Справа №2-А-294/2009
ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2009 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючого - судді Старжинської О.Є., суддів - Лузан Л.В., Ротар М.М . при секретарі - Ніколаєнко Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську адміністративну справу за позовами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Вознесенську Миколаївської області, Кабінету Міністрів України про визнання бездіяльності противоправною та зобов'язання здійснити нарахування підвищення до пенсії дітям війни та забезпечити його виплату
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2008 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 звернулись до суду із позовами до управління Пенсійного Фонду України у м. Вознесенську Миколаївської області (надалі - відповідач-1), Кабінету Міністрів України (надалі - відповідач-2) про захист соціальних прав шляхом визнання бездіяльності противоправною та зобов'язання здійснити нарахування підвищення до пенсії дітям війни та забезпечити його виплату.
В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначали, що є отримувачами пенсій та дітьми війни, яким відповідач управління Пенсійного Фонду України у м. Вознесенську Миколаївської області не призначив та не проводив нарахування підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " у зв'язку з тим, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" була призупинена дія ст. 6 цього Закону.
Посилаючись на те, що відповідач-1 з 09.07.2007 року не призначив зазначене підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" у зв'язку з прийняттям 09.07.2007 року Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" про призупинення дії ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а Кабінет Міністрів України не виділив кошти на ці цілі, позивачі просили позов задовольнити.
Пропуск строку звернення до суду за захистом порушеного права всі позивачі наявністю у них поважних причин не мотивували, зазначаючи разом з тим , що про порушення свого права на отримання підвищення до пенсії їм стало відомо в 2008 році.
Враховуючи, що предметом оскарження не є бездіяльність стосовно певного з позивачів або обставинами, що стосуються виключно певного позивача, суд визнав згадані позови однорідними.
З урахуванням цього, а також позиції позивачів, що полягає у об'єднанні зусиль з метою відстоювання своїх соціальних прав, суд ухвалив про об'єднання згаданих позовів в одному провадженні.
В судове засідання позивачі ОСОБА_5 , ОСОБА_8 не з'явилися, судом належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомили
Ухвалою суду від 19.02.2009року позовні вимоги ОСОБА_10 були залишені без розгляду у зв'язку з відкликанням своєї позовної заяви.
В судовому засіданні позивачі підтримали свої позовні вимоги.
Представник відповідача - Управління Пенсійного Фонду України у м. Вознесенську Миколаївської області - в судове засідання не з'явився, суду надав письмові заперечення проти позовів, зазначаючи, що після прийняття рішення Конституційним Судом України по справі про соціальні пільги змін в Державний бюджет України щодо механізму встановлення розміру підвищення до пенсії дітям війни через законодавче врегулювання розміру мінімальної пенсії за віком для обчислення підвищень до пенсії особам, яким встановлено статус "дитина війни" та збільшення коштів на ці цілі з Державного Бюджету України внесено не було, що унеможливлює реалізацію права на нарахування підвищення до пенсії дітям війни. Крім того, представник відповідача вказував на пропуск позивачами строку звернення до суду за захистом порушеного права, передбаченого статтею 99 КАС України.
Представник відповідача - Кабінету Міністрів України - в судове засідання не з'явився, суду надав письмові заперечення, зазначаючи, що позовні вимоги про стягнення з двох відповідачів недоплаченого підвищення до пенсії (позовними вимогами до відповідача Кабінету
Міністрів України по матеріалам справи є зобов'язання забезпечити виплату підвищення до пенсії) є необґрунтованими через те, що обов'язок виплати пенсійного забезпечення (підвищення до пенсії дітям війни не є формою пенсійного забезпечення) не покладено на Кабінет Міністрів України. Крім того, представник відповідача вказував на пропуск позивачами строку звернення до суду за захистом порушеного права, передбаченого статтею 99 КАС України.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позови задоволенню не підлягають.
Матеріалами справи встановлено, що позивачі є отримувачами пенсій та дітьми війни, яким відповідач управління Пенсійного Фонду України у м. Вознесенську Миколаївської області не призначив та не проводив нарахування підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у зв'язку з тим, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" була призупинена дія ст. 6 цього Закону.
З 09.07.2007 року у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням статті 111 цього Закону Управління ПФУ у м. Вознесенську не призначило підвищення до пенсії дітям війни у розмірі, передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни", а відповідач -2 Кабінет Міністрів України не виділив кошти на ці цілі шляхом підготовки проекту закону про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та при прийнятті Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" не передбачив бюджетне призначення на взяття зобов'язань для виконання Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року.
Існуюче (додаткове) правове регулювання відносин, ніж передбачено Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено діючими законами.
Так, згідно ст.6 Закону України від 18.11.2004 року "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком, з якої потрібно обчислювати підвищення, цим Законом не передбачено. Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни" Кабінету Міністрів України доручено подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів та свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
09 липня 2003 року був прийнятий Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким було запроваджено термін мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом. Використання ж терміну "мінімальна пенсія за віком" цей Закон не передбачає взагалі. Вказаний в статті 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. У частині 1 статті 6 Закону зазначено, що непрацездатні громадяни, крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення, мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. Аналіз Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту", Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" свідчить, що розмір надбавок, підвищень, доплат та інших додаткових видів грошової компенсації різним категоріям осіб, визначається у кожному конкретному випадку окремо, чітко встановленими нормами. Таким чином, питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення до пенсії особам, яким встановлено статус "дитина війни", має бути вирішено в законодавчому порядку.
Підвищення до пенсії, як державна соціальна виплата, згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни"(ст.7) виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України на відміну від пенсії, яка виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України, і заперечення відповідача щодо відсутності бюджетних асигнувань для задоволення вимог позивачів є необґрунтованим, оскільки невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей для виплати не є підставою для виправдання. В даному випадку, в національному законодавстві мають бути визначені межі та спосіб здійснення відповідного права органів державної влади діяти з метою забезпечення громадян мінімальним ступенем захисту, на який вони, згідно з принципом верховенства права, мають право в демократичному суспільстві. Бездіяльність щодо реалізації права позивачів на нарахування підвищення до пенсії дітям війни,
передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в період з 09.07.2007року по 31.12.2007 року є порушенням, яке створило для позивачів ситуації непевності стосовно реалізації ними зазначеного права.
Тому, доводи відповідача про відсутність механізму нарахування підвищення до пенсії дітям війни, не можуть бути підставою для невиконання вимог законів.
Відповідно до ст.152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення ним рішення про їх неконституційність, тому позовні вимоги за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року є обґрунтованими, але задоволенню не підлягають в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом, або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися (а не могла дізнатися) про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ст. 100 ч. 1 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна з сторін. З огляду на зміст зазначеної норми процесуального права, її положення про правові наслідки спливу строку позовної давності можуть застосовуватися лише в тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного адміністративного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалося, суд повинен відмовити не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.
Відповідачі посилалися в своїх письмових запереченнях на пропуск строку звернення до суду, вказуючи, що початком перебігу строку є 27.07.2007 року. Позивачі в заявах про поновлення цього строку не зазначають поважних причин його пропуску, вказуючи разом з тим, що перебіг цього строку обчислюється з моменту, коли вони дізналися про порушення прав в 2008 році (що суперечить їх заяві про поновлення строку).
Для правильного обчислення позовної давності важливим є визначення її початкового моменту. Виходячи з вимог ст. 99 ч. 2 КАС України початок перебігу строку звернення до суду, суд пов'язує не з фактом обізнаності особи, якій належить порушене право в зв'язку з тим, що цей суб'єктивний момент є результатом недбалого ставлення особи до охорони власних прав, а з моменту, коли вона повинна була дізнатися про таке порушення. Об'єктивними даними про цей момент є актуальність положень рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року (офіційне опублікування в Офіційному Віснику України № 52 від 27.07.2007 року), які широко обговорювалися в Україні засобами масової інформації, на телебаченні на той час, а тому позивачі не могли не знати про факт порушення їх прав. Посилання позивачів на те, що про прийняте 09.07.2007 року Конституційним Судом України рішення вони дізналися в жовтні 2008 року з неофіційних видань не може бути підставою для поновлення процесуальних строків звернення до суду. Адже з моменту публікації цього рішення в офіційному виданні вважається, що це рішення було доведене до невизначеного кола осіб, тобто до всього населення України, включаючи і позивачів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 156-161 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в позові до Управління Пенсійного Фонду України у м. Вознесенську Миколаївської області, Кабінету Міністрів України про захист соціальних прав шляхом визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання здійснити нарахування підвищення до пенсії дітям війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Постанова може бути оскаржена в апеляційний адміністративний суд Одеської області через міськрайонний суд з дня її оголошення шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів і апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Судді: Старжинська О.Є.
Лузан Л.В.
Ротар М.М.