні про вручення, що складається поштовою/кур'єрською службою. У разі неможливості вручення (відсутності Суборендаря за вказаною адресою, відмови від одержання тощо) датою одержання вважається дата складання поштовою/кур'єрською службою документа про неможливість вручення.

За приписами п. 5.4 Договору у випадку його дострокового розірвання, як це визначено в п. п. 5.2, 5.3, сума „Забезпечувального платежу", встановленого п. 3.1.2 Договору зараховується в рахунок оплати суборендної плати за останній місяць суборенди, якщо така буде мати місце, а в разі неповної кількості днів роботи, підлягає поверненню на розрахунковий рахунок Суборендаря.

У пунктах 7.2. 7.4 Договору передбачено, що за прострочення виконання зобов'язань, передбачених п. 3.7 даного Договору, крім випадків, коли це виявилось результатом дій Орендаря, Суборендар виплачує Орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої до оплати суми, за кожен день прострочення; при порушенні Суборендарем своїх зобов'язань, передбачених пп. 3.1, 3.1.2, 3.7, 3.8 та п. 4.1.3 Договору, крім випадків, коли це виявилось результатом дій Орендаря, Суборендар виплачує Орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення від простроченої до оплати суми, за кожен день прострочення.

Відповідно до п. п. 7.5, 7.6 Договору за прострочення виконання зобов'язань, передбачених п. п. 3.7, 3.8 більш ніж на 6 днів, крім випадків, коли це виявилось результатом дій Орендар, Суборендар виплачує Орендарю штраф у розмірі 10 % (десяти відсотків) від суми орендної плати, визначеної п. 3.1 даного Договору, за кожний випадок такого прострочення; у разі розірвання даного Договору у порядку, передбаченому п. 5.3 Договору, Суборендар повинен сплатити пеню і штраф, вказані в п. п. 7.4 та 7.5 за відповідну кількість днів прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини суборенди вказаних приміщень раніше регулювались аналогічним договором суборенди від 01.04.2012 р., згідно з умовами пункту 5.1 якого строк його (договору) дії визначений до 31.03.2013 р., а при належному виконанні Суборендарем своїх зобов'язань по даному договору Суборендар має першочергове право на продовження строку дії даного Договору або його переукладення.

Як свідчать матеріали справи, в порушення вимог Договору ТОВ "ТМ "АРБЕР" суборендна плата сплачувалась несвоєчасно та не у повному обсязі.

Впродовж дії Договору Позивачем неодноразово надсилались Відповідачу попередження про розірвання Договору в разі непогашення заборгованості з суборендної плати, а саме: листи від 07.03.2014 р., від 18.03.2014 р., від 27.05.2014 р. та 29.05.2014 р. Але в наступному сторони погоджувались, що Договір не є розірваним і продовжували його виконувати.

Так, листом від 27.05.2014 р. № 27/05/14-04 Позивач повідомив Відповідача про те, що у разі непогашення частини простроченої заборгованості згідно гарантійного листа у розмірі 66407 грн. до 29.05.2014 р., він (Відповідач) повинний звільнити та повернути Приміщення представнику Орендаря 30.05.2014 р. у зв'язку з розірванням Договору відповідно до п. 5.3 Договору. Даний лист направлено на адресу ТОВ "ТМ "АРБЕР", визначену розділом 10 Договору (65026, м. Одеса, вул. Грецька, буд. 31), та отримано останнім 02.06.2014 р., про що свідчить відповідне поштове повідомлення.

Також листом від 29.05.2014р.№ 29/05/14-01 Позивач знов повідомив Відповідача про розірвання Договору та просив звільнити Приміщення та повернути його з суборенди представнику Орендаря 30.05.2014 р.

04.07.2014 р. за № 4/07/14-01 ТОВ "ПАРИТЕТ-СМІК" на адресу ТОВ "ТМ "АРБЕР", визначену розділом 10 Договору, що вбачається з поштової квитанції з описом вкладення та з відміткою поштової організації про прийняття поштового відправлення до пересилання від 07.07.2014 р., знов було надіслано повідомлення про розірвання договору суборенди та необхідність звільнення суборендованого приміщення. Як свідчить поштова квитанція та копія конверту, вказане повідомлення не було отримано Відповідачем та було повернуто Позивачу без вручення 11.08.2014 р. з відміткою поштової організації „за закінченням терміну зберігання".

Разом з тим, на адресу Орендаря Суборендарем було направлено лист від 13.08.2014 р. № 175, в якому зазначено, що 30 травня 2014 року в приміщенні магазину «Аrbеr» представником Позивача була здійснена спроба заміни замків, а потім припинена подача електроенергії, внаслідок чого ТОВ „ТМ „Арбер" не мала змоги користуватися Приміщенням за його призначенням відповідно до умов Договору. Таким чином, з 30.05.2014 р., магазин не працював у зв'язку з відсутністю освітлення, знеструмленням електроприладів (касовий апарат, модем, комп'ютер), нефункціонуванням охоронної сигналізації. Отже, як вважає Суборендар, строкове платне користування Об'єктом суборенди було припинено з 30 травня 2014 року, у зв'язку з чим відповідно до ч. 6. ст. 762 Цивільного кодексу України нарахування суборендної плати припиняється саме з цієї дати через неможливість у повному обсязі користування Приміщенням із-за обставин, за які Відповідач не відповідає. При цьому, Суборендар нагадав про обов'язок ТОВ „Паритет-СМІК", як наймодавця, прийняти нежитлове приміщення з його користування та підписати відповідний акт прийому-передачі.

Наведені вище, встановлені судовою колегією обставини повністю підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями акту щодо знеструмлення орендованого приміщення від 30.05.2014 р., складеного представниками Відповідача, листа власника суборендованого майна - ПрАТ „Компанія „ПОЛАКС" про дострокове припинення електропостачання, яке здійснене власником Приміщення на підставі укладеного з ТОВ "ТМ "АРБЕР" договору про використання інфраструктурних мереж та компенсацію експлуатаційних витрат від 01.04.2014 р., а також копією довідки ТОВ „Позавідомча охорона" від 15.09.2014 р. № 6/49 про надання Відповідачу додаткових послуг з цілодобової охорони у вигляді мобільного терміналу (кнопки термінового виклику) у період з 24.06.2014 р. по 31.07.2014 р. у зв'язку з припиненням електропостачання на охоронний прилад, розташований у приміщенні за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 14.

У зв'язку з несплатою Відповідачем заборгованості з орендної плати за Договором, Позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом, а також в подальшому із заявою про збільшення позовних вимог з проханням стягнути з Відповідача 717014,45 грн. орендної плати за період з лютого 2014 р. по 19.11.2014 р.; 49425,48 грн. пені за період з 21.08.2013 р. по 19.11.2014 р. (за прострочення сплати орендної плати, нарахованої по липень 2014 р.); 8071,57 грн. 3 % річних за період з 21.08.2013 р. по 19.11.2014 р. (за прострочення сплати орендної плати, нарахованої по липень 2014 р.); 48270,15 грн. інфляційні за період з вересня 2013 р. по жовтень 2014 р. (за прострочення сплати орендної плати, нарахованої по липень 2014 р.); 69597,65 грн. штраф 10 %, який складає суму штрафів за кожним випадком прострочення сплати орендних платежів за період з серпня 2013 р. по липень 2014 р.; 567720 грн. штраф за неповернення приміщення після розірвання договору оренди за період з 19.08.2014 р. по 18.11.2014 р. Крім того, Позивач просив суд відшкодувати понесені ним витрати у сумі 6354,92 грн., пов'язані з явкою його представників у судові засідання (витрати на бензин для відрядження з Києва до м. Одеси) та сплачений ним судовий збір у розмірі 29201,99 грн.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

За приписами ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору (п. 2 ст. 795 ЦК України).

Частиною 2 статті 785 ЦК України встановлено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За приписами п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено, що коли у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Розглянувши спір по суті, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 418344,55 грн. суборендної плати, 49425,48 грн. - пені, 8071,57 грн. - 3 % річних, 48270,15 грн. - інфляційних, 69597,65 грн. - штрафу, передбаченого п. 7.5 договору, та 11874,19 грн. - витрат по сплаті судового збору, у зв'язку з чим задовольнив позов частково, а в решті позовних вимог відмовив.

Судова колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, судом було встановлено факт неналежного виконання ТОВ "ТМ "АРБЕР" прийнятих на себе зобов'язань за умовами договорів суборенди від 01.04.2012 р. (в частині своєчасності внесення платежу за суборенду за березень 2013 р. та від 31 березня 2013 року (в решті предмету спору).

Між тим, дослідивши обставини спору та позовні вимоги про стягнення заборгованості по суборендній платі саме з лютого 2014 р. по 19.11.2014 р. в сумі 717014,45 грн., суд дійшов висновку щодо необхідності часткового задоволення таких вимог, з огляду на наступне.

Так, як вище згадувалось, повідомлення від 04.07.2014 р. № 4/07/14-01 про розірвання Договору суборенди та необхідність звільнення суборендованого приміщення було надіслано ТОВ "ПАРИТЕТ-СМІК" на адресу ТОВ "ТМ "АРБЕР", визначену розділом 10 Договору, пор що свідчить відповідна поштова квитанція з описом вкладення. Згідно поштової квитанції та копії конверту, вказане повідомлення не було отримано Відповідачем та було повернуто Позивачу без вручення 11.08.2014 р. з відміткою поштової організації „за закінченням терміну зберігання". За таких обставин та враховуючи положення Договору, суд дійшов висновку, що Договір було розірвано саме з 11.08.2014 р. При цьому, суд зазначив, що, як вбачається з п. 4.1.11 договору у випадку закінчення строку дії договору або його розірвання Суборендар зобов'язаний звільнити приміщення в семиденний строк. Тобто, з цього слідує, що після моменту розірвання договору (11.08.2014 р.) відповідач міг користуватись суборендованим майном на законних підставах ще 7 днів, тобто до 18.08.2014 р. Враховуючи наведене, господарський суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги ТОВ "ПАРИТЕТ-СМІК" про стягнення заборгованості по суборендній платі в сумі 717014,45 грн. частково, стягнувши з Відповідача 420851,03 грн. заборгованості, що існувала у останнього перед Позивачем по суборендній платі станом на 18.08.2014 р. (момент розірвання договору 11.08.2014 р. та 7 днів передбачених договором на повернення суборендованого майна).

Судова колегія погоджується з таким висновком місцевого господарського суду щодо визначення дати розірвання Договору. Відсутній щодо зазначеної обставини і спір між сторонами.

Між тим, судова колегія, на відміну від місцевого господарського суду, приймає до уваги підтверджені матеріалами справи посилання Відповідача на неможливість використання суборендованого майна у зв'язку із знеструмленням електроприладів за визначеним у Договорі цільовим призначенням, починаючи саме з 30.05.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи та згадувалось вище, 30 травня 2014 року в приміщенні магазину „Аrbеr" представником Позивача була здійснена спроба заміни замків, а потім припинена подача електроенергії, що підтверджується складеним співробітниками названого магазину актом від 30.05.2014 р., листом власника суборендованого майна - ПрАТ „Компанія „ПОЛАКС" від 05.06.2014 р. № 18 про дострокове припинення електропостачання, довідкою ТОВ „Позавідомча охорона" від 15.09.2014 р. № 6/49 про надання Відповідачу додаткових послуг з цілодобової охорони у зв'язку з припиненням електропостачання на охоронний прилад, розташований у приміщенні за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 14.

При цьому, колегія судів зауважує, що у згаданому листі власник Об'єкту - ПрАТ „Компанія „ПОЛАКС" зазначило, що припинення ним подачі електроенергії викликано саме проханням Позивача, викладеного у листі № 30/05/14-02. Своє прохання у цьому листі ТОВ "ПАРИТЕТ-СМІК" обґрунтовує припиненням дії договору суборенди. Також, у даному листі власник Приміщення вказує на те, що Позивач вже повідомляв його листом № 29/05/14-01 щодо прийняття рішення про розірвання Договору з Суборендарем з 30.05.2014 р. через порушення останнім умов цього Договору.

З вищевикладеного витікає, що ТОВ "ПАРИТЕТ-СМІК", не здійснивши передбачених умовами Договору дій щодо його розірвання (сторони згодні, що Договір розірваний саме з 11.08.2014 р.), в односторонньому порядку змінив договірні умови, які регламентують такий порядок розірвання цього Договору, та безпідставно направив зазначений вище лист власнику Об'єкта суборенди, яким фактично ввів в оману останнього про розірвання Договору з Відповідачем саме з 30.05.2014 р. Саме ця обставина стала підставою для Власника щодо безпідставного знеструмлення орендованого Відповідачем приміщення 30.05.2014 р. Більш того, Позивач також вжив заходів і щодо фізичного перешкоджання ТОВ "ТМ "АРБЕР" користуватись об'єктом оренди, спробувавши замінити замки у магазині саме в цей день.

Таким чином, на підставі наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Відповідач не міг користуватись орендованим приміщенням, як про це сторони домовились згідно Договору, саме з вини Позивача.

Відповідно приписів ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Як свідчать матеріали справи, Суборендар не міг використовувати Приміщення через обставини, за які він не відповідає, оскільки знеструмлення Об'єкту суборенди призвело до того, що магазин не працював у зв'язку з відсутністю освітлення, знеструмленням електроприладів (касовий апарат, модем, комп'ютер), нефункціонуванням охоронної сигналізації, і ця обставина викликана діями власника майна саме на прохання Позивача, яким останній безпідставно вказав власнику, що Договір вже є розірваним з 30.05.2014 р.

Також судова колегія звертає увагу на те, що згідно положення п. 2.2 Договору Орендар залишає в своєму віданні один комплект ключів від Об'єкту суборенди. Отже, вважаючи Договір розірваним, Позивач міг скористатись власним комплектом ключів через сім днів відповідно до умов п. 4.1.11 Договору, натомість він спробував замінити замки в магазині. Тобто, ТОВ "ПАРИТЕТ-СМІК" намагався всіляко перешкоджати використанню Приміщення за цільовим призначенням після 30.05.2914 р.

За таких обставин, за Відповідачем рахується заборгованість по суборендній платі з лютого 2014 р. по травень включно в сумі 229704,88 грн. Факт наявності цієї заборгованості підтверджується рахунками на сплату заборгованості, а також наданими сторонами судам першої та апеляційної інстанції розрахунками за вказаний період. Така заборгованість по суборендній платі визнається і Відповідачем.

Посилання Позивача на те, що нарахування орендної плати після фактичного розірвання Договору суборенди обґрунтовується положенням ч. 2 ст. 795 ЦК України, згідно якої повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору, з цього моменту договір найму припиняється, та позицією Верховного Суду України, що була викладена у постанові від 20.11.2012 р. у справі № 12/75-2167-33/75-4/180, щодо припинення правовідносин найму з моменту повернення майна та правомірності стягнення суми орендної плати до моменту повернення майна, не приймаються судовою колегією до уваги з огляду на наступне.

Як вбачається з тексту даної постанови Верховного Суду України, положеннями договору оренди, яким надавалась оцінка названим судом, передбачався обов'язок орендаря сплачувати орендну плату до моменту повернення майна орендодавцю, у зв'язку з чим суд, застосувавши системний аналіз положень договору оренди, положень ст. 629 Цивільного Кодексу України (щодо обов'язковості положень договору для виконання сторонами), положень ч. 2 ст. 795 ЦК України (щодо припинення правовідносин найму з моменту повернення майна) зробив висновок щодо правомірності стягнення з орендаря орендної плати після розірвання договору саме до моменту повернення орендованого майна.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами у даній справі, умови укладеного між сторонами Договору суборенди від 31 березня 2013 року не містять положень щодо обов'язку Відповідача сплачувати суборендну плату після одностороннього розірвання договору до моменту фактичного повернення майна.

Вказане питання у договорі було врегульовано п. 5.4, відповідно до якого у випадку дострокового розірвання договору, як це визначено у п. п. 5.2, 5.3 договору, сума забезпечувального платежу (який Суборендар повинен був внести у розмірі місячної суборендної плати відповідно до п. 3.1.1 договору), зараховується в рахунок оплати суборендної плати за останній місяць суборенди або відповідну кількість днів в разі неповного календарного місяця; невикористана частина забезпечувального платежу, якщо таке буде мати місце в разі неповної кількості днів роботи, підлягає поверненню на розрахунковий рахунок Суборендаря.

Крім того, судова колегія приймає до уваги, що згідно п. 4.1.11 Договору у випадку закінчення строку його дії або розірвання Суборендар зобов'язаний звільнити приміщення в семиденний строк, в іншому випадку усе майно, що буде залишене в Приміщенні після зазначеного в даному пункті строку буде вважатися сміттям та не підлягає поверненню Суборендарю. Тобто, фактично сторони домовились про право Позивача, з врахуванням умови, за якою в нього зберігаються ключі від орендованого приміщення, після семи днів увійти в зазначене приміщення і користуватись ним на свій розсуд.

Враховуючи предмет даного спору щодо стягнення заборгованості саме за період до розірвання Договору, а також обставини справи, судова колегія не приймає до уваги і не надає ніякої правової оцінки питанню своєчасності повернення об'єкту суборенди (ч. 2 ст. 785 ЦК України), оскільки додаткова вимога Позивача була вірно розцінена судом першої інстанції як така, що заявлена поза обсягом його процесуальних прав під час розгляду справи, що визначені ст. 22 ГПК України.

Також судова колегія відмічає, що у своїй позовній заяві від 20.08.2014 р. (до господарського суду Одеської області надійшла 27.08.2014 р.) ТОВ "ПАРИТЕТ-СМІК" зазначає, що станом на 20.08.2014 р. Відповідач так і на повернув Позивачу Приміщення з оренди, однак при цьому чомусь не просить у позовній заяві витребувати це майно тощо.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вище згадувалось, у відповідності до п. п. 7.2, 7.5 Договорів за прострочення виконання зобов'язань, передбачених п. 3.7 договору, крім випадків, коли це виявилось результатом дій Орендаря, Суборендар виплачує Орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої оплати суми, за кожен день прострочення; за прострочення виконання зобов'язань, передбачених п. п. 3.7, 3.8 договору, більш ніж на 6 днів, крім випадків, коли це виявилось результатом дій Орендаря, Суборендар виплачує Орендарю штраф у розмірі 10 % від суми суборендної плати, визначеної у п. 3.1 договору за кожний випадок такого прострочення.

Місцевий господарський суд перевірив розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем 49425,48 грн. пені, 8071,57 грн. 3% річних, 48270,15 грн. інфляційних, 69597,65 грн. штрафу, передбаченого п. 7.5 Договору, та дійшов висновку про те, що такий розрахунок є вірним, а вимоги про їх стягнення правомірними.

Судова колегія не погоджується з таким висновком з врахуванням встановлених апеляційною інстанцією обставин щодо порушення Позивачем умов договору, про які наведено раніше в цій постанові.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції здійснив власний розрахунок, згідно якого стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягають сплаті наступні суми: 9430,1 - пеня (за період з 21 серпня 2013 р. по травень 2014 р.), 1744,72 грн. - 3% річних за період з серпня 2013 р. по січень 2014 р. та 1472,63 грн. - 3% річних за період з лютого по травень 2014 р., 1861,22 грн. інфляційних витрат за період з вересня 2013 р. по січень 2014 р. та 23429,89 грн. інфляційних витрат за період з лютого по травень 2014 р., 55245,29 грн. - штраф, передбачений п. 7.5 Договору (за період з серпня 2013 р. по травень 2014 р.)

При цьому, колегія суддів повністю погоджується з відхиленням судом першої інстанції доводів представника ТОВ "ТМ "АРБЕР" щодо неправомірності одночасного стягнення штрафу та пені за неналежне виконання зобов'язання стороною, з огляду на наступне.

У п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що застосування такого виду неустойки як штраф до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно п. 2 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, відповідно до позиції Верховного суду України, викладеної у постанові від 27 квітня 2012 року, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (див. також постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанову Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі N 06/5026/1052/2011).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 № 42/252, від 09.04.2012 № 20/246-08.

Отже, з Відповідача слід стягнути як пеню, так і штраф за несвоєчасне виконання ним свого грошового зобов'язання за Договором.

При цьому, судова колегія зазначає, що положеннями ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено право суду зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, суд апеляційної інстанції врахував те, що господарські правовідносини між Позивачем та Відповідачем носять тривалий характер, прострочення останнього по розрахункам з ТОВ "ПАРИТЕТ-СМІК" виникла через фінансові труднощі та економічну кризу, та оскільки, на думку суду, штрафні санкції - це фінансові санкції, спрямовані на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, апеляційний господарський суд вирішив за доцільне зменшити розмір неустойки (пені та штрафу), яку слід стягнути з Відповідача, стягнувши з останнього на користь Позивача неустойку (9430,1 - пеня + 55245,29 грн. - штраф = 64675,39 грн.) в розмірі 30 000,00 грн.

Також, на підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України з Позивача слід стягнути на користь Відповідача судовий збір, відповідно розміру фактично задоволених позовних вимог у справі.

Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції Позивачем було подано заяву про відшкодування понесених ним витрат у сумі 6354,92 грн., пов'язаних з явкою представників ТОВ "ПАРИТЕТ-СМІК" у судові засідання (витрати на бензин для відрядження з Києва до м. Одеси).

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що залучені до матеріалів справи подорожні листи службового легкового автомобіля КІА Черато, виписані на ім'я водія Зорій В.В., акти звірки товарів/наданих послуг на АЗС не можуть вказувати на те, що ТОВ "ПАРИТЕТ-СМІК" були понесені витрати саме у сумі 6354,92 грн. та що такі витрати пов'язані з розглядом даної справи, тому судом обґрунтовано відмовлено у стягненні на користь Позивача наведених витрат.

Відтак, дослідивши наведені вище положення чинного законодавства та наявні у матеріалах справи докази, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасувавши оскаржуване рішення частково.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2014 р. скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ "Торгова мережа "АРБЕР" на користь ТОВ "Паритет-Смік" 229704,88 грн. суборендної плати, 30000 штрафу та пені, 4105,10 грн. - 3 % річних, 21876,53 інфляційних витрат, 5713,73 грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог - відмовити».

Зобов'язати господарський суд Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова підписана 05.03.2015 р.

Головуючий суддя М.В. Сидоренко

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя В.І. Жеков