Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/1869/15 Головуючий у 1 інстанції: Тучков С.С.

Суддя-доповідач: Боєва В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.,

Суддів Коваленко А.І., Каракуші К.В.,

при секретарі: Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2014 року за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3,третя особа старший державний виконавець Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Трифанова Т.В. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2014 року позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 4) частини 1 статті 311 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Суд першої інстанції, постановивши 29.04.2014 року ухвалу про залишення позову без розгляду, посилався на положення статті 207 ЦПК України і виходив з того, що позивач повторно не з'явився в судове засідання, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду.

Також суд посилався і на приписи частини 3 статті 169 ЦПК України, якою передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Вищевказані норми процесуального права мають сприяти розглядові цивільних справ у розумні строки, оскільки неявка до суду позивача може свідчити про втрату ним інтересу до вирішення справи, а вирішення спору у такому випадку було б порушенням принципу диспозитивності.

В оскаржуваній ухвалі суду зазначено, що позивач, який був належним чином та своєчасно повідомлений судом про час та місце розгляду справи, у судові засідання, які відбулися 03.04.2014 року, 17.04.2014 року, 29.04.2014 року не з'явилася, заяву про розгляд справи за її відсутності не надала.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що в судове засідання, призначене на 03.04.2014 року позивачу ОСОБА_2 було вручено судову повістку безпосередньо в судовому засіданні , яке відбулося 12.03.2014 року, про що свідчить її розписка (а. с. 26).

В судове засідання, призначене на 03.04.2014 року позивач ОСОБА_2 не з'явилася, причини неявки суду не повідомила.

Наступне судове засідання було призначено на 17.04.2014 року, проте, судова повістка, направлена за місцем проживання позивача не була нею отримана. Конверт з судовою повісткою на ім'я позивача та повідомленням про повернення рекомендованого поштового відправлення в зв'язку з закінченням строку зберігання було повернуто до суду (а. с. 51-52).

В матеріалах справи є лише довідка про те, що 17.04.2014 року розгляд даної справи не відбувся, оскільки суддя знаходився на лікарняному. Зі змісту цієї довідки неможливо встановити, чи з'являлися до суду учасники судового процесу, зокрема, позивач ОСОБА_2 ( а. с. 79).

З матеріалів справи видно, що позивач ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про наступне судове засідання, яке було призначено на 29.04.2014 року. До суду повернулася не врученою судова повістка на ім'я ОСОБА_2 з відміткою пошти про те, що вона за зазначеною адресою не проживає (а. с. 53-54).

В матеріалах справи є довідка секретаря судового засідання про те, що в судове засідання, призначене на 29.04.2014 року сторони не з'явилися, повідомлялися судом про час і місце розгляду справи. У зв'язку з неявкою сторін фіксування судового засідання не проводилося (а. с. 50).

Таким чином, неможливо стверджувати, що мала місце друга поспіль неявка позивача ОСОБА_2 в судове засідання і що вона була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи - судові повістки в засідання суду, які призначалися на 17.04.2014 року та на 29.04.2014 року ОСОБА_2 не отримала.

За таких обставин суд мав відкласти розгляд справи та повторити виклик учасників судового процесу, а тому застосування судом положень статті 207 ЦПК України є хибним.

Керуючись ст. ст. 307, 311 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2014 року скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: