ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2015 року Справа № 876/535/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 15 грудня 2014 року у справі №2-а-911/11 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про визнання дій неправомірними, -
В С Т А Н О В И В:
28.01.2011р. ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області (далі - Управління), просила визнати дії Управління неправомірними, зобов'язати Управління здійснити нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 2 мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 25% відповідно до ст.39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 30.06.2010р. по день постановлення судом рішення.
Постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 15.11.2014р., прийнятою в порядку скороченого провадження, позов задоволено частково: визнано дії Управління щодо невиплати ОСОБА_2, як особі, віднесеній до категорії 3, непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території гарантованого добровільного відселення, підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком згідно ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 30 червня 2010 року по 14 лютого 2011 року, неправомірними; зобов'язано Управління провести нарахування та виплату ОСОБА_2, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбаченого ч.1 та ч.2 ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 30 червня 2010 року по 14 лютого 2011 року з врахуванням ст.53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», ст. 21 Законом України «Про державний бюджет на 2011 рік» і виплачених сум, та як особі, яка віднесена до категорії 3 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком передбаченої ч.2 ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за вказаний період із врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 15.11.2014р. та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що розміри додаткової пенсії, підвищення до пенсії й компенсації в разі втрати годувальника в залежності від розміру мінімальної заробітної плати й мінімальної пенсії за віком визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 01.01.2012р. Відповідно до вказаної постанови позивачці призначена і виплачується пенсія, а тому підстав для проведення перерахунку такої немає. Крім того, Управління не є власником або розпорядником коштів Державного бюджету, тому не може здійснити заявлені вимоги. Фінансування виплат, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна рада України, тоді як Бюджет Пенсійного фонду України затверджує Кабінет Міністрів України. Враховуючи вищевикладене, позивачці призначена і виплачується пенсія відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. у вірному розмірі.
Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та подані заперечення у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову з наступних підстав.
Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні як непрацюючий пенсіонер та отримує пенсію за віком з 01.06.1998р. Відповідно до Посвідчення Серії НОМЕР_1 позивачка належить до 3 категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.3).
22.12.2010р. ОСОБА_2 звернулась із заявою в Управління щодо проведення перерахунку пенсії згідно ст.39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Листом Управління від 28.12.2010р. №7659 повідомлено, що підстав для проведення такого перерахунку немає, оскільки позивачка отримує додаткову доплату до пенсії потерпілому внаслідок ЧАЕС 3 категорії та підвищення до пенсії по ст.39 у розмірах встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. №836.
Протиправна бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку та виплати підвищення до пенсії та додаткової пенсії стала підставою звернення до суду за захистом порушених прав.
Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. №796-XII (далі - Закон № 796-XII)
Відповідно до положень ст.14 Закону № 796-XII до 3 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи віднесено громадян, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Згідно з п.3 ч.2 ст.2 Закону № 796-XII зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.
Відповідно до копії паспорта та Довідки виданої Грудківською сільською радою №1454 від 22.12.2010р. ОСОБА_2 зареєстрована у с.Грудки, Камінь-Каширського району Волинської області з 24.12.1977р. (а.с.2 зворот,6).
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991р. №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи».
Відповідно до затвердженого вказаною Постановою №106 Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи с.Грудки, Камінь-Каширського району, Волинської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Положеннями ч.1 та ч.2 ст.39 Закону №796-XII встановлено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення підвищуються у таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати.
Згідно з ч.2 ст.51 Закону №796-XII особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Як вбачається з матеріалів справи, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю та підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення виплачувались у розмірах встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. у розмірі за 2010 рік по ст.39 Закону № 796-XII - 10,50 грн., по ст.51 Закону № 796-XII - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Розміри підвищення до пенсії та додаткової пенсії встановлені ст. 39 та 51 Закону №796-XII зазнали змін відповідно до п.п.9, п.п.13 п.28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року. Встановлені Кабінетом Міністрів України на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» розміри вказаних виплат істотно менші, ніж передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. зазначені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнано неконституційними та відновлено з 22.05.2008р. право постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи осіб на отримання додаткової пенсії та доплати до пенсії в розмірах, визначених ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачу застосуванню підлягає ч. 1, 2 ст. 39, ч. 2 ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та №530 від 28.05.2008р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», на підставі яких здійснювалось нарахування щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та доплати до пенсії позивачу, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав, суперечать положенням Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які є чинними на даний час.
Оскільки Рішення Конституційного Суду України в контексті ст.152 Конституції України мають перспективну дію, а ст.ст.39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у 2010 році не змінювались та не зупинялись, а тому судом першої інстанції, з врахуванням дати звернення з даним позовом до суду - 30.12.2010р. та вимог ст.99 та ст.100 КАС України, вірно визначено дату з якої зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу спірних виплат як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення з 30.06.2010р.
Проте, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, щодо здійснення перерахунку по день винесення ухвали Камінь-Каширського районного суду про повернення даного адміністративного позову позивачці, яка була скасована ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року, тобто по 14 лютого 2011 року, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.
Законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.
Таким чином, вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд, у разі відсутності спору про право особи на отримання підвищення до пенсії або встановлення такого права в судовому порядку, не має підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.
З врахуванням завдання адміністративного судочинства, зміст якого викладений законодавцем в ст.2 КАС України, колегія суддів приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню з 30.06.2010р. до виникнення обставин, з якими закон пов'язує припинення або обмеження права на таке, з врахуванням наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, нарахування підвищення до пенсії та додаткової пенсії позивачці Управлінням здійснювалось в порядку та розмірах визначених Кабінетом Міністрів України.
При цьому, Кабінету Міністрів України надавалось право встановлювати порядок та розмір пенсійних виплат, передбачених ст. 39, 51 Закону України №796-XII протягом 2011-2013 років, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України, відповідно до положень Законів України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010р. № 2857-VI, «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011р. № 4282-VI, «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012р. № 5515-VI відповідно. Рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року таку законодавчу практику визнано такою, що відповідає Конституції України.
Зокрема, 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України №3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19 червня 2011 року.
Пунктом 7 частини першої цього Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
З аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат указаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
На виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
З огляду на викладене до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, застосуванню підлягають положення статей 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказана постанова діяла до 1 січня 2012 року.
В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, Управлінням здійснено нарахування пенсії позивачці з врахуванням вимог Постанови Кабінет Міністрів України від 23.11.2011р. №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Постановою Кабінету Міністрів України №1210 встановлено розрахункові величини, з яких проводиться розрахунок пенсій, проте такі не відповідають розрахунковим величинам, визначеним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Пунктом 13 Постанови Кабінету Міністрів України №1210 встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, що належать до категорії 3 виплачується у розмірі - 113,88 гривні.
Відповідно до п.15 цієї Постанови підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, передбачене статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснюється в таких розмірах: тим, що проживають у зоні гарантованого добровільного відселення - 10,50 гривні.
Законом України «Про Державний бюджет на 2014 рік» від 16.01.2014р. №719-VII норми яка б надавала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та розмір пенсійних виплат передбачено не було.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014р. № 1622-VII Прикінцеві положення Закону України №719-VII доповнено п.67 яким встановлено, зокрема, що норми і положення статей 39 та 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік. Вказаний Закон України набирав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 03.08.2014р.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів приходить до висновку що при визначенні розміру підвищення до пенсії та додаткової пенсій позивачці за період з 30.06.2010р. по 22.07.2011р. та з 01.01.2014р. по 02.08.2014р. застосуванню підлягають ст.39 та ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Відповідно до положень ст.39 Закону № 796-XII вихідним критерієм розрахунку для визначення підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення є мінімальна заробітна плата.
Водночас вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на переконання колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Враховуючи вказане колегія суддів приходить до переконання, що дії Управління щодо невиплати ОСОБА_2, як особі, віднесеній до категорії 3, непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території гарантованого добровільного відселення, підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком згідно ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є неправомірними, що є наслідком задоволення позовних вимог з 30.06.2010р. по 22.07.2011р. та з 01.01.2014р. по 02.08.2014р.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та є підставою постанову суду скасувати та прийняти нову постанову.
Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області задовольнити частково.
Постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 15 грудня 2014 року у справі №2-а-911/11 скасувати та прийняти нову.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі Волинської області щодо невиплати ОСОБА_2, як особі, віднесеній до категорії 3, непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території гарантованого добровільного відселення, підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком згідно ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 30 червня 2010 року по 22 липня 2011 року та з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області провести нарахування та виплату ОСОБА_2, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбаченого ч.1 та ч.2 ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та як особі, яка віднесена до категорії 3 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком передбаченої ч.2 ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 30 червня 2010 року по 22 липня 2011 року та з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року із врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді Н.В. Ільчишин
М.А.Пліш