Справа №22а-349

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2008 року                           Колегія суддів судової палати в цивільних

справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Козака І.О. суддів - Демковича Ю.Й., Дикун С.І. при секретарі - Стець І.В. з участю - представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Тернопільського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України на рішення Бережанського районного суду від 01 листопада 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та виплату грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Тернопільського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України (далі-підприємства) про стягнення заборгованості по заробітній платі та виплату грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки .

Позивач зазначив, що працював у відповідача на посаді майстра Бережанської спеціалізованої ремонтно-будівельної дільниці протипожежних робіт (далі-дільниця). Наказом директора підприємства від 01.11.2005 року він був звільнений з роботи на підставі ст.36 п.1 КзпП за угодою сторін. Посилаючись, що при звільненні з роботи відповідач заборгував йому заробітну плату з 2002 року по час звільнення на суму 10616 грн та грошову компенсацію за невикористані відпустки з 01.01.1999 року по час звільнення в розмірі 3572 грн позивач просив задовольнити його позов.

позовні вимоги задоволено. Суд стягнув з Тернопільського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України на користь ОСОБА_1 10616 грн заборгованості по заробітній платі та 3572,83 грн компенсації за всі дні невикористаної щорічної відпустки, а всього 14188,83 грн.

Додатковим рішенням Бережанського районного суду від 28 січня 2008 року стягнуто з відповідача на користь держави 51 грн судового збору та 30 грн витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі представник підприємства просив скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому апелянт зазначив, що суд безпідставно стягнув суму заборгованої заробітної плати з підприємства і не зауважив, що відповідачем по даній справі є Бережанська спеціалізована ремонтно-будівельна дільниця протипожежних робіт, керівником якої позивач працював. А також, що зазначена дільниця фактично не працювала, не проводила будь-якої діяльності, а позивач, будучи керівником, нараховував сам собі заробітну плату та грошову компенсацію за невикористані відпустки, не представивши суду будь-яких доказів підставності таких нарахувань.

Під час розгляду справи в апеляційному суді представники підприємства підтримали вимоги апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду - до часткового скасування та часткової зміни.

Судом встановлено і сторонами не оспорюється, що ОСОБА_1 наказом відповідача від 17.04.1989 року був прийнятий на роботу на посаду майстра Бережанської спеціалізованої ремонтно-будівельної дільниці протипожежних робіт.

Наказом відповідача від 01.11.2005 року він був звільнений з роботи на підставі ст.36 п.1 КзпП за угодою сторін.

Відповідач не виплатив позивачу заробітку за період з 2002 року по час звільнення. Протягом даного періоду часу дільниця не функціонувала, діяльності не проводила, однак питання про її ліквідацію не було порушено.

Задовольняючи вимоги про стягнення з відповідача заборгованої заробітної плати, суд виходив із представленої позивачем довідки за його підписом, що сума заборгованості по виплаті заробітної плати за 2002-2005 роки становить 10616 грн. Всупереч вимогам закону, суд конкретних розрахунків цієї суми не витребував і у рішенні їх не навів.

Крім того, суд не зауважив, що протягом спірного періоду дільниця не проводила діяльності. Доказів щодо підставності нарахування заробітної плати позивачу, у зазначеній ним сумі, суду не представлено. Поданий суду штатний розпис дільниці за 2005 рік не відповідає встановленому Статутом підприємства та Положенню про дільницю порядку його затвердження.

Відповідно до вимог ст.95 КзпП мінімальна заробітна плата є державною

соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій всіх форм власності і господарювання та фізичних осіб.

Враховуючи наведене, на користь позивача слід стягнути гарантовану державою мінімальну заробітну плату за спірний період у відповідних розмірах: березень-червень 2002 року - виходячи із мінімальної заробітної плати у розмірі 140 грн; липень-грудень 2002 року - у розмірі 165 грн; січень-листопад 2003 року - у розмірі 185 грн; грудень 2003 - серпень 2004 року - у розмірі 205 грн; вересень - грудень 2004 року - у розмірі 237 грн; січень-березень 2005 року - у розмірі 262 грн; квітень-червень 2005 року - у розмірі 290 грн; липень-серпень 2005 року - у розмірі 310 грн; вересень-жовтень 2005 року - у розмірі 332 грн. На загальну суму 5268 грн з урахуванням відрахованих прибуткового податку та інших обов'язкових платежів відповідно до представленого відповідачем розрахунку.

Колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення з підприємства на користь позивача заборгованості по заробітній платі слід змінити, зменшивши суму стягнення з 10616 грн до 5268 грн.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про виплату грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки за період 1999-2005 року суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги підлягають до задоволення, оскільки відпустки позивачу не надавались.

Даний висновок суду не відповідає обставинам справи.

Відповідно до роз'яснень, даних у п.23 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", суд має право на підставі ст.238 КзпП стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки, якщо працівник з не залежних від нього причин (не з його вини) не використав відпустку за роки, що передували звільненню.

Позивачем не доведено і судом не встановлено, що ОСОБА_1 не використав відпусток за спірний період з не залежних від нього причин.

Рішення суду в частині вирішення вимог про стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки слід скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу доводи апелянта, що підприємство не є належним відповідачем по даній справі.

Відповідно до п. 3.1 Статуту підприємства від 08.12.1998 року до його складу входять внутрішні структурні одиниці без права юридичної особи, в тому числі і Бережанська виробнича дільниця протипожежних робіт.

Згідно зі ст.21 КзпП належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.

Оскільки судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з підприємством, з котрим він уклав трудовий договір, висновок суду, що відповідачем по даній справі є підприємство, відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Колегія суддів, керуючись ст.ст. 21,95 КзпП України, ст. ст.307, 309, 316 ЦПК України, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Тернопільського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України задовольнити частково.

Рішення Бережанського районного суду від 01 листопада 2007 року змінити в частині стягнення з Тернопільського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі з 10616 грн. до 5268 грн. з урахуванням прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

Рішення суду в частині вирішення вимог про стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки скасувати та постановити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В решті рішення Бережанського районного суду від 01 листопада 2007 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.