ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2015 року Справа № 927/209/13-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіОвечкіна В.Е.,
суддівЧернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
ВАТ Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
на постановувід 23.12.2014 р. Київського апеляційного господарського суду
у справі№927/209/13-г господарського суду Чернігівської області
за позовомВАТ Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
доПП "Спецтранс"
простягнення 74 500,00 грн.
за участю представників:
позивача: Петренко В.О., дов. від 04.03.2014 б/н;
відповідача: Підгорний К.Є., дов. від 03.02.2014 №03/02;
ВСТАНОВИВ:
Постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2014 (судді В. Овечкін, Є. Чернов., В. Цвігун) справа направлялася на новий розгляд.
Рішенням господапського суду Чернігівської області від 28.10.2014 (суддя В. Моцьор), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 (судді І. Іоннікова, К. Тарасенко, О. Тищенко) в задоволенні позову про стягнення 74 500,00 грн. шкоди в порядку регресу відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ВАТ Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 та прийняти нове рішення у справі, яким позов задовольнити, стягнути з ПП "Спецтранс" 49647 грн. 39 коп. Вважає, що судами порушено вимоги ст.ст. 32,34 ГПК України. На думку скаржника розмір страхового відшкодування є підтвердженим належними наявними в матеріалах справи доказами. Судами також порушено ст. 27 ЗУ "Про страхування", ст. 1194 ЦК України.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
01.04.2010 року між Кошелею І.І. та ВАТ НАСК "Оранта" укладено договір добровільного страхування №УБ 426624, відповідно до умов якого позивач застрахував майнові інтереси потерпілого, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу легкового автомобіля "Hyundai Grandeur" д.р.н. АО 2575 АР.
Відповідно до п.1.11 договору добровільного страхування №УБ 426624, строк дії договору встановлено з 02 квітня 2010 року до 01 червня 2011 року.
06 серпня 2010 року на автодорозі Чоп-Київ трапилась ДТП за участю автомобіля "Hyundai Grandeur" д.р.н. АО 2575 АР під керуванням водія Кошеля Івана Івановича та автомобіля "DAF" д.р.н. СВ 9977 АВ під керуванням водія Кравченка Володимира Петровича, що підтверджується довідкою УДАІ ГУ МВС України в Закарпатській обл. № 715 від 03 вересня 2010 року.
Згідно звіту автотоварознавчого дослідження №232/10 від 01 грудня 2010 року, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля "Hyundai Grandeur" д.н.з. АО 2575 АР, в результаті його пошкодження при ДТП складає 121308,34грн.
Позивачем складено страховий акт №01-07-К та розрахунок страхового відшкодування від 27 квітня 2011 року, згідно яких сума, яка підлягає до сплати в якості страхового відшкодування становить 100000,00грн.
Відповідно до угоди між Кошеля І.І. та ВАТ "НАСК "Оранта" про припинення зобов'язання переданням відступного, сторони погодили, що вартість страхового відшкодування за Договором добровільного страхування №УБ 426624 становить 100000,00грн.
На підставі вищевказаних документів та заяви про страхову виплату №45 від 06 серпня 2010 року, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив на рахунок, визначений страхувальником, страхове відшкодування у розмірі 100000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №37153 від 07 червня 2011 року.
Відповідно до п.2.9.4.2 та п.2.9.4.3 Договору страхування, страховик зобов'язаний: упродовж двох робочих днів з моменту отримання письмової заяви страхувальника про страхову виплату вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення виплати страхового відшкодування; після складання страхового акта провести виплату страхового відшкодування у терміни, встановлені п.3.11.4 та п.2.11.5 Договору страхування.
Вина водія автомобіля "DAF" д.н.з. СВ 9977 АВ встановлена у судовому порядку.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови Новозаводського районного суду міста Чернігова від 18 жовтня 2010 року у справі №3-4421/2010, Кравченка В.П. (водія автомобіля "DAF" д.н.з. СВ 9977 АВ) визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 лютого 2012 року, Кравченка Володимира Петровича визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 286 КК України і призначено йому покарання у виді двох років обмеження волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнено засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку терміном один рік не вчинить нового злочину. Цивільний позов потерпілої Кошелі Вікторії Василівни задоволено частково. Стягнуто з ПП "Спецтранс" м. Чернігів, вул. Борисенка, буд. 47 на користь Кошелі В.В. 4500,00грн. у відшкодування завданої моральної шкоди. В задоволенні цивільного позову Кошеля В.В. відмовлено.
Цивільно-правова відповідальність Кравченка В.П. за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу автомобіля "DAF", д.н.з. СВ 9977 АВ, згідно із полісом № ВЕ/2049471, застрахована у ПрАТ "Перша страхова компанія", яким встановлено ліміт відповідальності страхової компанії в межах суми 25500,00грн.
Після підписання полісу ВЕ/2049471 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, від власника автомобіля ""DAF", д.н.з. СВ 9977 АВ до ПрАТ "Страхова компанія "Перша" перейшов обов'язок у випадку настання ДТП спричиненого за участю забезпеченого транспортного засобу, відшкодувати завдану ним шкоду потерпілій особі у межах встановленого ліміту відповідальності.
Позивач зазначає, що ним понесено витрати пов'язанні з виплатою страхового відшкодування в сумі 100000,00грн., рішенням господарського суду міста Києва від 29 листопада 2012 року у справі №5011-50/14117-2012 стягнуто з страхової компанії відповідача страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 25500,00грн., вказана сума стягнута в межах ліміту відповідальності за шкоду заподіяну майну, згідно полісу № ВЕ/2049471, а сума в розмірі 74500,00грн. (100000,00грн. - 25500,00грн.) повинна бути стягнута з власника автомобіля "DAF".
Як встановлено Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області від 28 лютого 2012 року, власником джерела підвищеної небезпеки - автомобіля марки "DAF", д.н.з. СВ 9977 АВ, є ПП "Спецтранс", а Кравченко В.П. керував ним на підставі наказу №9 від 12 жовтня 2005 року про прийняття на роботу та подорожнього листа №021971 від 04 серпня 2010 року, в який він вписаний як водій.
Позивач вважає, що сума збитків була досліджена та оцінена у відповідності до звіту №232/10 автотоварознавчого дослідження від 01 грудня 2010 року, а також висновком судової автотоварознавчої експертизи №995/13-24 від 08 липня 2013 року Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та висновком судової автотоварознавчої експертизи №14161/13-54 від 20 лютого 2014 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз і, що матеріальний збиток, завданий власникові "Hyundai Grandeur" д.н.з. АО 2575 АР (Кошеля О.В.) в результаті його пошкодження при ДТП становить 49647,39грн., як встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 червня 2014 року.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, яку суму реально витратив власник автомобіля "Hyundai Grandeur" для здійснення ремонту, як-то товарні чеки, акти виконаних робіт, які б підтверджували суму, яку власник автомобіля реально витратив на ремонт та обсяг робіт, які виконані.
Судами попередніх інстанцій наголошено на тому, що у суду немає можливості співставити, чи відповідають обсяги виконаних робіт пошкодженням, отриманим автомобілем під час ДТП та встановити реальні збитки.
За встановленого, суди відмовили у задоволенні позову.
Переглядаючи оскаржувані судові акти у касаційному порядку колегія суддів зазначає наступне.
За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
Закон України від 01.07.2004 №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно зі ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого (Постанова ВСУ від 04.11.2014 у справі №910/17223/13).
При цьому, сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК України.
Приписами ст. 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Судами встановлено, що 25 500 грн. завданих збитків оплачено страховою компанією відповідача.
Таким чином, в силу вимог ст. 1194 ЦК України для визначення різниці між відшкодованою страховою виплатою та фактичним розміром шкоди обов'язковим є встановлення саме розміру завданої шкоди майну потерпілого.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки)
Якщо в склад реальних збитків включені витрати, які заінтересована особа повинна буде здійснити для відновлення порушеного права, такій особі належить довести їх необхідність, а також гаданий розмір, обґрунтованим розрахунком та доказами на його підтвердження (Постанова Верховного Суду України від 25.08.2009 у справі №9/16/6/13/14/1593).
В матеріалах справи відсутні докази суми, яку реально витратив власник цього автомобіля для здійснення ремонту (товарні чеки, акти виконаних робіт, які б підтверджували суму, яку власник автомобіля реально витратив на ремонт та обсяг робіт, які виконані).
Посилання скаржника на висновок експерта № 995/13-24 від 08 липня 2013 року (т. ІІ, а.с. 2-6) та висновок автотоварознавчої експертизи № 14161/13-54 від 20 лютого 2014 року (т. ІІІ, а.с. 24-28) як на єдину підставу обґрунтування завданої шкоди колегія суддів відхиляє з огляду на приписи ст. 34 ГПК України, якою встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи та обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Також, відповідно до ч. 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в силу вимог ст.ст. 32,34 ГПК України позивач не обґрунтував належними доказами розмір реальних збитків.
Відтак, судами вмотивовано відмовлено у позові.
Таким чином, колегія суддів констатує, що справа розглянута судами відповідно встановленим обставинам справи з правильним застосуванням до них діючих норм матеріального права. Суди повно та всебічно дослідили наявні в матеріалах справи докази та прийняли обґрунтовані та законні рішення. Підстави для їх скасування та прийняття нового рішення у справі - відсутні. Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження. У касаційній скарзі позивач просить суд надати іншу правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, що виходить за межі компетенції Вищого господарського суду України, встановленої ст. 1117 ГПК України, а саме: касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України,? Вищий господарський суд України, ?
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 у справі №927/209/13-г - без змін.
Головуючий, суддяВ. Овечкін
Судді:Є.Чернов
В. Цвігун