УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2015 р. Справа № 876/489/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В., Пліша М.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 16 грудня 2014 року у справі №157/1759/14-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про визнання дій протиправними і зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії, -
В С Т А Н О В И В:
11.12.2014р. ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області (далі - Управління), просила визнати протиправними дії Управління щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком згідно ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період в межах строку позовної давності по 02 серпня 2014 року включно; зобов'язати Управління нарахувати позивачці підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком згідно ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період в межах строку позовної давності по 02 серпня 2014 року включно з урахуванням фактично виплачених коштів; стягнути з Управління на користь позивача нараховані але не виплачені підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком згідно ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період в межах строку позовної давності по 02 серпня 2014 року включно з урахуванням фактично виплачених коштів; постанову суду звернути до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.
Постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 16.12.2014р., прийнятою в порядку скороченого провадження, позов задоволено частково: визнано дії Управління щодо невиплати ОСОБА_1 як особі, віднесеній до категорії 3, непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком згідно ст.ст.39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 08 червня по 02 серпня 2014 року, протиправними; зобов'язано Управління провести нарахування та виплату ОСОБА_1, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбаченого ч.1 та ч.2 ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 08 червня по 02 серпня 2014 року включно з врахуванням ст.8 Закону України «Про державний бюджет на 2014 рік» і виплачених сум, та як особі, яка віднесена до категорії 3 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком передбаченої ч.2 ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за вказаний період із врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум; у задоволенні решти вимог відмовлено за безпідставністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 16.12.2014р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що розміри додаткової пенсії, підвищення до пенсії й компенсації в разі втрати годувальника в залежності від розміру мінімальної заробітної плати й мінімальної пенсії за віком визначено Постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011р. «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої призначена і виплачується пенсія позивачці. Крім того, Управління не є власником або розпорядником коштів Державного бюджету України, а тому не може здійснити заявлені позивачем вимоги. Враховуючи вказане, позивачці призначена і виплачується пенсія відповідно до Постанови №1210, у вірному розмірі.
Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні як непрацюючий пенсіонер та отримує пенсію за віком. Відповідно до Посвідчення Серії НОМЕР_1 від 01.04.1994р. позивачка належить до 3 категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.6).
Пенсійні виплати ОСОБА_1 як особі, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи, Управлінням нараховано у розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23 листопада 2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Протиправна бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку та виплати додаткової пенсії та підвищення до пенсії стала підставою звернення до суду за захистом порушених прав.
Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. №796-XII (далі - Закон № 796-XII) в редакції, що діяла на момент звернення до суду.
Відповідно до положень ст.14 Закону № 796-XII до 3 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи віднесено громадян, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Згідно з п.3 ч.2 ст.2 Закону № 796-XII зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорта ОСОБА_1 зареєстрована в с.Раків Ліс, Камінь-Каширський район, Волинська область з 07.05.1976р.
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991р. №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи».
Відповідно до затвердженого вказаною Постановою №106 Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи с.Раків Ліс, Камінь-Каширського району, Волинської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Положеннями ч.1 та ч.2 ст.39 Закону № 796-XII встановлено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати.
Згідно з ч.2 ст.51 Закону № 796-XII особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Як вбачається з матеріалів справи, розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення виплачувалась позивачці у розмірах встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Постановою Кабінету Міністрів України №1210 встановлено розрахункові величини, з яких проводиться розрахунок пенсій, проте такі не відповідають розрахунковим величинам, визначеним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Пунктом 13 Постанови Кабінету Міністрів України №1210 встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, що належать до категорії 3 виплачується у розмірі - 113,88 гривні.
Відповідно до п.15 цієї Постанови підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, передбачене статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснюється в таких розмірах: тим, що проживають у зоні гарантованого добровільного відселення - 10,50 гривні.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що при визначенні розміру підвищення до пенсії та додаткової пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст.39 та ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Також колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що Управлінням не враховано, що Кабінету Міністрів України надавалось право встановлювати порядок та розмір пенсійних виплат, передбачених ст. 39, 51 Закону України №796-XII протягом 2011-2013 років, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України, відповідно до положень Законів України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010р. № 2857-VI, «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011р. № 4282-VI, «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012р. № 5515-VI відповідно. Рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року таку законодавчу практику визнано такою, що відповідає Конституції України.
Однак, Законом України «Про Державний бюджет на 2014 рік» від 16.01.2014р. №719-VII такої норми не передбачено.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014р. № 1622-VII Прикінцеві положення Закону України №719-VII доповнено п.67 яким встановлено, зокрема, що норми і положення статей 39 та 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік. Вказаний Закон України набирав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 03.08.2014р.
Таким чином, в період з 01.01.2014р. по 02.08.2014р. при нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії та додаткової пенсії у відповідності до ст.39 та ст.51 Закону №796-XII застосуванню підлягають положення вказаних статей, а не підзаконні нормативно-правові акти, якими керувалось Управління.
Відповідно до положень ст.39 Закону № 796-XII вихідним критерієм розрахунку для визначення підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення є мінімальна заробітна плата, розмір якої у 2014 році встановлено ст.8 Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік» від 16.01.2014р. № 719-VII.
Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на переконання колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Така правова позиція щодо застосування наведених норм права у спорах цієї категорії висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 24 березня та 16 вересня 2009 року (№№ 21-2112во08, 21-1293во09 відповідно), 24 жовтня 2011 року (№ 21-28а11), 23 квітня 2012 року (№ 21-239а11).
Враховуючи вказане, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції що відповідач зобов'язаний був здійснити перерахунок додаткової пенсії, підвищення до пенсії позивачці як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, відповідно до ст.ст.39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», а тому з врахуванням дати звернення з даним позовом до суду - 08.12.2014р. та застосувавши вимоги ст.99 та ст.100 КАС України до задоволення підлягають вимоги з 08.06.2014р. по 02.08.2014р.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 16 грудня 2014 року у справі №157/1759/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді Н.В. Ільчишин
М.А.Пліш