Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 лютого 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Леска В.В., Кондора Р.Ю., при секретарі Марчишаку Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «ЖРЕР № 4» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 та Будинкового комітету «Л.Толстого, 31» в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 до КП «ЖРЕР № 4» про зобов'язання зарахування понесених витрат, як оплату за послуги на утримання будинку,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року до суду з даним позовом звернулися ОСОБА_3 та Будинковий комітет «Л.Толстого, 31» в інтересах мешканців будинку АДРЕСА_1, а саме квартир № НОМЕР_1 - ОСОБА_5, № НОМЕР_2 - ОСОБА_6, № НОМЕР_3 - ОСОБА_8

Вказували, що неодноразово зверталися до баласоутримувача із заявами про ремонт і заміну підвальних дверей, які були зруйновані водяним паром, однак такі письмові вимоги відповідачем не задоволено.

18.08.2012 року мешканці восьми квартир № НОМЕР_5 будинку АДРЕСА_1 встановили нові металеві двері підвалу, вартістю 411 грн.

У відповідь на звернення власників чотирьох квартир (№ НОМЕР_4,НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3) Департамент міського господарства Ужгородської міської ради надіслав до КП «ЖРЕР № 4» листа щодо проведення комісійного обстеження встановлених дверей та розгляду питання про зарахування цим власникам коштів, затрачених на виготовлення дверей, згідно наданих квитанцій, у сумі 411 грн. як оплату за послуги з утримання будинку.

Однак відповідач зарахувати такі кошти, як оплату за послуги з утримання будинку, мешканцям квартир № НОМЕР_4,НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3 відмовляється.

Посилаючись на дані обставини позивачі просили зобов'язати відповідача зарахувати в майбутні платежі грошові кошти в сумі 411 грн. як оплату за послуги з утримання будинку АДРЕСА_1 за такими мешканцями квартир № НОМЕР_4 - ОСОБА_3, № НОМЕР_1 - ОСОБА_5, № НОМЕР_2 - ОСОБА_6, № НОМЕР_3 - ОСОБА_8

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від НОМЕР_4 грудня 2014 року позов задоволено. Ухвалено зобов'язати відповідача зарахувати мешканцям будинку АДРЕСА_1, а саме квартир № НОМЕР_4 - ОСОБА_3, № НОМЕР_1 - ОСОБА_5, № НОМЕР_2 - ОСОБА_6, № НОМЕР_3 - ОСОБА_8 - в розмірі 102,50 кожному витрат понесених на виготовлення та встановлення металевих дверей до підвалу, як оплату за послуги з утримання цього будинку.

В обґрунтування апеляційної скарги КП «ЖРЕР № 4», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши позивача ОСОБА_3, голову Будинкового комітету «Л.Толстого, 31» Бачо С.С. та представника відповідача ОСОБА_10, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішить справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі довели факт встановлення за свої кошти дверей до підвалу будинку, а тому відповідач зобов'язаний відшкодувати їм ці витрати шляхом зарахування їх, як оплату за послуги з утримання будинку.

Крім цього, суд першої інстанції вважав, що обраний позивачами спосіб захисту своїх порушених прав (зарахування витрат, як майбутня оплата за послуги з утримання будинку) є належним і передбачений законом.

Проте з таким висновком суду погодитися в повній мірі не можна, оскільки суд дійшов його без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав сторін та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Матеріалами справи встановлено, що в серпні 2012 року мешканці восьми квартир (квартири №№ НОМЕР_5) одного з підїзду будинку АДРЕСА_1, за свої кошти в сумі 411 грн., замінили двері входу в підвальне приміщення будинку.

Четверо з цих мешканців (ОСОБА_3, а також ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в інтересах яких діє Будинковий комітет «Л.Толстого, 31» на підставі протоколу засідання комітету від 02.09.2014 року) звернулися в суд з позов до КП «ЖРЕР № 4» про зобов'язання зарахування понесених витрат на встановлення дверей, як оплату за майбутні послуги на утримання будинку в сумі по 102 грн. 50 коп. кожному.

Правовідносини, які склалися між сторонами стосуються сфери надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Дані правовідносини регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон № 1875-IV), ЦК України та договорами «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» укладеними між позивачами та відповідачем.

Відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ст. 19 Закон № 1875-IV).

Згідно п. 3, 5 частини першої статті 20 Закону № 1875-IV споживач має право на: відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг; зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством.

Порядок оформлення претензій споживачів передбачено ст. 18 Закону № 1875-IV.

У разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.

Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором.

Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.

Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Спосіб захисту, обраний позивачами (зобов'язання зарахувати в майбутні платежі грошові кошти, як оплату за послуги з утримання будинку) не відповідає способам захисту, передбаченим статтею 16 ЦК України та не передбачений ні укладеними між сторонами договорами «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» ні законом.

На дані обставини та вимоги матеріального і процесуального закону суд першої інстанції уваги не звернув, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

За таких обставин рішення суду першої інстанції відповідно до п. 3 та 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким:

У задоволенні позову ОСОБА_3 та Будинкового комітету «Л.Толстого, 31» в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 до КП «ЖРЕР № 4» про зобов'язання зарахування понесених витрат, як оплату за послуги на утримання будинку відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: