ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2015 року Справа № 924/961/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Коробенка Г.П.,
суддів Прокопанич Г.К., Шаргала В.І.,
за участю представників сторін:
від позивача: Поп"юк Г.О. дов. б/н від19.04.13,
Короткої А.В. дов. б/н від 02.03.15,
від відповідача: не з"явився;
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод"
на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2014
у справі №924/961/14 Господарського суду Хмельницької області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕХАВЕ КОРМ ЛТД"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод"
про стягнення 94 502,57 грн. заборгованості
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕХАВЕ КОРМ ЛТД" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом (з урахуванням уточнень) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" про стягнення 39194,60 грн. інфляційних втрат, 26711,12 грн. - 3% річних, 28596,85грн. пені - всього 94502,57 грн., нарахованих позивачем внаслідок невиконання відповідачем судового рішення про стягнення з останнього суми основного боргу, що виник у зв'язку з несвоєчасною та неповною оплатою за отриманий за договором товар, а також сум інфляційних втрат, 3% річних, пені, нарахованих на суму основного боргу.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 08.09.14 (суддя Гладюк Ю.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 (судді: Саврій В.А., Дужич С.П., Філіпова Т.Л.), позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕХАВЕ КОРМ ЛТД": 39194,60грн. - інфляційних втрат, 14934,30 грн. - пені, 26263,64 грн. - 3% річних та 1606,58 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.
В частині задоволення позову судові рішення мотивовані встановленням факту існування боргу, непогашеного після набрання законної сили рішенням суду до дати подання позову та правом позивача нарахувати на суму боргу пеню, річні та інфляційні. В частині відмови у позові суди врахували норми ч.6. ст. 232 Господарського кодексу України та заяву відповідача про застосування строку позовної давності щодо стягнення суми пені, а також тим, що обґрунтована сума річних становить 26263,64 грн.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судове рішення, у зв'язку з невиконанням якого позивач нарахував суми пені, інфляційних втрат та 3% річних, відповідачем виконане, що не враховано судами попередніх інстанцій, крім того, зазначені суми позивачем нараховані на одну і ту ж суму боргу двічі (у справі №924/935/13 та у даній справі).
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено:
23.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Цехаве Корм Лтд" (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" (покупцем) укладено договір поставки №230712 (далі - договір), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - премікси для промислової, племінної курки (п.1.1. договору).
Згідно з п. 2.1. договору кількість товару, який поставляється відповідно до договору, визначається сторонами у додатку до договору, в якому зазначені кількісні і якісні характеристики товару, які повинні укладатися сторонами на кожну партію товару та є невід'ємною частиною від дати їх підписання сторонами.
Як передбачено п. 3.1. договору, поставка здійснюється на умовах "СРТ" правил Інкотермс - 2010, а саме постачальник зобов'язаний замовити і оплатити поставку товару до покупця згідно умов договору.
Відповідно до п. 3.2. договору строк поставки кожної окремої партії товару погоджується сторонами у специфікаціях.
Згідно з п. 3.4. договору відпуск товару здійснюється за видатковими накладними.
Як передбачено п. 3.6. договору, датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної постачальника на поставку товару, що проводиться після розвантаження в місці призначення. Поставка товару здійснюється залізничним або автомобільним транспортом.
Згідно з п.п. 4.1. - 4.3. договору ціна за одиницю товару, загальна вартість товару, що поставляється, строки поставки, кількість поставки, зазначається сторонами у специфікаціях до договору. Розрахунки за поставлений згідно договору товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше ніж за 2 банківські дні до дати поставки товару. Оплата вважається здійсненою в момент виходу грошових коштів з поточного рахунку покупця.
Згідно з п.п. 6.1., 6.4., 6.6 договору за невиконання або неналежне виконання інших зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену чинним законодавством України. У випадку прострочення оплати або не повної оплати товару в строки, зазначені у договорі, покупець зобов'язується на вимогу постачальника сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати, але не більше 5% від суми простроченого грошового зобов'язання. В разі недодержання сторонами умов п. 12.5.2 винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 3% від вартості відповідної партії товару.
Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2012 (п.12.2 договору).
Позивач - постачальник поставив відповідачу - покупцю товар на загальну суму 12 469 847грн., а відповідач лише частково здійснив оплату на суму 11 827 157 грн., у зв'язку з чим утворився борг у розмірі 642 690,00 грн.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 04.10.2013 р. у справі №924/935/13, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.11.2013, задоволено позов ТОВ „Цехове корм ЛТД" до ТОВ „Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" про стягнення заборгованості в сумі 673750,42грн., з яких: 642690 грн. основний борг, 25883,68 грн. пеня, 5176,74 грн. 3% річних.
При цьому з відповідача стягнуто 3% річних за період з 01.03.2013 по 06.06.2013, а пеня - за період з 01.03.2013 по 06.06.2013.
Вказане рішення суду відповідачем не було виконане, у зв'язку з чим позивачем нараховані суми: пені - за період з жовтня 2014 року по червень 2014 року, 3% річних - за період з липня 2012 року по 16 червня 2014 року та відповідно інфляційні втрати.
Господарські суди попередніх інстанцій перевірили правильність та правомірність нарахування заявлених до стягнення вищеперерахованих сум та встановили, що сума інфляційних втрат розрахована правильно, сума пені, що підлягає до стягнення, з урахуванням норм ч. 6.ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України та заяви відповідача про застосування строку позовної давності, становить 14934,30грн., а обґрунтованою є сума річних у розмірі 26263,64 грн. При цьому, господарські суди попередніх інстанцій відхилили доводи відповідача про те, що рішення господарського суду у справі №924/935/13 ним виконане, як непідтверджені.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (штрафу, пені).
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається із встановлених судовими інстанціями обставин, відповідач - боржник не виконав свого обумовленого договором обов'язку щодо своєчасної та повної оплати за отриманий від позивача - кредитора товар навіть після прийняття господарським судом відповідного рішення. Факт прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених законом сум пені, інфляційних втрат та 3% річних. А відтак, суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позов у вищезазначеній частині.
При цьому суди попередніх інстанцій перевіряли належним чином доводи відповідача щодо правильності розрахунків сум, що підлягали стягненню, щодо застосування строку позовної давності і при постановленні рішення враховували ці доводи.
В силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому доводи касаційної скарги щодо заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та переоцінки доказів у справі не входять до кола повноважень суду касаційної інстанції.
Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 у справі №924/961/14 - без змін.
Головуючий суддя Коробенко Г.П.
Судді Прокопанич Г.К.
Шаргало В.І.