Справа № 463/6267/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.

Провадження № 22-ц/773/446/15 Категорія: 30 Доповідач: Свистун О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Свистун О.В.,

суддів - Грушицького А.І., Федонюк С.Ю.,

при секретарі - Вергуну Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до апеляційного суду Львівської області, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 27 листопада 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 27 листопада 2014 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до апеляційного суду Львівської області, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди з підстав, що справа не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

В поданій на ухвалу суду апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, покликаючись на незаконність ухвали суду із-за порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання. Відповідач - апеляційний суд Львівської області просить розгляд справи проводити без їх представника та відхилити апеляційну скаргу позивача. Позивач причин неявки в суд не повідомив.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із позовними вимогами про відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправними діями апеляційного суду Львівської області, що спричинило приниження його честі, гідності та ділової репутації. Вважає, що постановленням завідомо неправосудної ухвали від 17.07.2012р. по справі №1321/2-299/12, суддя мав намір позбавити його доступу до правосуддя, чим грубо порушив його конституційні права, гарантовані ст.ст.8, 40, 55, 56 Конституції України.

Личаківський районний суд м. Львова відмовляючи у відкритті провадження у справі виходив з того, що дана позовна заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду судом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Конституцією України встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, та що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом. Згідно із ст.14 Закону України «Про судоустрій» учасники судового процесу та інші особи у випадках та порядку, передбачених процесуальним законом мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень.

Виходячи із зазначених положень Конституції судові рішення і, відповідно, дії або бездіяльність судів (суддів) з питань здійснення правосуддя ( пов'язаних з підготовкою й розглядом справи) можуть оскаржуватись у визначеному порядку до суду вищої інстанції, а не в суд першої інстанції. Останнє порушувало б і принцип незалежності суддів, і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Як вбачається із роз'яснень постанови Пленуму Верховного суду України від 13.06.2007 року № 8 «Про незалежність судової влади», п. 10 - виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно із процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності суддів і судів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.

Таким чином, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі. Винятками є лише випадки, коди суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа). Заяви, скарги, спрямовані на дії судді при здійсненні правосуддя, не підлягають розглядові в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.

Стосовно доводів позивача у апеляційній скарзі щодо не врахування судом першої інстанції положення ст. 1176 ЦК України слід вказати, що застосування даної норми матеріального права можливе у випадку, коли предметом позову є інші дії чи бездіяльність, зокрема, суду, які не пов'язані зі здійсненням правосуддя, відправленням судочинства, яке має на меті прийняття акту органом судової влади, що також вбачається з роз'яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-182/0/4-12, від 13.02.2012 року.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Позивач не надав суду доказів, що моральна шкода йому спричинена іншими діями суду, а не у зв'язку з розглядом цивільної справи.

Отже, враховуючи викладене, розгляд судом позовних вимог незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов'язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено. Таким чином, у відкритті провадження у такій справі слід відмовити на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 305, 307, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 27 листопада 2014 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: