ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого: Шипуліної Т.М.,
суддів: Карася О.В., Нечитайло О.М., Пилипчик НГ., Усенко Є.А.,
при секретарі: Бойченко Ю.П.,
за участю: представника відповідача - Михайловського М.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 лютого 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 липня 2005 року по справі за скаргою ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України про визнання неправомірними дій та бездіяльності, про визнання неправомірним протоколу НОМЕР_1 від 29.11.1991 року засідання Республіканської консультативної експертної Ради при Головному психіатрі Міністерства охорони здоров'я України.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а також правової оцінки обставин у справі, колегія -
В С Т А Н О В И Л А :
В липні 2004 року ОСОБА_1 звернулась в суд із скаргою до Республіканської громадської консультативної експертної Ради при Головному психіатрі Міністерства охорони здоров'я України про визнання неправомірними дій, бездіяльності щодо розгляду її звернень про перевірку заведеної на неї медичної документації та про порушення її прав та свобод працівниками медичних установ системи Міністерства здоров'я України.
Також просила визнати неправомірним Протокол НОМЕР_1 від 29.11.1991 року засідання Республіканської громадської консультативної експертної Ради при Головному психіатрі МОЗ України, визнати неправомірним факт розповсюдження зазначеного протоколу НОМЕР_1 від 29.11.1991 року громадської консультативної експертної Ради при Головному психіатрі МОЗ України у медичних установах системи МОЗ України в якості висновку про стан здоров'я ОСОБА_1.
При цьому позивачка посилається на те, що згідно протоколу НОМЕР_1 від 29.11.1991 року на засіданні громадської консультативної експертної Ради при Головному психіатрі МОЗ України не були розглянуті її звернення про порушення її прав та свобод медичними працівниками та не прийнято відповідно до закону рішення по суті, обмежившись складеним протоколом.
Висновки, викладені в протоколі НОМЕР_1 від 29.11.1991 року, на її думку, є неправомірними та незаконними, оскільки засновані на медичній документації, яка незаконно складена в наслідок примусової госпіталізації та лікування її без згоди, містять неправомірно встановлені надумані діагнози з огляду на те, що особисто позивачка за лікуванням до психіатрів не зверталась та хвороб згідно встановлених діагнозів не мала і на даний час не має.
Таким чином, позивачка вважає дії громадської консультативної експертної Ради при Головному психіатрі МОЗ України по розповсюдженню в медичних установах системи МОЗ України даного протоколу НОМЕР_1, неправомірними та такими, що порушують її права та свободи.
Просила скаргу задовольнити, зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України відкликати з медичних установ системи МОЗ України направлений протокол засідання Республіканської громадської консультативної експертної Ради при Головному психіатрі МОЗ України НОМЕР_1 від 29.11.1991 року та визнати його недійсним, зобов'язати МОЗ України провести перевірку по фактам порушення прав та свобод заявника медичними працівниками за період з 1976 року на час подання скарги, прийняти заходи щодо визнання неправомірною медичної документації, заведеної у медичних установах системи МОЗ України відносно ОСОБА_1.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 лютого 2005 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28 липня 2005 року, ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні скарги.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивачка 27 серпня 2005 року подала касаційну скаргу в порядку ст.319 ЦПК України 1963 року до Верховного суду України, який своїм листом від 13 вересня 2005 року направив її до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 жовтня 2005 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та постановити нове - про задоволення позовних вимог, оскільки суд першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального права.
Касаційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а судові рішення без змін з огляду на наступне.
Відмовляючи в задоволені позову ОСОБА_1 суд першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з фактичних обставин даної справи, повноважень суб'єкта оскарження та наданих доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 248-7 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення чи дії було вчинено відповідно до закону, в межах повноважень органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадової чи службової особи і права, свободи чи законні інтереси заявника не було порушено, суд постановляє рішення про відмову в задоволенні скарги.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Печерського районного суд м. Києва від 26 травня 2004 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 відмовлено в позові до Міністерства охорони здоров'я України про визнання недійсною та спростування розповсюдженої інформації, що міститься в протоколі НОМЕР_1 від 29.11.1991 року засідання Республіканської громадської консультативної експертної Ради при Головному психіатрі Міністерства охорони здоров'я України, про захист ділової репутації, честі, гідності та відшкодування моральної шкоди.
Судом першої та апеляційної інстанцій не було встановлено порушення відповідачем прав, свобод чи законних інтересів ОСОБА_1 протоколом НОМЕР_1 від 29.11.1991 року засідання Республіканської громадської консультативної експертної Ради при Головному психіатрі Міністерства охорони здоров'я України, який відображає обставини, що мали місце на засіданні.
Таким чином, суди прийшли до обґрунтованого висновку про необхідність відмови позивачці в задоволенні її вимог, оскільки відсутні належні докази цих порушень та правові підстави.
Доводи касаційної скарги позивача висновків суду не спростовують, а тому на увагу не заслуговують.
Відповідно до ч. 1 с. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на зазначене, підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 224, 231, ч.5 ст.254 КАС України, колегія -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 лютого 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 липня 2005 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
|
Головуючий: |
_______________________ |
Шипуліна Т.М. |
|
Судді: |
_______________________ |
Карась О.В. |
|
|
_______________________ |
Нечитайло О.М. |
|
|
_______________________ |
Пилипчик Н.Г. |
|
|
_______________________ |
Усенко Є.А. |
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого: Шипуліної Т.М.,
суддів: Карася О.В., Нечитайло О.М., Пилипчик НГ., Усенко Є.А.,
при секретарі: Бойко Ю.П.,
за участю: представника відповідача - Михайловського М.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 лютого 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 липня 2005 року по справі за скаргою ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України про визнання неправомірними дій та бездіяльності, про визнання неправомірним протоколу НОМЕР_1 від 29.11.1991 року засідання Республіканської консультативної експертної Ради при Головному психіатрі Міністерства охорони здоров'я України.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а також правової оцінки обставин у справі
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України та керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 226, 231 та ч.5 ст.254 КАС України -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 лютого 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 липня 2005 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
|
Головуючий: |
_______________________ |
Шипуліна Т.М. |
|
Судді: |
_______________________ |
Карась О.В. |
|
|
_______________________ |
Нечитайло О.М. |
|
|
_______________________ |
Пилипчик Н.Г. |
|
|
_______________________ |
Усенко Є.А. |