Справа №2-519/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2009 року Деснянський районний суд м.  Києва в складі:

головуючого-судді - Панченко О.М.

при секретарі -                    Ткаченко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину квартири,  встановлення порядку користування та усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням,  -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на 1/2 частину квартири,  встановлення порядку користування та усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням,  посилаючись на те,  що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 2001 року по 20.03.2008 року. За період проживання в зареєстрованому шлюбі вони придбали спірну квартиру АДРЕСА_1,  яка була оформлена на відповідача. Відповідно до свідоцтва про право власності від 21.11.2005 року спірна квартира належить на праві приватної власності відповідачу. Оскільки в добровільному порядку відповідач не визнає за нею право власності на 1/2 частину спірної квартири,  вона вимушена звернутися з даним позовом до суду.

Позивачка в судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги,  просила визнати за нею право власності на 1/2 частину кв. АДРЕСА_1,  також встановити порядок користування житловим приміщенням,  виділивши їй у користування кімнату площею 18 кв.м. ,  відповідачу залишити у користування кімнату площею 17, 6 кв.м. ,  усунути перешкоди в користуванні нею житловим приміщенням з боку відповідача. Зазначила,  що на даний час проживає в кімнаті 18 кв.м.  разом з сином,  відповідач проживає в кімнаті 17, 6 кв.м.  Перешкод в користуванні квартирою відповідач їй не чинить,  проте,  вона заявила такі вимоги,  оскільки в подальшому відповідач,  як вона вважає може чинити їй такі перешкоди.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Визнав право власності за позивачкою на 1/2 частину спірної квартири,  за умови,  що вона не буде позбавляти його можливості бачити дитину. В задоволенні іншої частини позовних вимог просив відмовити,  зазначив,  що не чинить перешкод у користуванні позивачкою квартири,  вона з дитиною проживають у кімнаті 18 кв.м.

Вислухавши пояснення сторін,  вивчивши письмові матеріали по справі,  суд приходить до висновку,  що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено,  що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 2001 року по 20.03.2008 року.(а.с. 12).

Відповідно до свідоцтва про право власності від 21.11.2005 року спірна квартира належить на праві приватної власності відповідачу. (а.с. 7).

Спірна квартира складається з 2-х кімнат і в ній зареєстровано 3 особи: сторони по справі і їх син. (а.с. 6).

Відповідно до  ст.  22 КЗпШС України майно,  нажите подружжям за час шлюбу є їх спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння,  користування і розпорядження майном.

Відповідно до  ст.  60 СК України,  майно,  набуте подружжям за час шлюбу,  належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того,  що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Відповідно до  ст.  70 СК України,  у разі поділу майна,  що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя,  частки майна дружини та чоловіка є рівними,  якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідач в судовому засіданні не заперечував проти того,  що спірна квартира є їх сумісною спільною власністю і вони придбали її під час шлюбу.

Щодо позовних вимог про встановлення порядку користування спірним житловим приміщенням.

Відповідно до  ст.  358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном,  що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожний з учасників спільної часткової власності,  згідно із ч.1  ст.  364 ЦК України,  має право на виділ у натурі частки із майна,  що є у спільній частковій власності.

Судом встановлено,  що доля позивачки та відповідача в житловій площі складає 17, 8 кв.м.  (35, 6 кв.м. : 2).

В своїх позовних вимогах позивачка просить суд виділити їй в користування кімнату,  розміром 18 кв.м. ,  а відповідачу - кімнату,  розміром 17, 6 кв.м.  Кімната,  яку позивачка просить суд виділити їй в користування,  трохи перевищує її частку і не відповідає її долі у спільній частковій власності.

Враховуючи те,  що між сторонами склався порядок користування жилим приміщенням,  як з»ясувалося в судовому засіданні не виникає спору щодо користування квартирою,  позивачка довгий час займає кімнату в квартирі площею 18 кв.м. ,  просить виділити їй в користування цю кімнату,  проте відповідач проти цього категорично заперечує,  оскільки це погіршить його житлові умови і не відповідає частці позивачки у спільній власності,  оскільки кімнати,  яка б точно відповідала її частці в квартирі немає,  тому суд вважає,  що встановлення такого порядку буде суперечити інтересам сторін по справі,  оскільки встановлення порядку користування порушує і впливає на право власності відповідача,  тому суд приходить до висновку про не можливість задоволення даних позовних вимог.

Згідно  ст.  391 ЦК України,  власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як було з»ясовано в судовому засіданні,  як пояснила позивачка,  вона проживає в кімнаті 18 кв.м.  в спірній квартирі,  відповідач не чинить їй перешкоди у користуванні спірною квартирою,  ключі від квартири у неї є,  вона вільно може потрапити як до квартири,  так і до кімнати де проживає. Зважаючи на все викладене,  суд вважає,  що позовні вимоги

позивачки про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою задоволенню не підлягають,  оскільки позивачкою не наведено в судовому засіданні підстав для задоволення таких вимог.

Аналізуючи всі зібрані по справі докази,  суд вважає за можливе позовні вимоги позивачки задовольнити частково.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  10,  15,  60,  212-215,  364,  358,  391 ЦПК України,   ст.  ст.  60-63, 70 СК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 700 грн. витрачених нею на сплату судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м.  Києва через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4  ст.  295 ЦПК України.