ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року Справа № 5023/3993/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коробенка Г.П.

суддів Прокопанич Г.К.

Шаргала В.І.

за участю представників:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: Заміховського М.М., дов. № 15/12-14 від 22.01.2015 року; Соборука Ю.Ф., дов. № 01/01-15 від 26.01.2015 року;

Третьої особи -1: не з'явився;

Третьої особи -2: не з'явився;

Прокурора: від Генеральної прокуратури України - Збариха С.М., посв. № 028728 від 05.09.2014 року;

розглянувши касаційні скарги заступника прокурора Харківської області та Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.04.2014 року

у справі № 5023/3993/12 господарського суду Харківської області

за позовом Харківської міської ради

до приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 1) Управління земельних відносин Харківської міської ради

2) Управління Держземагенства у місті Харкові

за участю прокурора міста Харкова

про стягнення 7 535 262,74 грн.

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2011 року Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка", просила стягнути з відповідача збитки у розмірі 7 535 262,74 грн. (т. 1, а.с. 5-13).

Позовні вимоги мотивовано використанням відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.11.2011 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління земельних відносин Харківської міської ради та Головне управління Держкомзему у Харківській області (т. 1, а.с. 2-3).

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.01.2012 року (суддя Светлічний Ю.В.) у задоволенні позову відмовлено (т. 2, а.с. 6-10).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 року (головуючий Шепітько І.І., судді Івакіна В.О., Пелипенко Н.М.) рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2012 року скасовано, прийнято нове про задоволення позову (т. 2, а.с. 88-95).

Постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2012 року (головуючий Овечкін В.Е., судді Чернов Є.В., Цвігун В.Л.) рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2012 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду (т. 2, а.с. 201-203).

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.09.2012 року (суддя Суярко Т.Д.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 року (головуючий Бондаренко В.П., судді Россолов В.В., Тихий П.В.) (т. 4, а.с. 90-94) у задоволенні позову відмовлено (т. 4, а.с. 24-31).

Постановою Вищого господарського суду України від 21.05.2013 року (головуючий Дроботова Т.Б., судді Волковицька Н.О., Данилова М.В.) рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2012 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду (т. 5, а.с. 28-33).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.08.2013 року замінено Головне управління Держкомзему у Харківській області правонаступником - Головним управлінням Держземагентства у Харківській області (т. 6, а.с. 75-77).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.09.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління Держземагенства у місті Харкові та виключено Головне управління Держземагентства у Харківській області (т. 6, а.с. 134-136).

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.12.2013 року (головуючий Шатерніков М.І., судді Погорелова О.В., Жигалкін І.П.) позов задоволено. Стягнуто з приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" 7 535 262,74 грн. збитків (т. 7, а.с. 10-18).

Судовий акт мотивовано наявністю усіх елементів складу цивільного правопорушення.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.04.2014 року (головуючий Сіверін В.І., судді Терещенко О.І., Черленяк М.І.) рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2013 року скасовано, прийнято нове про відмову у позові (т. 7, а.с. 135-145).

Оскаржений судовий акт мотивовано недоведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просив постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.04.2014 року скасувати, рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2013 року залишити в силі (т. 7, а.с. 156-162).

Також не погодившись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, Харківська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просила постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.04.2014 року скасувати (т. 7, а.с. 168-173).

Постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2014 року (головуючий Корсак В.А., судді Данилова М.В., Данилова Т.Б.) постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.04.2014 року залишено без змін (т. 7, а.с. 202-209).

Постановою Верховного Суду України від 28.01.2015 року Вищого господарського суду України від 06.08.2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду касаційної інстанції (т. 8, а.с. 113-115).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.02.2014 року касаційні скарги заступника прокурора Харківської області та Харківської міської ради прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.02.2014 року (т. 8, а.с. 118-119).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.02.2014 року розгляд касаційних скарг заступника прокурора Харківської області та Харківської міської ради відкладено на 05.03.2015 року (т. 8, а.с. 136-137).

Таким чином, предметом розгляду у суді касаційної інстанції є касаційні скарги заступника прокурора Харківської області та Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.04.2014 року.

Відповідно до статті 11128 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

У судове засідання 05.03.2015 року представники позивача - Харківської міської ради, третіх осіб - Управління земельних відносин Харківської міської ради, Управління Держземагенства у місті Харкові не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача - Харківської міської ради, третіх осіб - Управління земельних відносин Харківської міської ради, Управління Держземагенства у місті Харкові .

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора, представників відповідача, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга заступника прокурора Харківської області підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга Харківської міської ради задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" є власником цілісного майнового комплексу, який розташований на земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. Довгалівська, 27 відповідно до договору купівлі-продажу майна від 12.04.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н.Б. за реєстровим № 3727.

Рішенням 16 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 21.11.2007 року № 250/07 закритому акціонерному товариству з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" (перейменоване на приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка") надано в оренду земельну ділянку площею 18,0740 га за адресою: м. Харків, вул. Довгалевська, 27 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель та споруд (складських, виробничих та допоміжних) строком до 01.11.2012 року (т. 1, а.с. 42-48).

Пунктами 4, 5 вказаного рішення встановлено, що особам, яким земельні ділянки надані в оренду у місячний термін з дня прийняття цього рішення необхідно звернутись до Харківського міського управління земельних ресурсів для встановлення меж земельних ділянок на місцевості та не пізніше, ніж у місячний термін з дня прийняття цього рішення звернутись до Управління земельних відносин Харківської міської ради для оформлення договорів оренди землі, а у чотирьохмісячний термін з дня прийняття цього рішення - оформити договори оренди землі.

Пунктом 8.1 зазначеного рішення встановлено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється.

19.08.2011 року уповноваженими посадовими особами управління земельних відносин Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Довгалівська, 27, за результатами якого складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки № 2294/11, в якому зазначено, що земельна ділянка загальною площею 18,0740 га використовується приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" за відсутності правовстановлюючих документів на землю, чим порушено вимоги статей 125, 126 ЗК України.

Судами також встановлено, що 11.10.2011 року та 14.12.2011 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Харківської області Головного управління Держкомзему у Харківській області було проведено перевірки, за результатами яких складено акти дотримання вимог земельного законодавства, в яких зазначено про те, що земельна ділянка загальною площею 18,0740 га за адресою: м. Харків, вул. Довгалевська, 27, на якій розташовано нежитлові будівлі та споруди, які належать на праві власності відповідачу використовується ним без правовстановлюючих документів на землю, чим порушено вимоги статей 125, 126 Земельного кодексу України.

29.11.2011 року Головним управлінням Держкомзему у Харківській області виданий припис № 004989, яким відповідача зобов'язано усунути порушення вимог земельного законодавства до 26.12.2011 року.

Згідно акта про визначення збитків від 02.09.2011 року № 194, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 07.09.2011 року № 675 неодержаний Харківською міською радою дохід за використання приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" вищезазначеної земельної ділянки без оформлення відповідних документів, що посвідчують право користування нею, становить 7 535 262,74 грн.

Розрахунок збитків у розмірі 7 535 262,74 грн. зроблено за період з 01.07.2009 року по 01.06.2011 року.

Підставою для звернення з відповідним позовом стала відмова приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" у добровільному порядку відшкодувати 7 535 262,74 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем було здійснено всі залежні від нього заходи, спрямовані на надання у користування відповідачу спірної земельної ділянки, а саме: надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки, прийнято рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки та надання її в оренду.

Проте, відповідач не звертався до Харківської міської ради з пропозиціями щодо укладення договору оренди та у порушення ст. 125, 126 Земельного кодексу України використовує спірну земельну ділянку без правовстановлюючих документів, чим спричинив позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди - орендної плати, яку орган місцевого самоврядування отримав би у разі оформлення відповідного договору.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Апеляційна інстанція, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове про відмову у позові виходила з недоведеності позивачем протиправної поведінки приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка", розміру збитків та причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками.

Також апеляційна інстанція зазначила, що сума збитків, яку просить стягнути Харківська міська рада обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин.

Крім того, апеляційний господарський суд, посилаючись на приписи ч. 2 ст. 4 ГПК України зазначив про відсутність підстав для застосування при вирішенні даного спору пункту 5.1 Порядку визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату на землю, затвердженим рішенням Харківської міської ради від 24.06.2009 №130/09.

Проте, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.

Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Пунктом 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 156 Земельного кодексу України визначено перелік підстав відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Так, відповідно до п. "д" ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Відповідно до п. 3.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (з змінами і доповненнями, внесеними постановами пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 14, від 17 жовтня 2012 року N 10, від 16 січня 2013 року N 3, від 29 травня 2013 року N 8, від 17 грудня 2013 року N 13) вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини). У розгляді таких справ господарські суди мають докладно з'ясовувати причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування.

Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частинами 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна як наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК України.

Виконуючи вказівки, викладені у постанові Верховного Суду України від 28.01.2015 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 73 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.

Як зазначено вище та встановлено судами попередніх інстанцій, пунктами 4, 5 рішення 16 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 21.11.2007 року № 250/07 рішення встановлено, що особам, яким земельні ділянки надані в оренду (зокрема, закритому акціонерному товариству з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" (перейменоване на приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка")) у місячний термін з дня прийняття цього рішення необхідно звернутись до Харківського міського управління земельних ресурсів для встановлення меж земельних ділянок на місцевості та не пізніше, ніж у місячний термін з дня прийняття цього рішення звернутись до Управління земельних відносин Харківської міської ради для оформлення договорів оренди землі, а у чотирьохмісячний термін з дня прийняття цього рішення - оформити договори оренди землі.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судами попередніх інстанцій всупереч вищенаведеним приписам норм процесуального права не досліджено виконання приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" пунктів 4, 5 рішення 16 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 21.11. 2007 року № 250/07 щодо строків і обов'язку звернення до Харківського міського управління земельних ресурсів для встановлення меж земельних ділянок на місцевості, оформлення договору оренди землі та не надано правової оцінки діям відповідача.

Крім того, судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки і діям позивача щодо вчинення заходів, спрямованих на уникнення збитків.

Отже, неправильно застосувавши норми матеріального права, не з'ясувавши повно і всебічно обставин та не дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків та прийняли необгрунтовані рішення, які підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що, відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 1119 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин справа підлягає передачі на новий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.04.2014 року у справі № 5023/3993/12 скасувати.

Справу № 5023/3993/12 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді: Г.К. Прокопанич

В.І. Шаргало