ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Справа № 4-5761/05/06                                                                              

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2006 року                                                                                                              м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Ліпського Д.В. -  головуючий,

Амєліна С.Є.   -   суддя-доповідач,

Гуріна М.І.,

Кобилянського М.Г.,

Юрченка В.В.,

при секретарі Проценко О.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2004 року та на ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2004 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання частково недійсним нормативно-правового-акту -

в с т а н о в и л а :

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, позивач ставить питання про скасування рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2004 року та ухвали судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2004 року, якими відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним пункту 3 Порядку  надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року №346. Просить постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на думку позивача пункт 3 Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року №346, суперечить актам цивільного законодавства, зокрема статті 6 Закону України “Про відпустки”, і порушує його цивільні права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

При прийнятті рішення суди прийшли до обґрунтованого висновку про те, що Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року №346, прийнятий у відповідності та на виконання частини 6 статті 6 Закону України “Про відпустки”, яка містить норми спеціальної дії та фіксує, що порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів вказаним особам,  затверджується Кабінетом Міністрів України.

 Положення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують, оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування і ухвалення нового судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2004 року та ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2004 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.