ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 7 червня 2006 року у м. Києві колегія суддів Вищого     адміністративного суду України в складі:

           головуючого-судді: Ліпського Д.В.,

     суддів:  Юрченка В.В., Амєліна С.Є., Гуріна М.І.,           Кобилянського М.Г.,

 при секретарі - Проценко О.О.,

           розглянувши у попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за  скаргою ОСОБА_1на бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Чернівці за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернівці на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці  від  1 березня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 5 травня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 в лютому 2004 року звернулася до суду із скаргою на бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Чернівці. Просила визнати неправомірною  відмову відповідачів ліквідувати присвоєний їй ідентифікаційний номер та проставити в її паспорті відмітку про наявність у неї права на здійснення будь-яких платежів без зазначення ідентифікаційного номера.

Свої вимоги мотивувала релігійними переконаннями та ст. 1 Закону України “Про державний реєстр фізичних осіб - платників податку та інших обов”язкових платежів”.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 1 березня 2004 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Чернівці було задоволено.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області  від 5 травня 2004 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці було відхилено, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 1 березня 2004 року залишено в силі.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями Державна податкова інспекція у м. Чернівці звернулася з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці  від  1 березня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 5 травня 2004 року, у якій просить скасувати судові рішення у зв”язку з порушенням при розгляді справи норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції правильно виходив з положень ст. 1 Закону України “Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов”язкових платежів”, відповідно до яких Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов”язкових платежів (далі - Державний реєстр) створюється для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, зобов”язаних сплачувати податки, збори, інші обов”язкові платежі до бюджетів та внески до державних цільових фондів у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами України.

У той же час, відповідно до ч. 2 ст. 1 цього Закону, передбачена можливість ведення обліку платників податку, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття податків та інших обов”язкових платежів.

Доводи касаційної скарги на увагу не заслуговують, оскільки обрання альтернативної форми обліку платником податку - це право, надане громадянину Законом. Посилання суб”єкта оскарження на відсутність механізму внесення відміток в паспорти громадян не може бути перешкодою до реалізації прав платниками податків, закріплених  в Законі, та підставою для невиконання його вимог посадовими особами Державної податкової інспекції.

Крім того, п. 6 Положення “Про паспорт громадянина України” передбачає можливість внесення записів до паспорта, передбачених цим Положенням або законодавчими актами України.

Статтею 1 Закону України “Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов”язкових платежів” передбачено, що для осіб, які  через свої релігійні  або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше  встановлені форми обліку платників податків та інших обов”язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Крім того, будь-яких застережень щодо застосування норм  закону по відношенню до осіб, яким цей номер був присвоєний раніше, Закон не містить.

Враховуючи наведене, колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції правильно застосували норми матеріального і процесуального права та дали належну правову оцінку обставинам у справі.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 КАС України, колегія -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці  від  1 березня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 5 травня 2004 року - без змін. 

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя:                                               Ліпський Д.В.

 ­­­­­­­

Судді:                                                                       Юрченко В.В.

                                                                                   Амєлін С. Є.  

                                                                                   Гурін М.І.

                                                                                   Кобилянський М.Г.