УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2015 року Справа № 7187/14/876
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 червня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Чопської митниці Міндоходів про скасування постанови,
В С Т А Н О В И В :
В черні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Чопської митниці Міндоходів у якому просила скасувати постанову відповідача в справі про порушення митних правил від 28.05.2014 №0716/30511/14 (далі - Постанова) та закрити провадження.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 червня 2014 року в справі №308/7294/14-а позовну заяву залишено без руху у зв'язку із невідповідністю позовної заяви вимогам ст.106 КАС України та надано строк для усунення її недоліків до 01.07.2014.
Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржила ОСОБА_1, яка покликаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову ухвалу, якою справу направити для продовження розгляду.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому апеляційний суд, у відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити з таких міркувань.
Залишаючи без руху позовну заяву у справі, суд першої інстанції виходив із того, що така не відповідає вимогам ст.106 КАС України, а саме при поданні адміністративного позову не додано доказів сплати судового збору за подання позову майнового характеру.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи проте прийняті із помилковим застосуванням норм процесуального права.
Відповідно до ст.104 КАС України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.
В силу вимог ст.107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує зокрема питання відповідності позовної заяви вимогам ст.106 КАС України.
Статтею 106 КАС України визначено вимоги до позовної заяви відповідно до ч.3 якої, до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Згідно з ст.108 КАС України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без руху вказує, як на невідповідність позовної заяви вимогам ст.106 КАС України, те, що до такої не долучено документа про сплату судового збору за подання позову майнового характеру.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що дотримання вимог ст.106 КАС України при поданні позовної заяви є обов'язковим. Якщо позивач не дотримався вимог вказаної статті, суддя залишає позовну заяву без руху і пропонує позивачеві виправити виявлені недоліки.
Про залишення позовної заяви без руху суддя постановляє ухвалу в якій зазначаються не лише недоліки позовної заяви, а й визначається спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для цього. Вказівки на недоліки позовної заяви і спосіб їх усунення мають бути чіткими і зрозумілими.
Проте, залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху у зв'язку із несплатою судового збору, суд першої інстанції жодним чином не зазначив: про необхідність подання оригіналу документа про сплату судового збору або доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору; розмір судового збору, який має сплатити позивач; реквізити сплати судового збору.
Тільки в разі зазначення судом усіх цих даних будуть дотримані вимоги ст.108 КАС України в частині постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху, яка в подальшому в разі невиконання позивачем її вимог у встановлений строк може бути підставою для повернення позовної заяви.
В даному ж випадку, залишаючи позов без руху, суд першої інстанції не зазначив у встановленому порядку недоліків позовної заяви та спосіб їх усунення, чим фактично створив перешкоди для доступу до правосуддя в розглядуваній адміністративній справі позивачу, оскільки позбавив такого можливості належним чином та вчасно виконати вимоги постановленої ним ухвали.
У зв'язку із наведеним, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, однак неналежно вчинив покладені на нього ст.108 КАС України процесуальні дії, чим фактично позбавив позивача можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив його права на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані ст.6 КАС України.
Додатково, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що 02 грудня 2014 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду було помилково переглянуто судове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 липня 2014 року, яке було результатом постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху, та встановлено його невідповідність нормам процесуального права. Вказане не призвело до порушення гарантованого права позивача на розгляд справи в адміністративному суді, а лише підтвердило вчинене судом першої інстанції неправильне застосування норм процесуального права при прийнятті позовної заяви та в подальшому при її поверненні.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до цього ж суду для продовження її розгляду по суті.
Керуючись ст.ст.195, 197, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 червня 2014 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.Я. Качмар
Суддя О.М. Гінда
Суддя В.В. Ніколін