ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року Справа № 910/16158/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПлюшка І.А.,

суддів :Татькова В.І. (доповідача), Шевчук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р.

та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 22.09.2014 р.

у справі№ 910/16158/14 господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (надалі - ПАТ "ВТБ Банк")

до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (надалі - ТОВ "Електросталь"); 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентіна" (надалі - ТОВ "Авентіна")

простягнення 313 967 005,28 грн.

за участю представників:

від позивача- 1) Химчук А.В., дов. № 75/1 від 14.01.2015 р.; - 2) Ананійчук О.А., дов. № 172/11.5.2 від 18.04.2014 р.

від відповідача-1- Ципляк П.С., дов. № 1383/19м від 26.12.2014 р.

від відповідача-2- не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2014 року ПАТ "ВТБ Банк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Електросталь" та ТОВ "Авентіна" про солідарне стягнення боргу, процентів та штрафних санкцій у загальній сумі 26 714 237,07 доларів США (313 967 005,28 грн. за курсом НБУ станом на 28.07.2014 р.).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що ТОВ "Електросталь" не виконало в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором № 70 від 23.12.2010 р., у зв'язку з чим станом на 28.07.2014 р. утворилася стягувана заборгованість, яка включає прострочену заборгованість по кредиту у сумі 22 398 917,80 доларів США; строкову заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 25.06.2014 р. по 27.07.2014 р., у сумі 277 186,61 доларів США; прострочену заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 25.10.2013 р. по 24.06.2014 р., у сумі 1 817 521,50 доларів США, а також виникли підстави для нарахування пені: за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.11.2013 р. по 28.07.2014 р. - у сумі 102 560,03 доларів США та за несвоєчасне повернення кредиту за період з 01.10.2013 по 28.07.2014р - у сумі 1 891 119,61 доларів США; крім того, було нараховано три проценти річних за прострочення повернення кредиту за період з 01.10.2013 р. по 27.07.2014 р. - в сумі 407 781,69 доларів США, і три проценти річних за прострочення сплати процентів за період з 01.11.2013 р. по 27.07.2014 р. - в сумі 19 149,83 доларів США.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. (суддя Марченко О.В.) позовні вимоги задоволено повністю - стягнуто солідарно з ТОВ "Електросталь" та ТОВ "Авентіна" всього 26 714 237,07 доларів США (313 967 005,28 грн. за курсом НБУ станом на 28.07.2014 р.) та 73 080 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р. (головуючий суддя Руденко М.А., судді: Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.) вказане рішення місцевого суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ТОВ "Електросталь" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, оцінивши доводи касаційної скарги (з урахуванням додаткових пояснень), перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з положеннями ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень). Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 23.12.2010 р. між ПАТ "ВТБ Банк" (банк) і ТОВ "Електросталь" (позичальник) укладено Кредитний договір № 70, за умовами якого банк на умовах Кредитного договору зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 30 000 000 доларів США, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит не пізніше 22.12.2013 р., а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені Кредитним договором, позичальник також зобов'язався повернути кредит відповідно до такого графіка: 31.12.2012 р. - 29 166 667 доларів США; 31.01.2013 р. - 28 333 333 доларів США; 28.02.2013 р. - 27 500 000 доларів США; 31.03.2013 р. - 26 666 667 доларів США; 30.04.2013 р. - 25 833 333 доларів США; 31.05.2013 р. - 25 000 000 грн.; 30.06.2013 р. - 24 166 667 доларів США; 31.07.2013 р. - 23 333 333 доларів США; 31.08.2013 р. - 22 500 000 доларів США; 30.09.2013 р. - 21 666 667 доларів США; 31.10.2013 р. - 20 833 333 доларів США; 30.11.2013 р. - 20 000 000 доларів США; 22.12.2013 р. - 0,00 доларів США. Будь-яка заборгованість позичальника за кредитом, що перевищує визначену на відповідну дату суму кредиту вважається простроченою заборгованістю.

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору надання кредиту позичальнику здійснюється у безготівковій формі на підставі письмової заяви позичальника за формою додатку № 1 (заява) в межах ліміту кредитування, що діє на дату подання заявки, шляхом перерахування коштів на рахунок позичальника № 26003010112157 у відділенні "Донецька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767 (або за іншими реквізитами, що вказані у заявці) за умови виконання позичальником своїх зобов'язань у повному обсязі та додержання всіх умов надання кредиту, встановлених Кредитним договором надання кредиту може здійснюватися окремими частинами, розмір яких визначається позичальником та зазначається у заявці, в межах ліміту кредитування.

Згідно з пп.пп. 4.3.4., 4.3.5. п. 4.3. Кредитного договору позичальник зобов'язується сплачувати банку плату за кредит в розмірі та в порядку, передбачених в Кредитному договорі. Позичальник зобов'язується повернути кредит в повному обсязі в строк, визначений в Кредитному договорі.

Підпунктом 4.3.11.1. пункту 4.3. Кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язується з метою мінімізації ризиків банку, пов'язаних з необхідністю здійснення аналізу певного спектору фінансових показників позичальника, а також наявністю грошових коштів для здійснення прав банку у випадку порушення позичальником певних умов Кредитного договору, з 01.01.2011 позичальник повинен забезпечити проведення в банку щоквартальних загальних кредитових оборотів по поточних рахунках, відкритих в банку в сумі, що дорівнює загальним кредитовим оборотам позичальника у всіх банках за квартал, що передує кварталу, за який здійснюється моніторинг, пропорційно розміру кредитної заборгованості позичальника перед банком в загальній кредитній заборгованості позичальника перед іншими банками, де у позичальника відкриті рахунки (фактична заборгованість по всім видам кредитів в інших банках) станом на перше число кварталу, за який проводиться моніторинг, та забезпечувати розмір таких кредитових оборотів у вищевказаному обсязі протягом строку дії Кредитного договору. Моніторинг виконання підпункту 4.3.11.1 пункту 4.3 Кредитного договору проводиться не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа кожного місяця, наступного за звітним кварталом. Під щоквартальним загальним кредитовим оборотом у Кредитному договорі розмінюється сумарний обсяг коштів, що надійшли на поточні рахунки позичальника в банку протягом кожного розрахункового кварталу.

Сторони Кредитного договору погодили, що протягом його дії позичальник зобов'язаний без письмової згоди банку не вчиняти вказаних нижче дій та забезпечити не вчинення таких дій поручителем як, зокрема, не приймати рішення стосовно ліквідації (припинення) юридичної особи позичальника та поручителя шляхом злиття, приєднання, розподілу або перетворення, крім випадків приведення господарсько-правової форми товариства до вимог чинного законодавства України. Моніторинг виконання умов виконується щоквартально на підставі довідки про установчі документи та органи управління (додаток № 4 до Кредитного договору) (пп. 4.3.12.2. п. 4.3.);

Відповідно до п. 5.1. Кредитного договору несприятливою подією вважається, зокрема, невиконання та/або неналежне виконання позичальником зобов'язань за договором чи з будь-якими іншими договорами, укладеними з банком.

Згідно з п. 5.2. Кредитного договору у випадку виникнення будь-якої несприятливої події банк набуває право відкликати власні зобов'язання з кредитування за Договором та/або вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальнику кредит, а позичальник зобов'язаний, незважаючи на положення підпункту 1.1.2 пункту 1.1 Кредитного договору, виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями (окрім комісії за дострокове розірвання Кредитного договору), що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно з умовами Кредитного договору, в строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги. У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги банк має право здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків позичальника в порядку, встановленому підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 Кредитного договору, для погашення боргового зобов'язання позичальника, а також вчиняти всі інші дії щодо стягнення заборгованості згідно з чинним законодавством України.

Пунктами 7.1., 7.2. Кредитного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення заборгованості за кредитом позичальник сплачує банку пеню в національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення заборгованості за кредитом, враховуючи день погашення з розрахунку факт/365. У разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення плати за кредит згідно з умовами Кредитного договору (крім заборгованості за кредитом), позичальник сплачує банку пеню в національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення зазначених зобов'язань, враховуючи день погашення з розрахунку факт/365.

У відповідності з п. 9.4. Кредитного договору він набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань у повному обсязі.

Сторонами також було укладено договори про внесення змін до Кредитного договору, а саме: від 04.02.2011 р. № 1; від 07.04.2011 р. № 2; від 28.09.2011 р. № 3 та від 20.12.2012 р. № 4.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач - ПАТ "ВТБ Банк" належним чином виконав свої договірні зобов'язання та надав ТОВ "Електросталь" грошові кошти (кредит) у сумі 30 000 000 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями № 32582387 від 24.12.2010 р. на суму 21 300 000 доларів США та № 32582367 від 28.12.2010 р. на суму 8 700 000 доларів США, а також банківськими виписками по рахунках обліку кредитної заборгованості.

Разом з тим, як було з'ясовано судами, в порушення умов Кредитного договору, відповідно до звіту щодо проведення оборотів за 4 квартал 2013 року ТОВ "Електросталь" не забезпечило проведення кредитових оборотів по поточних рахунках, відкритих у Банку, а саме відхилення від необхідного обсягу складає 27,59 %. Відповідно до звіту щодо проведення оборотів за 1 квартал 2014 року ТОВ "Електросталь" не забезпечило проведення кредитових оборотів по поточних рахунках, відкритих у Банку, відхилення від необхідного обсягу складає 29,17 %.

Крім того, в бюлетені державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.07.2014 р. № 288 (18) міститься повідомлення про прийняття засновниками (учасниками), судом або уповноваженим органом рішення про виділ ТОВ "Електросталь".

Також судами попередніх інстанцій було встановлено, що 28.07.2014 р. між ПАТ "ВТБ Банк" (банк) та ТОВ "Авентіна" (поручитель) укладено Договір поруки № 70/Z-6, за умовами якого поручитель поручився перед банком за виконання позичальником зобов'язань зі сплати банку заборгованості у сумі 313 967 005,28 грн., що є еквівалентом 26 714 237,07 доларів США за курсом НБУ станом на 09:00 на дату укладення Договору поруки (1 долар США = 11,752797 гривень), яка виникла згідно з положенням Кредитного договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору поруки сторони Договору поруки визначають, що у випадку порушення позичальником взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед банком у повному обсязі зобов'язань позичальника за Кредитним договором, включаючи повернення кредиту, плату нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, неустойки (пені, штрафів) та відшкодування збитків, пов'язаних з порушенням виконання зобов'язань позичальником.

Пунктом 2.6. Договору поруки визначено, що у випадку порушення позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором поручитель зобов'язується виконати їх протягом 2 (двох) календарних днів з дня отримання вимоги, направленої згідно з пунктом 2.5. Договору поруки, шляхом перерахування коштів на рахунок банку. При перерахуванні поручителем коштів на рахунок банку у зазначений строк банк має право на договірне списання з рахунків поручителя суми боргових зобов'язань. З підписанням Договору поруки поручитель надає банку доручення на договірне списання коштів з поточних рахунків поручителя, відкритих у банку. Таке доручення може бути виконане банком за умови настання строку виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором або у разі належного виконання будь-якого із зобов'язань, з останнього дня строку виконаних цих зобов'язань і в необхідній сумі, визначеній банком самостійно. Отримувачем коштів за вказаним договірним списанням є банк. Договірне списання може здійснюватися з будь-якого рахунку поручителя, відкритого у банку, реквізити якого відомі сторонам. У випадку, якщо валюта кредиту не співпадає з валютою коштів, які знаходяться на поточних рахунках поручителя, банк має право самостійно здійснювати продаж/купівлю/обмін валютних коштів на міжбанківському валютному ринку України з метою отримання валюти кредиту та отриману суму направити на погашення кредиту, для чого поручитель, укладаючи Договір поруки, надає банку відповідне право здійснювати валютні операції. Всі витрати, пов'язані із здійсненням банком договірного списання та продажем/купівлею/обміном валютних коштів, сплачуються за рахунок поручителя.

Вимога банку вважається отриманою поручителем, якщо банк надіслав її поштою, кур'єром, телеграфом або вручена особисто під розпис поручителю/уповноваженій особі поручителя за адресою поручителя, вказаною у Договорі поруки, або повідомлену банку поручителем згідно з пунктом 2.9 Договору поруки. Датою отримання буде вважатися дата її особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв'язку одержувача. Для здійснення вимоги банк не зобов'язаний надавати поручителеві підтвердження порушення зобов'язань за Кредитним договором позичальником (п. 2.8. Договору поруки).

Згідно з п. 4.1. Договору поруки при простроченні виконання поручителем зобов'язань, визначених в пункті 1.2 Договору поруки, поручитель зобов'язаний виплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 5.1. Договору поруки останній набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками банку та поручителя (у випадку наявності у поручителя печатки) і діє до повного виконання зобов'язання за Кредитним договором.

Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що ТОВ "Електросталь" порушило умови підпункту 4.3.11.1. (щодо забезпечення проведення в банку щоквартальних загальних кредитних оборотів в необхідному обсязі) та підпункту 4.3.12.2. (щодо неприйняття рішення про ліквідацію без письмової згоди банку) пункту 4.3. кредитного договору, що надало позивачу право достроково вимагати від відповідача-1 повернення виданого кредиту в повному обсязі.

У свою чергу, апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність рішення суду першої інстанції про задоволення заявленої позовної вимоги, додатково зазначивши, що ТОВ "Електросталь" повинен був повернути суму кредиту до 23.12.2013 р., що в порушення умов Кредитного договору виконано не було.

Однак, такі висновки судів є дещо передчасними, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін, щодо видачі та погашення кредиту.

Частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Разом з тим, застосовуючи до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 1050 ЦК України, місцевий та апеляційний господарські суди належним чином не з'ясували, що були підстави саме для дострокового повернення наданих відповідачу-1 кредитних коштів, враховуючи той факт, що присічним строком їх повернення, визначеним в самому Кредитному договору, було 23.12.2013 р., в той час як ПАТ "ВТБ Банк" звернулося до суду з відповідним позовом тільки в серпні 2014 р.

Також, як вбачається з матеріалів справи, листами позивача до відповідача-1 № 8162-1-2 від 01.11.2013 р. (з 9,5 % до 10,5 % з огляду на порушення підпункту 4.3.12.7. Кредитного договору), № 292/1-2 від 15.01.2014 р. (з 10,5 % до 11,5 % за порушення підпунктів 4.3.11.1., 4.3.11.4. Кредитного договору), № 2905/1-2 від 05.05.2014 р. (з 11,5 % до 13,5 % за порушення підпункту 4.3.12.6. Кредитного договору) відбулося збільшення процентної ставки.

Колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на те, що судами не було належним чином досліджено обставини збільшення базового розміру процентів та підстави для кожного окремого збільшення процентної ставки.

Так, відповідно до пп. 4.3.11.1. Кредитного договору позичальник зобов'язується з метою мінімізації ризиків банку, пов'язаних з необхідністю здійснення аналізу певного спектору фінансових показників позичальника, а також наявністю грошових коштів для здійснення прав банку у випадку порушення позичальником певних умов Кредитного договору, з 01.01.2011 позичальник повинен забезпечити проведення в банку щоквартальних загальних кредитових оборотів по поточних рахунках, відкритих в банку в сумі, що дорівнює загальним кредитовим оборотам позичальника у всіх банках за квартал, що передує кварталу, за який здійснюється моніторинг, пропорційно розміру кредитної заборгованості позичальника перед банком в загальній кредитній заборгованості позичальника перед іншими банками, де у позичальника відкриті рахунки (фактична заборгованість по всім видам кредитів в інших банках) станом на перше число кварталу, за який проводиться моніторинг, та забезпечувати розмір таких кредитових оборотів у вищевказаному обсязі протягом строку дії Кредитного договору. Моніторинг виконання підпункту 4.3.11.1. пункту 4.3 Кредитного договору проводиться не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа кожного місяця, наступного за звітним кварталом. Під щоквартальним загальним кредитовим оборотом у Кредитному договорі розуміється сумарний обсяг коштів, що надійшли на поточні рахунки позичальника в банку протягом кожного розрахункового кварталу.

Згідно з пп. 4.3.11.4. Кредитного договору позичальник зобов'язується забезпечити щоквартально починаючи з 01.01.2011 р., проведення операцій купівлі-продажу та конвертації валюти в Банку щоквартально на суму не менше еквівалента 105 000 000 гривень за курсом НБУ станом на перше число місяця наступного за звітним кварталом, в якому проводиться моніторинг, та забезпечити проведення операцій купівлі-продажу та конвертації валюти в Банку у вказаному обсязі протягом дії строку дії цього Договору. Моніторинг виконання підпункту 4.3.11.4. проводиться не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа кожного місяця, наступного за звітним кварталом.

Разом з тим, для встановлення факту порушення відповідачем-1 зазначених підпунктів Кредитного договору, судам попередніх інстанцій слід було дослідити всі обставини, необхідні для підтвердження такого порушення.

У відповідності з пп. 4.3.12.6. Кредитного договору протягом дії цього Договору позичальник зобов'язаний без письмової згоди Банку не отримувати / не залучати кредити та позики в будь-яких видах, за виключенням короткострокових кредитів (строк дії такого кредитного договору не повинен перевищувати один рік), загальна сума яких не повинна перевищувати 1 000 000 доларів США у еквіваленті, по курсу Національного банку України на дату укладання таких договорів.

Так, ні місцевим, ні апеляційним господарськими судами взагалі не досліджувалася обставина укладення ТОВ "Електросталь" з ПАТ "Дельта Банк" договору про надання кредиту та його істотні умови, з'ясування чого прямо пов'язано з наявністю підстав для збільшення процентної ставки.

Крім того, відповідно до абз. 5 пп. 3.1.1. Кредитного договору при умові дії підвищеного розміру процентів за користування кредитом за порушення умов, визначених п.п. 4.3.12.1., 4.3.12.4., 4.3.12.5., 4.3.12.6., 4.3.127., 4.3.12.8., 4.3.16., 4.3.17. цього Договору та у випадку повторного порушення вказаних умов, розмір процентів за користування кредитом не збільшується.

Суди попередніх інстанцій помилково не звернули увагу, що листом № 8162-1/1-2 від 01.11.2013 р. позивач вже збільшував розмір процентів за порушення підпункту 4.3.12.7. Кредитного договору, що виключає повторне збільшення процентної ставки відповідно до умов Договору.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що встановлюючи наявність солідарного обов'язку відповідача-2 та задовольняючи позовні вимоги до нього, місцевий та апеляційний господарські суди не надали належної правової оцінки Договору поруки та правомірності укладення такого договору, враховуючи той факт, що договір підписаний між відповідачем-1 та відповідачем-2 після моменту можливого порушення відповідачем-1 умов Кредитного договору.

До того ж, як вбачається з письмових пояснень до поданої касаційної скарги, судами попередніх інстанцій було порушено норми процесуального права, а саме ст. 27 ГПК України, відповідно до якої якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Так, згідно з п. 1.3. спірного Кредитного договору виконання скаржником свої зобов'язань за договором забезпечується іпотекою рухомого та нерухомого майна, яке належить Публічному акціонерному товариству "Донецький металопрокатний завод", а також порукою останнього.

Судами не було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Публічне акціонерне товариство "Донецький металопрокатний завод", і взагалі не досліджувалося питання, чи може прийняте у даній справі рішення вплинути на його права й обов'язки та як саме.

Разом з тим, правомірною та обґрунтованою є позиція суду апеляційної інстанції щодо необґрунтованості доводів ТОВ "Електросталь" про необхідність врахування настання обставин непереборної сили, оскільки, як вірно зазначено судом апеляційним господарським судом, строк виконання зобов'язань за кредитним договором сплинув до настання тих обставин, на які посилається скаржник, та вказані посилання не підтверджені належними і допустимими у розумінні ст. 34 ГПК України доказами.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 1117 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, в тому числі з'ясувати, чи було реалізовано позивачем право достроково вимагати повернення кредиту, чи підлягає нарахування та стягненню у складі заборгованості збільшена позивачем процента ставка за кредитом, чи мало місце задоволення вимог позивача в межах забезпечувальних зобов'язань, а також перевірити правомірність укладення договору поруки, з'ясувати, чи впливатиме прийняте у справі рішення на права й обов'язки Публічного акціонерного товариства "Донецький металопрокатний завод", і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р. та рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. у справі № 910/16158/14 скасувати.

Справу № 910/16158/14 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя І.А. Плюшко

Суддя (доповідач) В.І. Татьков

Суддя С.Р. Шевчук