ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

                                                

 

 

 

                                             

                                              У Х В А Л А

 

                               І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 

 7 червня 2006 року                                                           м. Київ

 

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - судді  Ліпського Д.В. ,

       суддів:Кобилянського М.Г., Гуріна М.І., Юрченка В.В., Амєліна С.Є.

       секретар: Проценко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Генеральної прокуратури України на постанову апеляційного суду м.Києва від 4 листопада 2005 року  по справі за позовом ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України, -

 

                                              В С Т А Н О В И Л А :

       

 В травні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність Генерального прокурора України Піскуна С.М., Першого заступника начальника Головного слідчого управління Генеральної прокуратури Шубіна Р.І. та просила зобов'язати Генерального прокурора України Піскуна С.М. у рамках кримінальної справи порушеної за фактом умисного вбивства ОСОБА_2 прийняти рішення в порядку ст..97 КПК України відносно її чоловіка ОСОБА_3.

       

        Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 4 листопада 2005 року скасовано рішення Печерського районного суду м.Києва від 3 червня 2005 року, яким в задоволенні скарги відмовлено, ухвалено нове рішення, яким задоволено скаргу ОСОБА_1

 

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

 

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Апеляційного суду від 21 січня 2004 року, залишити в силі рішення Святошинського районного суду м.Києва від 27 жовтня 2003 року, оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального та матеріального права та висновки суду не відповідають обставинам справи.

 

        Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України,  перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи , колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

 

       Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 12 квітня 2005 року ОСОБА_1 звернулась до Генерального прокурора України Піскуна С.М. з заявою відповідно до ст..97 КПК України відносно її чоловіка ОСОБА_3. На зазначену заяву ОСОБА_1 отримала відповідь від Генеральної прокуратури України за підписом Першого заступника начальника Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Р. Шубіна про те, що остаточне рішення за її заявою буде прийнято після закінчення розслідування по кримінальній справі порушеної за фактом умисного вбивства ОСОБА_2.

 

       Відповідно до п.1 ч.1 ст.94 КПК України  приводом для порушення кримінальної справи є : заява або повідомлення підприємств, установ, організацій, службових осіб, представників влади, громадськості.

 

       У своїй заяві ОСОБА_1 посилається на те, що в засобах масової інформації деякими посадовими особами пролунало повідомлення про злочин до якого, начебто, причетний її покійний чоловік.

 

       Вона наполягала на порушенні кримінальної справи або на спростуванні цієї інформації шляхом прийняття рішення у порядку, передбаченому ст. 97 КПК України.

 

       Згідно зі ст. 97 КПК України по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: 1) порушити кримінальну справу, 2) відмовити в порушенні кримінальної справи, 3) направити заяву або повідомлення за належністю. Цей перелік є вичерпним.

 

         Суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що заява ОСОБА_1, щодо прийняття рішення на підставі ст..97 КПК України в порушення вимог Закону була розглянута, як звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

 

         Крім того суд апеляційної інстанції правильно вказав, що надана Генеральною прокуратурою України постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 3 січня 2001 року не стосується фактів оприлюднених в засобах масової інформації в 2005 році.

 

        Враховуючи наведене висновок суду апеляційної інстанції про те, що висновок суду першої інстанції є непереконливим та зроблений без належного з'ясування обставин справи та вимог Закону.

 

        Судом апеляційної інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону.

 

          Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення та вчиненні процесуальних дій, то касаційна скарга  підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.     

 

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, ч.5 ст.254 КАС України, колегія суддів  -

                                          У Х В А Л И Л А :

 

Касаційну скаргу Генеральної прокуратури України  залишити без задоволення, рішення Апеляційного суду м.Києва від 4 листопада 2005 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення.

 

          ГОЛОВУЮЧИЙ :                                      

                          СУДДІ :