РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" червня 2006 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Ткача З.Є.
Суддів - Ходоровського М.В., Стефлюк О.Д.
при секретарі - Гачинській М.В.
з участю представників ДВС Тернопільської області,
ДВС у м.Тернополі №1, Тернопільського обласного
управління юстиції та позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Державної виконавчої служби Тернопільської області на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 21 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби у м.Тернополі №1, Державної виконавчої служби Тернопільської області, Тернопільського обласного управління юстиції про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди,-
встановила:
В квітні 2005 року ОСОБА_1 пред»явив позов до Державної виконавчої служби Тернопільського міського відділу юстиції та Тернопільського обласного управління юстиції про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди. Посилався на те, що виконавча служба безпричинно зволікає з виконанням рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18 березня 2005 року про поновлення його на посаді голови правління ВАТ «Тернопільський видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч». Не дивлячись на те, що рішення підлягає негайному виконанню, виконавча служба свідомо затягує, не вживає дієвих заходів до його виконання, рішення не виконано досі, а обласне управління юстиції не здійснює належного контролю за виконанням вказаного рішення суду та не приймає жодних мір до винних в цьому працівників ДВС.
Вважає, що такими діями та бездіяльністю Державна виконавча служба та управління юстиції спричинили йому моральні страждання, які виразились у втраті нормальних життєвих зв»язків, зміни способу життя, негативно впливає на його стан здоров»я, тому просив стягнути з ДВС Тернопільського міського управління юстиції та Тернопільського обласного управління юстиції на відшкодування спричиненої йому моральної шкоди по 10000 грн. з кожного.
В процесі розгляду справи суд провів заміну відповідача з ДВС Тернопільського міського управління юстиції на ДВС у м.Тернополі №1 та притягнув до участі в справі в якості відповідача Державну виконавчу службу Тернопільської області.
Справа №22а- 661 Головуючий у 1 інстанції - Берегуляк Ф.Г.
Категорія відшкодув. мор. шкоди Доповідач - Стефлюк О.Д.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 21 квітня 2006 року позов задоволено частково і постановлено: « Визнати неправомірними дії ДВС Тернопільського міського управління юстиції. Стягнути з ДВС Тернопільської області на користь ОСОБА_1 5000 грн. моральної шкоди». В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ДВС Тернопільської області просить рішення суду скасувати і ухвалити нове - про відмову ОСОБА_1 в позові за безпідставністю, посилаючись на те, що суд не дослідив всіх обставин справи та допустив порушення в застосуванні норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників ДВС Тернопільської області, ДВС у м.Тернополі №1, Тернопільського обласного управління юстиції, які підтримують доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу позивача ОСОБА_1, та перевіривши за матеріалами справи наведені в скарзі доводи, колегія суддів вбачає підстави для скасування судового рішення і ухвалення нового по суті позовних вимог.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд обгрунтовано виходив з того, що державною виконавчою службою, внаслідок допущеної бездіяльності, не забезпечено виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі у встановлені законом строки, чим спричинено йому моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню у визначених судом розмірах.
З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону і грунтується на матеріалах справи.
Згідно з частиною 2 статті 86 Закону України «Про виконавче провадження» збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Вказана норма Закону надає право стягувачу звернутись до суду з позовом про відшкодування шкоди в разі невиконання рішення суду, за рахунок юридичної особи, зобов»язаної здійснювати це виконання.
Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 18 березня 2005 року ОСОБА_1 поновлений на посаді голови
Правління ВАТ «Тернопільський видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч». В цей же день судом був виписаний і направлений в Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби до негайного виконання виконавчий лист про поновлення ОСОБА_1 на роботі.
21 березня 2005 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження і виконавчий лист був направлений боржнику для виконання. 22 березня 2005 року ДВС було складено акт про неможливість виконання судового рішення і на керівника ВАТ ОСОБА_2 накладено стягнення відповідно до вимог ст.87 Закону України «Про виконавче провадження». 23 березня 2005 року державний виконавець ще намагався провести відповідні дії по виконанню судового рішення, про що складено відповідний акт, однак виконання завершеним не було, а будь-які дії з цього приводу було припинено.
31 березня 2005 року виконавчий лист безпідставно відкликаний державним виконавцем без виконання, а 8 вересня 2005 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження і судове рішення залишилось невиконаним.
Заперечуючи позов, відповідачі посилались на те, що в зв»язку з ліквідацією відділів ДВС територіальних управлінь юстиції вони не є належними відповідачами по справі і не можуть нести відповідальності за невиконання судового рішення. Суд підставно не взяв до уваги ці доводи, оскільки як видно з матеріалів справи, виконавчий лист звернено до виконання 18 березня 2005 року, а відділ ДВС Тернопільського міського управління юстиції ( на виконанні в якого цей в/лист знаходився протягом шести місяців всупереч вимогам ст.25 Закону «Про виконавче провадження», яким встановлено двомісячний термін для виконання судового рішення), було ліквідовано наказом Мінюсту від 14 серпня 2005 року.
3»ясувавши всі обставини спричинення позивачу моральної шкоди, суд здобутим доказам дав правильну оцінку і обгрунтовано стягнув моральну шкоду на користь позивача.
Проте, визначаючи боржника, з рахунку якого вказана сума підлягає стягненню, суд допустився помилки і замість покладення обов»язку по відшкодуванню шкоди, спричиненої ліквідованою організацією (установою), на організацію ( установу) яка цю ліквідацію здійснювала, як це передбачено ст.ст. 110-112 ЦК України, стягнув її з новоствореної (наказ Департаменту ДВС від 19 серпня 2005 року) ДВС Тернопільської області, яка жодного обов»язку по відношенню ліквідованого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції не має. Пунктом 3.1 наказу Мінюсту від 14 серпня 2005 року «Про ліквідацію відділів державної виконавчої служби територіальних управлінь юстиції» обов»язок по здійсненню встановлених законом заходів щодо ліквідації відділів ДВС покладено на начальників обласних управлінь юстиції.
Як пояснили в судовому засіданні представники ДВС Тернопільської області та ДВС у м.Тернополі №1 ліквідацією ДВС Тернопільського міського управління юстиції займалось Тернопільське обласне управління юстиції. Ним було видано наказ на ліквідацію ДВС, створено ліквідаційну комісію, складено акт про ліквідацію.
Ці обставини підтвердив і представник Тернопільського обласного управління юстиції .
Колегія суддів також вважає, що суму відшкодування моральної шкоди, слід зменшити до 3 тисяч гривень, оскільки визначена до стягнення на користь ОСОБА_1 сума в 5 тисяч гривень не відповідає завданій йому моральній шкоді.
Враховуючи, що у справі не потрібно збирати або додатково перевіряти докази, Тернопільське обласне управління юстиції було притягнуто відповідачем по справі, його представник приймав участь в її розгляді; обставини справи встановлені судом повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, колегія суддів вважає за можливе постановлення нового рішення, яким суму моральної шкоди на користь ОСОБА_1 слід стягнути з Тернопільського обласного управління юстиції.
Доводи апелянта про порушення судом норм процесуального права, зокрема про залишення без розгляду його клопотання про закриття провадження у справі, на увагу не заслуговують, оскільки є такими, що не відповідають дійсності, адже вказане
клопотання його представника ОСОБА_3 ( доручення на ведення справи від 14 червня 2005 та 20 березня 2006р.р.) залишено без задоволення протокольною ухвалою суду від 2 грудня 2005 року.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст.307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби Тернопільської області частково задовольнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 21 квітня 2006 року скасувати і ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 задоволити частково і стягнути на його користь з Тернопільського обласного управління юстиції 3000 ( три тисячі ) гривень моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.